Проведене дослідження розвитку психолого-педагогічної компетентності молодих учителів у системі післядипломної освіти дає підстави для наступних висновків: 1. Теоретичний аналіз проблеми показав, що післядипломна психолого-педагогічна освіта перебуває у розвитку, що зумовлено об’єктивними суспільно-політичними та соціально-економічними потребами. В умовах оновлення національної освіти вона розв’язує найскладніші завдання, пов’язані, передусім, з професійним розвитком учителя. Особливої уваги потребує розвиток психолого-педагогічної компетентності молодого вчителя. Психолого-педагогічна компетентність – це сукупність теоретичних психолого-педагогічних знань, практичних умінь і навичок, здатностей до психолого-педагогічного спілкування і розвитку особистісних характеристик, що дозволяють творчо здійснювати професійно-педагогічну діяльність, гуманізувати її, змінювати відповідно до конкретної педагогічної ситуації, досягаючи якісних результатів у навчанні, вихованні та розвитку учнів. Структура її включає особистісний, діяльнісний, комунікативний та результативний компоненти. Розв’язання проблеми їх розвитку зумовило необхідність створення методики, системи роботи з молодими вчителями, яка враховує особливості такої категорії працівників, здатна своєчасно і адекватно реагувати на зміни в їхньому професійному рівні, а також на зміни у вимогах суспільства до педагогічної діяльності. Післядипломна психолого-педагогічна освіта молодих учителів, зорієнтована на розвиток психолого-педагогічної компетентності, здійснюється ефективно лише за умови створення в педагогічному колективі позитивного психологічного клімату, рівноправного партнерства, розвивальної суб’єкт-суб’єктної взаємодії. Реальний стан роботи з розвитку психолого-педагогічної компетентності молодих учителів свідчить про потребу в її науково-теоретичному висвітленні та практичному розв’язанні. 2. На основі педагогічної діагностики визначено три рівні психолого-педагогічної компетентності: високий, середній, низький. Критеріями окреслених рівнів є: участь молодого вчителя у заходах з педагогічної діагностики, готовність до самодіагностики; знання психологічних особливостей учнів, психологічних закономірностей їх навчання, виховання і розвитку; знання теоретичних основ гуманістичної педагогіки; знання інноваційних педагогічних технологій, самостійний і обґрунтований вибір технологій та педагогічних технік, зокрема комунікативних, активність у їх застосуванні; відповідність професійно-методичних запитів професійно-методичним труднощам. Використовуючи систему критеріїв, методами педагогічної діагностики можна виявити рівень розвитку психолого-педагогічної компетентності молодого вчителя. 3. Успішність професійної адаптації та становлення молодого вчителя залежить від рівня розвитку його психолого-педагогічної компетентності, що впливає на результат проходження першої атестації, значення якої не тільки у стимулюванні. Вона є відповідальним періодом, протягом якого молодий учитель звітує про зміни у професійно-особистісному зростанні, доводить відповідність посаді, яку займає, і рівню заявленої на присвоєння кваліфікаційної категорії; періодом, протягом якого він проходить експертну оцінку своєї професійно-педагогічної діяльності. Дослідженням з’ясовано, що атестований молодий учитель задоволений, спрямований на творче виконання обов’язків, якщо члени атестаційної комісії об’єктивно оцінюють його професійну діяльність і між ними налагоджуються доброзичливі, гуманні взаємовідносини. Виходячи з термінів атестації та курсової підготовки, визначено такі періоди професійної адаптації і становлення молодого вчителя: перший період – стажування, другий – доатестаційний, третій – експертно-атестаційно-курсовий. Результати наукового пошуку свідчать, що періоди професійної адаптації взаємопов’язані з формами і методами, спрямованими на розвиток психолого-педагогічної компетентності молодих учителів, рівні якої визначаються за допомогою педагогічної діагностики. 4. Педагогічна діагностика – необхідний засіб виявлення рівня розвитку психолого-педагогічної компетентності молодого вчителя та забезпечення неперервності підвищення його кваліфікації в системі післядипломної психолого-педагогічної освіти. Діагностичне вивчення компонентів психолого-педагогічної компетентності, тенденції їх розвитку дає змогу цілеспрямовано управляти цим процесом, ураховуючи інтереси та потреби молодих учителів, завдання розвитку сучасної школи, суспільних цінностей. Педагогічне діагностування утворює механізм виявлення потенційних можливостей молодих учителів, дає змогу розробляти індивідуальні програми розвитку рівня психолого-педагогічної компетентності, а також визначати засоби для їх реалізації – диференційовані форми методичної роботи (індивідуальні, групові та колективні). Педагогічна діагностика, що здійснюється з позиції гуманістичного підходу, створює умови для успішної адаптації, особистісного та професійного зростання молодих учителів. Атестація підводить підсумки результатів адаптаційних процесів, змін у професійно-особистісному зростанні молодих учителів, стимулює педагогічну діяльність. За умов упровадження запропонованої системи роботи діяльність методичних служб активізується завдяки форм і методів, спрямованих на поглиблення знань з психології і педагогіки, гуманізацію педагогічної діяльності, вдосконалення педагогічних технік. Їх застосування сприяє підвищенню психолого-педагогічної компетентності, педагогічної майстерності, про що свідчать експериментальні дані. Результативним показником слід вважати позитивні зміни в орієнтованості на суб’єкт-суб’єктну комунікативну взаємодію, розвитку діалогічних особистісних якостей молодих учителів, що формуються за допомогою психологічних тренінгів, курсу “Діалогічне спілкування” тощо. Застосування науково-методичного супроводу, його технології, педагогічної діагностики, організації підготовки супровідників (керівників шкіл і працівників методичних та психологічних служб) до управління розвитком психолого-педагогічної компетентності молодих учителів забезпечує ефективність реалізації системи роботи з ними на рівні школи, міста/району. За цих умов система методичної роботи з молодими вчителями стає відкритішою, гнучкішою, посилюється зворотний зв’язок з молодими вчителями, здійснюється поступовий перевід їх на рефлексивне управління (самоаналіз, самоконтроль, самооцінювання); коригуються дії суб’єктів методичної роботи. Внаслідок цього зростає потреба молодих учителів у власному професійному вдосконаленні, підвищенні психолого-педагогічної компетентності. Отож розроблена й апробована в процесі дослідження методика психолого-педагогічної компетентності молодих учителів, складовими якої є методика педагогічної діагностики, технологія науково-методичного супроводу, спрямована на забезпечення їхнього професійного розвитку; їх адаптації в освітньому просторі; запобігання ситуацій напруження; узгодження вимог суспільства до освіти, цілей школи і наявних професійних інтересів самих молодих учителів; вона відображає пряму залежність між змістом, формами, методами, структурою методичної роботи, технологією її реалізації та періодами адаптації і становлення молодих учителів (стажування, доатестаційного та експертно-атестаційно-курсового). 5. Реалізація системи спеціальної підготовки супровідників з урахуванням рекомендацій, які містяться в дисертації, та впровадження технології науково-методичного супроводу створює широкі можливості для відстеження, вимірювання та врахування змін у розвитку психолого-педагогічної компетентності молодих учителів. Результати дисертаційного дослідження дають підстави вважати, що мету досягнено, завдання реалізовано. Виконане дослідження дозволяє сформулювати рекомендації Міністерству освіти і науки України щодо розв'язання проблеми розвитку психолого-педагогічної компетентності молодого вчителя: внести у Положення про міський/районний методичний кабінет завдання, спрямовані на вдосконалення діяльності методистів з питань управління процесом становлення молодого вчителя; розробити Положення про стажування молодих учителів, які закінчили вищі навчальні заклади. Досліджувана проблема є багатоаспектною і не може остаточно вичерпатися однією науковою працею, а передбачає продовження науково-пошукової роботи. Перспективними напрямами подальшого досягнення є: вивчення умов самореалізації особистості молодого педагога як професіонала, досягнення ним акмевершин у творчості, визначення взаємозв’язків адаптаційних процесів з особистісними характеристиками та рівнем фахових знань, порівняльний аналіз досвіду роботи з молодими вчителями у різних країнах світу. Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях, серед яких Навчальний посібник: Лісова Н.І. Теорія і практика гуманізації та гуманітаризації освітнього процесу в школі: Навчальний посібник. – С.: Тясмин, 2004. – 208 с.
Статті у журналах та збірниках наукових праць Лісова Н.І., Біда О.А., Картель М.В. Шляхи вдосконалення безперервної педагогічної освіти вчителя // Зб. наук. пр. Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини. – К.: Міжнар. фін. агенція. – 1998. – С. 21 - 26. Лісова Н.І. Психолого-педагогічне вдосконалення особистості молодого вчителя засобами методичної роботи // Сучасні проблеми професійної підготовки фахівців: методичний аспект / Зб. наук. пр. // Проблеми сучасного мистецтва і культури. – К.: Науковий світ. – 2001. – С. 101 – 107. Лісова Н.І. Забезпечення безперервної педагогічної освіти молодих учителів // Вісник Черкаського університету. – Серія: Педагогічні науки. – Ч.: Вид-во ЧДУ.– 2001. – № 26. – С. 74 – 80. Лісова Н.І. До проблеми професійного вдосконалення молодого вчителя / Неперервна професійна освіта: теорія і практика: Наук.-метод. журнал. – К.: Вид-во МФНа УМА. – 2002. – Вип. 1 (5). – С. 112 – 117. Лісова Н.І. Професійна адаптація молодого вчителя у системі післядипломної освіти/ Проблеми оновлення змісту та методів навчання у закладах освіти: Зб. наук. пр. // Проблеми сучасного мистецтва і культури. – Х.: Стиль-Издат. – 2003. – С. 105 – 113. Лісова Н.І. Гуманізація та гуманітаризація методичної роботи з молодими вчителями як умова розвитку їх психолого-педагогічної компетентності // Вісник Черкаського університету. – Серія: Педагогічні науки. – Ч.: Вид-во ЧДУ. – 2005. – № 64. – С. 58 – 64.
Статті у збірниках матеріалів конференцій Лісова Н.І. До проблеми організації методичної роботи з молодими вчителями // Нові педагогічні технології з проблем гуманізації та демократизації навчально-виховного процесу в освітніх закладах: Матер. міжнарод. наук.-практ. конф. 27–28 січня 1998 року. – Ч.: Вид-во ЧОІПОПП. – 1998. – С. 86 – 87. Лісова Н.І. Технології самовдосконалення вчителя в системі методичної роботи // Технології неперервної освіти: проблеми, досвід, перспективи розвитку / Зб. наук. пр. до традиційної ІV Всеукраїнської науково-практичної конференції. – М.: Вид-во МФНа УКМА. – 2002. – С. 135 – 137. Лісова Н.І. Особливості педагогічної діагностики в системі післядипломної освіти молодих учителів / Початкова школа на перехресті проблем: Матеріали Міжнародної наук.- практ. конф. 27–29 квітня 2004 р. Тернопіль. – 2004. – С. 46 – 49.
|
