У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та представлено авторський підхід до вирішення важливої організаційно–методичної та практичної наукової проблеми – розвитку регіональної енергетичної політики, зокрема: формування концептуальних засад і напрямків реалізації регіональної енергетичної політики з урахуванням тенденцій і пріоритетних напрямків еколого-орієнтованої моделі розвитку енергетики в умовах глобалізації та євроінтеграції. Результати дослідження є підставою для таких висновків: 1. Формування, розвиток та реалізація регіональної енергетичної політики повинні грунтуватися на триєдиному комплексі соціально-еколого-економічних засад <енергозабезпеченість – енергоефективність – енергодоступність> та конкретизуватися за такими напрямками, як: енергозабезпечення регіонів, фінансово-економічна політика, інформаційна та науково-технічна політика, екологічна політика та охорона довкілля, соціально-кадрова політика та регіональне співробітництво. 2. Розвиток регіональних систем енергозабезпечення необхідно здійснювати з позицій подальшого використання як основної бази енергозабезпечення регіонів, централізованих систем електро-, тепло- та паливопостачання, а також розвитку регіональних систем децентралізованого енергозабезпечення. 3. Щодо розвитку централізованої частини регіональних систем енергозабезпечення, то необхідно забезпечити проведення широкомасштабної модернізації та технічного переоснащення існуючих енергооб’єктів, добудови енергооб’єктів з високим ступенем готовності та планування нового електро- теплогенеруючого й мережного будівництва згідно зі стратегічними планами розбудови єдиної енергетичної системи та перспективних схем енергопостачання регіонів з метою оптимізації схем енергозабезпечення й подолання кількісних та якісних між- та внутрірегіональних диспропорцій. 4. Масштабний розвиток об’єктів децентралізованих регіональних систем енергозабезпечення повинен здійснюватися шляхом освоєння та залучення до енергетичних балансів регіонів потенціалу регіональних (місцевих) покладів горючих копалин, вторинних енергетичних ресурсів, нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії та забезпечення належного розвитку їх інфраструктури. 5. Реалізація засад екологізації енергетики та енергозбереження на рівні регіонів потребує посилення робіт зі створення регіональної управлінської вертикалі з енергозбереження, налагодження систем енергетичного менеджменту, розробки реальних регіональних програм енергозбереження, запровадження чітких форм контролю якості та звітності щодо їх виконання. 6. Основними передумовами формування системи якісного, надійного, безпечного та достатнього енергозабезпечення регіонів є розмежування функцій, господарських повноважень і сфер відповідальності центральних і регіональних органів влади, органів місцевого самоврядування у сферах економічного, технологічного та господарського управління загальнодержавними і регіональними системами енергозабезпечення й створення гнучкої системи регулювання енергетики з чітким визначенням регулюючих органів та їх статусу. 7. Реалізація регіональної енергетичної політики повинна базуватися на впровадженні комплексу механізмів законодавчо–правового, фінансово-економічного та управлінського характеру й здійснюватися на основі концентрації зусиль і фінансових ресурсів держави та регіонів. | 