Анотація до роботи:

Брус В.Х Розвиток різноукладності у сільському господарстві регіону. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 2002.

Досліджено науково-прикладну сутність, цільове завдання, особливості і механізми розвитку укладів та формування різноукладності в аграрному секторі територіально-адміністративного регіону (області).

При істотних відмінностях між різними трактуваннями категорії “уклад” спільним для них є її розгляд з позицій виробничих відносин, підпорядкованих інтересам суб’єктів укладотворення. Згідно цьому у даному дослідженні виробничий сільськогосподарський уклад розглядається як соціально-економічна категорія, в основі якої знаходяться пріоритети, інтереси, відповідні їм типи економічної поведінки селян та інших сільських жителів, що реалізуються в обраних ними організаційно-правових утвореннях (формах господарювання) та особливостях їх виробничо-господарського функціонування. Під впливом соціально-економічних перетворень у сільському господарстві досліджуваної області відбувається консолідація системи укладів (селянського, приватно-орендного, виробничо-забезпечуючого, соціального), субукладів та укладоутворюючих елементів. У дисертації розглянуто особливості трансформації укладів, втрата окремими з них (зокрема, державним) помітного місця у виробництві сільськогосподарської продукції при одночасному перетворенні селянського укладу в своєрідного монополіста виробництва продукції сільського господарства. Обгрунтовано науково-методологічні основи становлення різноукладності як системи та її окремих складових, організація управління розвитком відповідних процесів, найважливіші напрями і механізми виведення укладотворення на організаційно та результативно якісно вищий рівень.

1. Проблема розвитку укладів і формування різноукладності, яка у своїй основі не є новою, внаслідок сучасного реформування аграрних відносин набула істотно інших сутнісно-цільових рис та особливостей вирішення. Відповідно до найбільш загального розуміння категорії “уклад” як цілісної форми виробничих відносин у певній суспільно-виробничій формації, а також сучасних завдань і особливостей розвитку аграрного сектора економіки виробничий сільськогосподарський уклад у дисертаційному дослідженні розглядається як складна, багатоаспектна соціально-економічна категорія, яка уособлює пріоритети, інтереси і відповідні їм типи поведінки селян, що в умовах даної форми власності та особливостей використання права на неї реалізуються через конкретні виробничі відносини і форми господарювання. Сукупність укладів, що функціонують на кожному даному етапі розвитку сільського господарства, формує його різноукладність.

2. Соціально-сутнісну характеристику різноукладності взагалі і конкретних укладів зокрема становлять:

власність – яка являє собою соціальну базу укладу; власник – як персоніфікований носій власності; спосіб використання власності – індивідуалізована форма реалізації суб’єктами власності їх прав на неї; форма господарювання – суб’єктна основа функціонування виробничо-господарських структур, охоплюваних кожним даним укладом; виробничі відносини – з їх соціальними, організаційними та економічними складовими.

3. Обгрунтована в дисертації структура укладної побудови сільського господарства з виділенням у ній низки укладів, субукладів і укладоутворюючих елементів відкриває можливості цілеспрямованішої й результативнішої організації управління укладотворенням на державному, регіональному і місцевому рівнях на основі відповідної спеціалізованої функції.

4. Окреме місце в дослідженні відведено вивченню особливостей формування і функціонування сільськогосподарських укладів у регіоні. Вони об’єднані у дві групи: одна з них охоплює особливості, які у своїй основі є спільними для усіх укладів, інша – характеризує їх з погляду специфіки кожного укладу зокрема.

5. Становлення різноукладності безпосередньо залежить від розвинутості соціальної бази села, яка внаслідок впливу великої низки об’єктивних і суб’єктивних причин знаходиться у занедбаному стані. У зв’язку з цим одним з найважливіших завдань укладотворення є його поступальна спрямованість на вирішення соціальних проблем села.

6. Новим у становленні різноукладності є розвиток процесів диверсифікації аграрного виробництва, що проявляється у збільшенні в селах чисельності підприємців без статусу юридичної особи, які зареєстровані у податкових службах і надають різноманітні послуги іншим сільським жителям, вирощування на присадибних ділянках цукрових буряків (з виробленої на них цукросировини в області одержують більше половини обсягу цукру), зростанні кількості сільських жителів, зайнятих у сільському зеленому туризмі тощо.

7. Прискоренню та підвищенню результативності розвитку різноукладності сприятиме її цілеспрямоване регулювання на державному, регіональному і місцевому рівнях. Воно повинно забезпечувати повну узгодженість і синхронізацію їх відповідної діяльності. Одним з організаційних заходів у цьому відношенні має стати доповнення системи управління галуззю новою для нього функцією регулювання розвитку різноукладності з її блоками прогнозування, забезпечення розвитку, моніторингу. Управління розвитком різноукладності має здійснюватися в напрямі формування навколо цієї проблеми сприятливого середовища з його нормативно-правовими, економічними, організаційними та соціальними елементами.

8. Одним з найважливіших напрямів соціально-економічного розвитку села взагалі і становлення в ньому різноукладності, поряд з можливостями, створюваними державною аграрною політикою, залишатиметься використання кожним суб’єктом укладотворення його внутрішнього соціального та виробничого потенціалів. Визначальне місце тут належатиме формуванню і постійному підтриманню ефективно діючої кадрово-управлінської вертикалі.