Анотація до роботи:

Процюк О.В. Розвиток рухової навички з урахуванням психічної інтенсивності вправляння. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидатом психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 – загальна психологія, історія психології. – Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, Київ, 2008.

Дисертацію присвячено проблемі розвитку рухової навички з урахуванням психічної інтенсивності вправляння.

У роботі досліджено: а) зміни психічної інтенсивності вправляння людини в процесі розвитку рухової навички в умовах тренування і змагань; б) особливості динаміки психічної напруженості розвитку рухової навички, яка здійснюється способом регуляції інтенсивності вправляння, використовуючи для цього фізіологічні показники (ЧСС); особливості саморегуляції психічної напруженості розвитку рухової навички за умови довільного її регулювання і спираючись на її суб’єктивні еталони; в) засоби і методи оптимізації психічної інтенсивності вправляння.

Показано, що виконання рухової навички створює різні за інтенсивністю і модальністю психічні стани. Установлено, що напруженість пізнавальних, моральних і діяльних станів у звичайних умовах тренування є значно нижчою, ніж в умовах змагань.

Розроблено спосіб оптимізації психічної напруженості у тренуванні відповідно до її функціональних можливостей особи, а також спосіб регуляції психічної напруженості шляхом вибірковості активізації й мобілізації вольових зусиль і психомоторних якостей.

Установлена можливість компенсації недостатньої моральної напруженості, доведено, що систематичне використання в тренувальних заняттях вправ з оптимальною психічною напруженістю дозволяє людині не лише стабілізувати рухи, але й адаптувати їх до умов цієї напруженості.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми розвитку рухової навички в умовах моделювання психічної напруженості дії з різною інтенсивністю вправляння, визначено критерії та рівні розвитку рухової навички, створено та експериментально апробовано програму оптимізації досліджуваного явища, розроблено засоби та методи, на основі яких надано відповідні рекомендації, окреслено перспективи подальшого розроблення проблеми.

1. Встановлено, що виконання людиною рухової навички в екстремальних(змагання) і звичайних(тренування) умовах супроводжується різними за інтенсивністю і модальністю психічними станами. При цьому, напруженість пізнавальних, моральних і дієвих станів у звичайних умовах тренування є значно нижчою, ніж в умовах змагань.

Емпіричним шляхом доведено, що моральна напруженість(почуття відповідальності) у змаганнях призводить до втрати набутого у минулому автоматизму рухів, сенсорного їх коригування, а також почуття простору, тривалості рухів, їхнього ритму. Показано, що такі порушення синергії рухів спостерігаються у осіб, які досягають кращих результатів у тренуванні і змаганнях, проте знижують їх у разі ситуації підвищеної моральної напруженості.

У залежності від ситуації(тренування чи змагання) негативних змін зазнають окремі складові рухової навички, зокрема: перцептивна(у випадку значних складнощів сприйняття необхідної інформації); вольова(здатність виявити свідоме вольове зусилля для опанування ситуацією) і мотиваційна(боротьба мотивів тощо). Показано, що якісні і кількісні зміни рухів, зокрема стрибка у висоту при наростанні довжини кроків бігу за шкалою 3-5-8-13 см істотно покращуються. При цьому біг по доріжці із розміченими лініями довжини кроків створює ритмічний малюнок або «кінетичну мелодію» цілісної дії. Вимога високої точності проходження за наявності заданих просторових відносин призводить до активізації процесів сенсорного коригування й оптимальної регуляції ритмів рухів.

2. Розроблено спосіб регуляції психічної напруженості особистості в процесі тренування за допомогою вибіркової активізації й мобілізації її вольових зусиль і психомоторних якостей. Вольові зусилля, спрямовані на акцентоване виконання окремих елементів структури рухів підвищують рівень відповідального ставлення особистості до змагання. Індикатором оптимального стану слугує частота пульсу величиною 180 уд./хв.

3. Установлена можливість компенсації недостатньої моральної напруженості, зокрема, шляхом скорочення інтервалу відпочинку між діями, що у свою чергу дозволяє відтворювати психічні стани, аналогічні тим, що мають місце в умовах змагань. Цілеспрямоване змінювання психічної напруженості розвитку рухової навички здійснюється регуляцією інтенсивності вправляння. З цією метою вправи виконуються серіями з мінімальним відпочинком між діями, контроль оптимальної напруженості дієвого стану здійснюється за показниками пульсу (180 уд./хв.), що відповідає оптимуму напруженості, або стану «оперативного спокою» (за О.О. Ухтомським).

4. Систематичне використання в процесі тренування вправ з оптимальною психічною напруженістю дозволяє не лише стабілізувати рухи, а й адаптувати їх до умов цієї напруженості. У такому разі рухи виконуються природно, за рахунок вторинної автоматизації регуляції .

5. Моральна напруженість, розумова напруженість та напруженість дієвого стану забезпечують особистості спеціалізоване сприйняття власних рухів у формі суб’єктивних еталонів.

Розроблені у дослідженні способи регуляції психічних станів у процесі тренування дозволили підвищити надійність дій в ситуації змагань, скоротити кількість чинників, що впливають на перебіг рухової активності.

Зміст психологічної підготовки до ефективної рухової дії полягає в оптимізації психічної напруженості як умови, що дозволяє формувати у процесі тренування чутливість сенсорних систем і рухової навички, відтак уникнути негативного впливу надлишкової напруженості на результативність виконання навички.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у вдосконаленні розробленої програми розвитку рухових навичок шляхом створення моделі перебігу психічних станів особистості в екстремальних ситуаціях, що дозволить їй обирати індивідуальну програму саморегуляції з метою утримання психічного стану в оптимальному режимі.

Публікації автора:

1. Процюк О.В. Вплив психічної напруженості дії на будову рухової навички // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. – Т. VIII - Ч. 9. – К., Гнозіс, 2006 – С.294–299.

2. Процюк О.В. Зміни психічного напруження дії в екстремальних ситуаціях // Психологічні перспективи. Наукове видання. – Луцьк, 2007. – Вип. 10. – С.119–124.

3. Процюк О.В. Особливості психічної напруженості дії у навчанні та в екстремальній ситуаціях // Наукові записки. – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2007. – Вип. 10. – С. 112–119.

4. Процюк О.В. Дослідження морально-вольової сфери школярів у процесі фізичного виховання // Нова педагогічна думка. Науково-методичний журнал. – Рівне, 1998. – №3(15). – С.85–93.

5. Процюк О.В. Вплив екстремальних умов на вдосконалення швидкісно-силових якостей баскетболіста у тренувальному процесі: Методичні рекомендації. – Рівне, 2005. – 25 с.