1. Основними особливостями й тенденціями розвитку ринку садівницької продукції в Україні та її регіонах визначені: основні виробники – великотоварні спеціалізовані господарства та господарства населення; нестабільність виробництва і пропозиції продукції; вузький асортимент та низька якість пропонованої продукції; слабкі конкурентні позиції вітчизняної продукції по відношенню до іноземної у плані збереження якості при умові тривалого зберігання; недостатній розвиток інфраструктури ринку; повільне впровадження інновацій у сферах виробництва, переробки, реалізації продукції; недостатній розвиток інтеграційних процесів у галузі; слабкий розвиток оптових ринків та оптової торгівлі продукцією; наявність стихійної та неорганізованої торгівлі. 2. В роботі визначено, що за наявності 2,9% площ плодоягідних насаджень країни, підприємства Херсонської області виробляють 3,5% національного валового збору плодів і ягід. Це свідчить про більшу ефективність і продуктивність садівництва регіону, ніж в середньому в Україні. На ринку садівництва України в цілому та зокрема в Херсонській області спостерігається щорічне зниження частки господарств суспільного сектору у загальному обсязі пропозиції плодоягідної продукції. Це пов’язано з припиненням або зменшенням їх державної підтримки, що спричинило погіршення матеріально-технічного забезпечення садівницьких господарств; порушенням паритету цін на продукцію сільського господарства; інфляційними процесами та неспроможністю більшості господарств пристосуватися до нових ринкових умов. Тому основним виробником плодової продукції в області стають приватні підприємства, на частку яких приходиться біля 67,8% загальної пропозиції. 3. Для галузі характерне скорочення процесів відтворення, особливо у суспільному секторі. У зв’язку зі значним скороченням площ багаторічних насаджень у всіх категоріях господарств Херсонської області основним резервом формування пропозиції плодової продукції залишається підвищення урожайності на інноваційній основі. Низькі доходи населення обмежують рівень споживання плодової продукції, який на сучасному етапі не відповідає навіть мінімальній фізіологічній потребі. На ринку платоспроможний попит представляє в основному міське населення, яке є основним споживачем. 4. Виробнича собівартість плодоягідної продукції у господарствах суспільного сектору протягом 2000-2005 рр. підвищилась на 78,1%. На це безпосередньо вплинули: грошово-матеріальні витрати на 1 га саду та урожайність плодових культур. Найбільший вплив серед зазначених факторів справив обсяг витрат на 1 га. Його значне підвищення із 1104,58 до 4913,62 грн./га визначило загальні тенденції у динаміці основних результативних показників і вплинуло на збільшення собівартості. 5. Спеціалізовані садівницькі підприємства забезпечують близько 30% загального виробництва плодів, мають високий рівень ефективності і конкурентоспроможності на ринку. Тому з метою підвищення ефективності та стійкості садівництва в Херсонській області необхідно привести спеціалізацію садівницьких підприємств у відповідність з рівнем 50,0-70,0%, концентрацію насаджень довести до 400-500 га, створити інтенсивні сади із загущеною посадкою дерев. В регіоні сформувалися райони промислового садівництва до яких можна віднести Білозерський, Каховський, Бериславський, Цюрупинський, Чаплинський. В них виробляється 76,4% продукції. Господарства цих районів характеризуються стабільно високими економічними на фінансовими показниками як у сфері виробництва, так і у сфері збуту плодоягідної продукції. 6. Основна частина продукції реалізується підприємствами на ринку та через власну торгівельну мережу – 22,4%. В інші країни та регіони надходить 45,7% плодової продукції, виробленої в Херсонській області. В особистих селянських господарствах плодова продукція використовується на власне споживання у свіжому і переробленому вигляді, залишки реалізуються на ринку. Ціни збуту плодів заготівельним організаціям та переробним підприємствам протягом аналізованого періоду були найменшими в порівнянні з цінами за іншими каналами продажу – 415,9 грн./т проти 1337 грн./т. За найвищою ціною вони реалізуються на ринку, а також населенню. 7. Ціни на плодову продукцію значно змінюються в залежності від пори року, значно зростають у зимово-весняний період і знижуються в період достигання і збору врожаю. Найбільшими обсягами реалізації на міських ринках характеризуються яблука та цитрусові плоди, що пояснюється перш за все тим, що продаж цих видів плодів на ринку здійснюється протягом всього року, тоді як інші види фруктів реалізуються переважно в періоди збору врожаю. 8. Основними організаційними чинниками підвищення ефективності функціонування садівницьких підприємств визначені: питома вага багаторічних насаджень в загальній площі сільськогосподарських угідь, рівень спеціалізації виробництва, розміри садівницьких підприємств; видовий та сортовий склад насаджень; районування галузі; власність на землю. Ми вважаємо, що для підвищення конкурентоспроможності садівницької продукції держава повинна здійснити комплекс заходів по реформуванню і перебудові, які будуть зосереджені на удосконалення податкової, кредитної, бюджетної та цінової політики. Кредитні ставки банків та податкові платежі повинні бути досить низькими, доступними для підприємств і стимулювати розвиток садівництва. 9. Вимагає змін податкова політика щодо підтримки підприємств в період закладання і вирощування молодих насаджень. Але пільги і кошти із державного бюджету повинні отримати ті підприємства, які здійснюють ефективну виробничу збутову діяльність і розширене відтворення виробництва. Механізм надання дотацій підприємствам повинен бути прозорим і знаходитись під постійним контролем відповідних органів. 10. Основними напрямами підвищення ефективності виробництва в спеціалізованих садівницьких підприємствах визначені: поглиблення спеціалізації; коректування породно-сортового складу садів відповідно до кон'юнктури ринку; розвиток коопераційних зв'язків по переробці плодів і ягід; оптимізація схем розподілу продукції; раціоналізація виробничої інфраструктури досліджуваних підприємств. 11. Необхідно провести глобальну інвентаризацію (обстеження) плодових насаджень і їх переоцінку, удосконалювати організацію і ведення оптової торгової діяльності в плодоягідному підкомплексі, створити необхідні умови для стабілізації цінової ситуації на ринку фруктів і ягід, а також сприяти скороченню неорганізованої посередницької діяльності у сфері збуту, збільшенню і легалізації доходів, позитивним структурним зрушенням товарообігу по сегментах ринку. 12. Нами доведено, що ефективне і стійке ведення садівницького господарства передбачає перед закладкою саду складання бізнес-плану, який ми розробили для створення насаджень персика, вишні, черешні і абрикосу. Господарство протягом п'ятнадцяти років їх продуктивного використовування стабільно одержуватиме прибуток і здійснюватиме накопичення для планомірного розширеного відтворення саду. | 