Анотація до роботи:

Яковенко В.П. Розвиток ринку сільськогосподарської техніки та технічного сервісу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 2004.

В дисертації розглянуто теоретичні і методичні основи формування та регулювання ринку сільськогосподарської техніки, технічних і виробничих послуг, проведено аналіз сучасного стану технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників та ціноутворення на технічні засоби виробництва, досліджено організаційні основи формування ринкової інфраструктури та економічні відносини між суб’єктами ринку. Визначено також економічні пріоритети державної технічної політики в агропромисловому комплексі та умови відродження вітчизняного сільськогосподарського машинобудування, напрями удосконалення цінової політики та інших економічних важелів відновлення платоспроможності аграрних підприємств.

1. Регулюючі важелі виробництва, обміну і розподілу продукту в ринковому середовищі базуються на іншій методологічній основі ніж у централізованій фондорозподільчій системі. Дослідженнями проблеми ціноутворення і співвідношення цін на продукцію сільського господарства і промислові товари встановлено, що на сучасному етапі розвитку ринкових відносин не слід відмовлятися від відтворювальних моделей ціноутворення на сільськогосподарські машини (модель ціни виробництва) і в повному обсязі переходити до цін рівноваги – модель ціни виробництва має право на практичне застосування.

Інвестиційні пріоритети державної технічної політики мають вирішуватися шляхом концентрації матеріальних ресурсів і капіталу, удосконалення кредитування, лізингу, поглиблення інтеграційних процесів та їх використання для становлення і розвитку вітчизняного сільгоспмашинобудування, організації фірмово-технічного обслуговування та спільного машиновикористання.

2. Випуск достатньої кількості високопродуктивної різноманітної техніки потребує значних інвестицій. Серед їх джерел чільне місце мають зайняти, крім інших, бюджетні асигнування для фінансування розробок нової техніки і технологій, технічного переоснащення заводів, а також проведення їх грошової приватизації.

3. Сільськогосподарське виробництво забезпечене на сьогодні основними машинами лише на 50–65 %. Ця техніка переважно замортизована. Її щорічна готовність до польових робіт не перевищує 60–70 відсотків. За нинішніх темпів відтворення машинно-тракторний парк уже в 2007–2008 рр. наблизиться до критичної межі, що зумовить призупинення товарного виробництва аграрної галузі.

4. Відсутність платоспроможного попиту не дає можливості заводам працювати на повну потужність. Виробничий потенціал заводів сільськогосподарського машинобудування використовується лише на 10–20 % Знос їх основних фондів складає 65-70 %. Половина обладнання відпрацювала понад 20 років. Ці та інші фактори гальмують розвиток вітчизняного сільськогосподарського машинобудування.

5. Формування ринку техніки, технічних та технологічних послуг вимагає організаційної перебудови усієї системи матеріально-технічного забезпечення, що була сформована за планово-розподільчої економіки. Вона має базуватися на науково-обгрунтованих економічних взаємовідносинах між суб’єктами ринку. Їх основа – пріоритетність інтересів сільськогосподарських товаровиробників, паритетність цін, еквівалентність товарообміну, прямі договірні зв’язки, врахування попиту і пропозицій, взаємне задоволення вимог суб’єктів ринку відносно якості виробництва техніки і надання послуг і взаєморозрахунків за них, термінів і умов поставок, беззастережної відповідальності сторін.

6. Розвиток фірмового обслуговування сільськогосподарської техніки стримується через невизначеність економічної відповідальності заводів-виробників перед споживачами та відсутністю коштів для його організації. В той же час Україна має сприятливі умови для формування структури фірмового обслуговування шляхом створення дилерської мережі на базі агротехсервісних підприємств.

7. Підвищення цін, нарощування їх диспаритету були зумовлені не тільки різкою зміною філософії ціноутворення, а й загальним переходом від планової економіки до ринкової, прорахунками при проведенні аграрної реформи, браком досвіду їх регулювання в конкурентних умовах. Заходи, які запроваджувалися для врівноваження цінових міжгалузевих співвідношень, виявилися не досить ефективними. Це призвело до вимивання коштів у сільськогосподарських товаровиробників і різкого зниження їх платоспроможності.

8. Державна технічна політика в АПК повинна бути науково-обгрунтованим законодавчо затвердженим концентрованим виразом сприяння активізації дослідно-конструкторських робіт, технічному переоснащенню заводів тракторного і сільськогосподарського машинобудування, організації технічного сервісу, зміцненню матеріально-технічної бази сільськогосподарських товаровиробників, організації ефективного машиновикористання, формуванню ринку техніки і його структур, створенню єдиного інформаційного простору та нормативно-правової бази регулювання ринкових взаємовідносин між суб’єктами системи матеріально-технічного забезпечення АПК.

9. Створення міжгосподарських обслуговуючих машинно-технологічних формувань (кооперативів) сприяє ефективнішому використанню сучасної дорогої високопродуктивної техніки, збільшенню її завантаження (у 3-4 рази) на протязі року, зменшенню на 30-40 % експлуатаційних витрат на виконання механізованих робіт, зниженню на 20-25 % потреби в коштах на створення власної матеріально-технічної бази, на 30-40 % знижується собівартість сільськогосподарської продукції. В Україні ж розвитку кооперативних та інших форм спільного машиновикористання приділяється все ще недостатньо уваги. Необхідно розробити програму технічних, технологічних, фінансових, організаційних заходів державного впливу на процеси створення й практичної роботи міжгосподарських кооперативних формувань спільного машиновикористання.

Публікації автора:

1. Яковенко В.П. Розвиток матеріально-технічної бази АПК // Вісник аграрної науки. – 2004. – № 4. – С. 45-49, 0,4 д. а.

2. Яковенко В.П. Пріоритети розвитку сільгоспмашинобудування та ринку техніки і технічного сервісу // Економіка АПК. – 2004. - № 4. – С. 9-13, 0,3 д. а.

3. Яковенко В.П., Білоусько Я.К., Головко А.М., Товстопят В.Л. Досвід формування та використання машинно-тракторного парку розвинутих країн // Економіка АПК. – 2003. – № 5. – С. 127-133. Автору належить порівняльний аналіз технічного забезпечення аграрного виробництва. – С. 127-128, 0,15 д. а.

4. Яковенко В. Перспективні напрямки технічного переоснащення агропромислового комплексу // Техніка АПК. – 2000. – № 5. – С. 6-7, 0,3 д. а.

5. Яковенко В.П. Напрями розвитку ринку сільськогосподарської техніки (С. 156-158). Тези виступу на П’ятих річних зборах Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників “Формування і реалізація державної політики розвитку матеріально-технічної бази агропромислового комплексу в Україні”. – К.: ІАЕ УААН, 2003. – 635 с. Автору належить 0,16 д. а.

6. Яковенко В.П., Саблук П.Т., Гайдуцький П.І., Підлісецький Г.М. та ін. Формування та реалізація технічної політики в аграрному секторі економіки / Тематична доповідь. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році. – К.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2003. – 478 с. Автору належить 0,3 д. а.

7. Стан та перспективи розвитку матеріально-технічного забезпечення аграрного виробництва / Я.К. Білоусько, Г.М. Підлісецький, В.П. Яковенко та ін. – К.: ІАЕ УААН. – 2003. – 48 с. Монографія. Автор самостійно виконав розділ 2 “Матеріально-технічне та інженерно-технологічне забезпечення аграрного виробництва”. – С. 11-20, 0,65 д. а.

8. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник / За ред. П.Т. Саблука та ін. – Вип.6. – К.: ДОД ІАЕ УААН, 2003. – 764 с. Автору належать підрозділи “Забезпечення аграрного виробництва тракторами, комбайнами та іншими сільськогосподарськими машинами”. – С. 154-155, 158-163, “Машинобуду- вання”. – С. 171-173, 175, “Машинобудівний комплекс” та “Технічний сервіс”. – С. 181-182, 0,8 д. а.