1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у вікових та індивідуальних особливостях морфології пазух твердої оболонки головного мозку. Пазухи, які беруть початок від венозних утворень твердої мозкової оболонки зародка людини, перетворюються у функціонуючі венозні судини, що відводять кров із порожнини черепа. Суттєвими відмінностями пазух є: форма просвіту, відносна жорсткість стінок, відсутність меж у зовнішньої оболонки, пульсуючий характер кровотоку та будова стінок, у складі яких відсутня м’язова оболонка і, в залежності від топографії, присутня менінготеліальна оболонка. Впродовж онтогенезу пазухи проходять такі стадії: 1) формоутворення; 2) початкового посиленого росту та диференціювання стінок; 3) рівномірного росту та дозрівання структурних елементів стінок; 4) стабільного функціонування; 5) старечої регресії. Одержані дані відкривають новий напрямок морфологічних досліджень, спрямованих на комплексне різнобічне (макроскопія, макро-мікроскопія, світлова мікроскопія, трансмісійна та скануюча електронна мікроскопія) вивчення судинної системи людини на етапах онтогенезу. 2. За походженням пазухи розподіляються на три групи: 1 – пазухи, що утворилися із однієї функціонуючої венозної судини (печериста пазуха); 2 – пазухи, які походять із кількох сегментів функціонуючих венозних судин (верхня стрілоподібна пазуха); 3 – пазухи, які виникли із новоутворених венозних судин (поперечні, сигмоподібні пазухи). 3. Стінки пазух твердої оболонки головного мозку упродовж онтогенезу представлені різними утвореннями, і в їхньому розвитку, становленні та функціонуванні вирізнені такі етапи: 1) утворення та диференціювання протокапілярного русла; 2) функціонування венулярних судин і сплетень; 3) венозних сплетень; 4) примітивних пазух; 5) дефінітивних пазух. 4. Визначальними факторами у розвитку та становленні топографії пазух у зародковому періоді онтогенезу є такі: нерівномірний ріст стінок мозкових пухирів у замкнутому просторі, що призводить до переміщення окремих ділянок краніального відділу нервової трубки. Свідченням цього є поява мозкових згинів та динаміка змін величин кутів згинів. Переміщення мозкових пухирів супроводжується зміщенням твердої оболонки разом з розташованими в ній венозними судинами (пізніше – пазухами), що призводить до зміни напрямку венозного відтоку й утворення нових, коротких і прямих шляхів. Відділи венозної системи, що втратили своє функціональне значення, зазнають редукції. 5. Становлення ультраструктури стінок пазух у плодовому періоді розглядається як диференціювання ендотелію та формування зрілої щільної волокнистої сполучної тканини з тією різницею, що еластичні волокна починають утворюватися у пізніші терміни, коли через збільшення розмірів головного мозку та початок формування кісткової тканини черепа пульсуючий характер кровотоку потребує більшої здатності стінок пазух до розтягування. 6. У будові стінок пазух твердої оболонки головного мозку виявлені суттєві відмінності. Так, зовнішня стінка пристінних пазух утворена двома оболонками – ендотеліальною та сполучнотканинною; внутрішні стінки мають три оболонки – едотеліальну, сполучнотканинну та менінготеліальну. 7. У складі зовнішніх стінок пристінних пазух твердої оболонки головного мозку існує субендотеліальна артеріальна сітка, яка розглядається нами як додатковий механізм для проходження крові через звужені із-за наявності арахноїдальних грануляцій ділянки просвіту пазух. 8. Кровоносне мікроциркуляторне русло стінок пазух твердої оболонки головного мозку має в своєму складі замкнуті полігональні артеріолярні конструкції. Обмінна ланка гемомікроциркуляторного русла представлена спільною для всієї стінки капілярною сіткою без певної площинної орієнтації. Відтік крові здійснюється через венули у вени-супутниці оболонкових артерій та у вени-випускники. 9. Стінки пазух як ділянки твердої оболонки головного мозку мають тісний синтопічний зв’язок зовні (по відношенню до просвіту) з кістками черепа та павутинною оболонкою. Межі між стінками пазух та зазначеними утвореннями виповнені волокнистими елементами й аморфною речовиною у зовнішніх стінках пристінних пазух і менінготеліальними клітинами у внутрішніх стінках пристінних пазух та усіх стінках внутрішніх пазух. 10. Борозни пазух твердої оболонки головного мозку на внутрішній поверхні кісток основи черепа з’являються у підлітковому віці, кісток склепіння – у другому періоді зрілого віку як атрофія кісткової тканини від тиску, що обумовлена пульсуючим характером кровотоку та тісними синтопічними зв’язками. Крайнім проявом атрофії від тиску є поява наскрізних отворів у зовнішній компактній речовині тім’яних кісток у місцях розташування грануляцій павутинної оболонки. 11. Критичними періодами розвитку пазух як час можливого виникнення артеріовенозних мальформацій, пов’язаних зі стінками пазух твердої оболонки головного мозку, є стадії 17–19, коли згини краніального відділу нервової системи починають випрямлятися, що супроводжується змінами в напрямках венозного відтоку. | 