Економічна глобалізація на сьогоднішній день є головним фактором розвитку світової економіки. При цьому сучасні глобалізаційні процеси значною мірою призводять до повернення ліберального режиму зовнішньоекономічної діяльності, що існував наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Випереджаючі темпи розвитку міжнародних фінансових ринків у порівнянні із реальним сектором світової економіки свідчать про випереджаючі темпи розвитку фінансової глобалізації у порівнянні з іншими видами економічної глобалізації. Глобалізація сприяє розвитку фінансових ринків та вдосконаленню функціонування фінансової системи, призводить до спрощення залучення чи розміщення активів різними суб’єктами фінансового ринку. Однак ці переваги супроводжуються зростанням ступеню ризику фінансових операцій. Внаслідок розвитку світової фінансової глобалізації міжнародна міграція капіталів серед інших факторів виробництва набула значення провідного чинника в процесі розвитку світової економіки, а іноземне інвестування стає невід’ємною та здебільшого визначною частиною внутрішніх економічних процесів більшості держав.
При цьому розподіл інвестиційних ресурсів між реґіонами із різним ступенем розвитку відзначається значною нерівномірністю, що свідчить про суперечливість та неоднозначність розгортання процесу глобалізації та неоднаковий вплив міжнародної фінансової складової на економічний розвиток окремих груп країн. Етапи розвитку загальноекономічної глобалізації тісно корелюють із етапами фінансової глобалізації, які, в свою чергу, співпадають із етапами розвитку міжнародного валютного регулювання. Відповідно можна зробити висновок про зв’язок між рівнем глобалізованості країни та обраним цією країною режимом валютного регулювання. Відзнаками останнього на сьогодні етапу фінансової глобалізації є зростання абсолютного обсягу інвестицій у країни, що розвиваються та поступове вирівнювання обсягів накопичених інвестицій у різних країнах. Однак зазначене вирівнювання відбувається переважно між країнами із приблизно однаковим ступенем розвитку, в той час як відносна частка інвестицій у країни, що розвиваються, зменшується, тобто ступінь залучення до глобалізації країн із різним рівнем економічного розвитку є різним. Відповідно різним є ефект, що отримують різні держави від участі у процесах глобалізації – цей ефект є тим більшим, чим вищим є рівень економічного розвитку країни.
Однак в перспективі одним із найважливіших наслідків фінансової глобалізації має стати поступове вирівнювання обсягів інвестування та вартості фінансових активів в різних реґіонах. На певному етапі своєї еволюції фінансова глобалізація призводить до зростання рівня ризику, притаманного операціям на фінансовому ринку. Особливо ця ризикованість проявляється в початковий період фінансової лібералізації у країнах, що розвиваються. Відповідно, головним завданням таких країн є мінімізація ступеню вразливості від зовнішніх шоків та від зміни позицій іноземних інвесторів.
В той же час роль фінансової глобалізації зводиться переважно до створення інституційних та організаційних умов для поширення кризових явищ, виникнення яких обумовлено здебільшого об’єктивними макроекономічними чинниками в окремих країнах. Тому ризик фінансової нестабільності може бути суттєво знижений за допомогою раціональної макроекономічної політики на національному рівні, тісного міжнародного співробітництва та подальшого вдосконалення архітектури світової фінансової системи. Не применшуючи значення внутрішніх факторів, можна стверджувати, що передумови та найважливіші характеристики більшості сучасних фінансових криз прямо пов’язані із змінами міжнародної фінансової системи, спричиненими глобалізацією. Однак збільшення рівня нестабільності відбуватиметься лише на певному перехідному етапі від однієї стадії глобалізації до іншої, адже теоретично у ідеальній глобалізованій системі потоки капіталів мають бути стабільними з огляду на єдність та однорідність фінансового простору. Внаслідок надзвичайно високої ліквідності глобалізованого фінансового ринку міжнародний капітал має тенденцію до притоку у країни із найкращими макро-показниками. Але в той же час надлишок капіталу призводить до погіршення таких показників, зростання спекулятивних інвестицій та сприяє нестабільності національного фінансового ринку, тобто може стати безпосередньою причиною як фінансової кризи, так і наступної рецесії у реальному секторі національної економіки. Розвиток глобалізації призводить до зростання економічної взаємозалежності різних країн. На сучасному етапі рівень нестабільності світового фінансового ринку може бути суттєво знижений або навіть ліквідований в разі зниження рівня ризику, притаманного фінансовим операціям, що, в свою чергу, можливо в разі наявності відповідної інфраструктури, проведення чіткої фінансової політики на державному і міждержавному рівнях та забезпечення стабільності внутрішніх макроекономічних показників. Зростання фінансових потоків та відповідні зміни у структурі цих потоків, спричинені фінансовою глобалізацією, зумовлюють зміни і у структурі фінансового ринку загалом, спрямовані на забезпечення можливості подальшого розвитку глобалізаційних процесів. В першу чергу йдеться про розширення різноманітності фінансового інструментарію.
Широке застосування міжнародних фінансових інструментів українськими емітентами є надзвичайно актуальним в умовах обмеженості фінансових ресурсів в Україні. При цьому досвід випуску міжнародних фінансових інструментів може бути корисним не тільки для українських підприємств, але і для Уряду та органів державної влади. Не зважаючи на значний рівень загальної відкритості економіки та позитивну динаміку у подальшому включенні України до світового господарства, фінансовий сектор країни відзначається слабкою взаємодією із міжнародним фінансовим ринком. Відставання інтеграції до світової економіки у фінансовому секторі потребує негайної корекції економічної політики держави з метою збільшення обсягів іноземного інвестування та кредитування. З метою завчасного виявлення та ліквідації передумов фінансової нестабільності в Україні доцільним є поєднання різноманітних заходів державного регулювання із лібералізацією та стимулюванням розвитку фінансового ринку.
Для отримання країною всіх переваг, притаманних глобалізаційним процесам, держава має створити сприятливі умови для повномасштабної інтеграції всіх сегментів вітчизняної економіки до світового економічного простору, в першу чергу шляхом розвитку вітчизняного законодавства та розбудови відповідної сучасним умовам ринкової інфраструктури. |
