Анотація до роботи:

Матюхіна Ю.В. Розвиток системи фатичної метакомунікації в англійському дискурсі XVI - XX ст. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук із спеціальності 10.02.04 – германські мови. – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. – Харків, 2004.

Дисертацію присвячено комплексному прагматичному аналізу розвитку англійського фатичного метадискурсу як утілення фатичної метакомунікації, вивченню його сутності, типів, структурних одиниць і комунікативних стратегій. Фатична метакомунікація реалізується спеціалізованими вербальними засобами - мовленнєвими стереотипами і неспеціалізованими вербальними і невербальними засобами. Встановлено статус мовленнєвого акту фатичного метакомунікативу, його прагмасемантичні різновиди і їх характеристики в синхронії і діахронії. Виявлено діахронічні сталі та перемінні елементи фатичного метадискурсу, його включений і автономний типи. Досліджено ввічливість як провідний принцип фатичного метадискурсу і еволюцію його стратегій. Визначено діахронічне варіювання окремих аспектів мовленнєвих актів фатичних метакомунікативів і прагматичних маркерів, а також їхню частотність у фатичному метадискурсі.

Проведене дослідження пропонує рішення актуальних проблем сутності, системи й структури, комунікативних принципів фатичної метакомунікації і її історичної динаміки в англійському дискурсі XVI–XX ст. Обраний синергетичний і системно-діяльнісний підхід дозволяє розглядати фатичну метакомунікацію як систему, що за комплексом своїх функціонально-прагматичних, інформативно-змістовних, соціально-психологічних і мовних властивостей є низькоентропійним компонентом комунікації, який слугує вербальним засобом організації і забезпечення ефективної передачі когнітивної інформації в дискурсі і сприяє комунікації, або виступає засобом здійснення вербальної взаємодії як самоцілі спілкування.

Фатична метакомунікація як інтеракціональна діяльність спілкування є проявом ведучої потреби адресанта в соціальному контакті, уключеності в спільну діяльність, що є необхідною умовою ефективного обміну інформацією – трансакціонального процесу.

Досліджувана система втілюється у фатичному метадискурсі. За структурою він є ієрархією одиниць: мовленнєвий акт – мовленнєвий хід – мовленнєвий крок – трансакція – мовленнєва подія.

За співвідношенням контексту й ситуації з рівнями висловлення і тексту виокремлюємо включений (рівень тексту) і автономний (рівень макротексту) типи фатичного метадискурсу. Перше спостерігається в ситуаціях установлення, підтримки й розмикання мовленнєвого контакту, що супроводжують трансакціональне мовлення. Друге спостерігається в ситуаціях СБ (small talk), де спілкування виступає самоціллю.

Спеціалізованим засобом реалізації фатичної метакомунікації є МА фатичний метакомунікатив, який визначаємо як прагматикалізований підклас експресивів, призначений регулювати мовленнєву взаємодію в типових ситуаціях відповідно до соціо-культурних норм епохи; його провідною іллокутивною силою є регулювання мовленнєвої взаємодії, що вербалізується мовленнєвими стереотипами, у яких нейтралізується опозиція прямої/непрямої реалізації.

Іллокутивна сила регулювання мовленнєвої взаємодії реалізується у дискурсі за допомогою прагматичних маркерів, що виконують організуючу функцію у дискурсі, функціонують як вставні елементи в його синтаксичній структурі; їхнє значення прагматикалізовано. До них належать: апелятивні, інтродуктивні маркери; маркери-модифікатори; хезитативні й конативні маркери.

Уключений тип фатичного метадискурсу (рівень тексту) супроводжує обмін когнітивно значущою інформацією і реалізується МА інхоативного, процесного, фінітивного прагмасемантичних різновидів, що функціонують у трансакціях установлення, продовження й розмикання мовленнєвого контакту. МА фатичні метакомунікативи представлені мовлєнневими стереотипами: інхоативами-благословеннями, побажаннями, освідомленнями, вітаннями з дейктичними компонентами; процесними стереотипами; фінітивами-благословеннями, побажаннями, прощаннями з дейктичними компонентами й прощаннями-вигуками.

За критерієм іллокутивної сили засоби реалізації фатичної метакомунікації моделюємо у вигляді прагматичного поля: домінанта – МА фатичний метакомунікатив, центр – МА інших іллокутивних типів, у яких супутня іллокуція мовленнєвої організації сигналізується прагматичними маркерами, периферія – МА, у яких вона обумовлена тільки контекстом. Конфігурація полів окремих трансакцій варіюється.

Прагматична динаміка системи фатичного метадискурсу включеного типу в XVI–XX ст. охоплює якісні й кількісні зрушення в характеристиках окремих аспектів МА фатичного метакомунікативу, прагматичних мовленнєвоорганізуючих маркерів, стратегій ввічливості.

Уперше проведене спеціалізоване дослідження прагматики автономного типу фатичного метадискурсу демонструє, що він здійснюється у СБ – мовленнєвій події ритуалізованої форми; його історично сталими характеристиками є самоцінність, упорядкованість, змагальність, перевага соціально-регулятивної інформації, заданість ролей комунікантів, етикетність, обмежений набір тем; а перемінними – ігровий та естетичний компоненти, іронічність. Етапами його розвитку виявились: зародження у XVI–XVII ст., реалізація усіх властивостей в XVIII ст., часткова втрата історичних перемінних в сучасний період.

Провідний комунікативний принцип фатичного метадискурсу – ввічливість, реалізована позитивними і негативними стратегіями з перевагою негативних. Останні стабільно домінують у фатичному метадискурсі XVI–XX ст., їх частотність істотно зростає відповідно до загальної зміни принципу ввічливості в британській культурі.

Отримані результати свідчать про виконання всіх дослідницьких завдань, поставлених у роботі і служать відправним пунктом для подальшого вивчення проблем дискурсу і метадискурсу в германських та інших мовах, їхнього аналізу у міжкультурному аспекті, з використанням прагмалінгвістичного, соціолінгвістичного, психолінгвістичного, когнітивного й інших підходів.

Основні положення відбиті в наступних публікаціях автора:

1. Фатические метакоммуникативные речевые акты продолжения контакта в английском языке 16-20 вв. // Вісник Харків. держ. ун-ту. – 1999. – № 461. – С. 144-150.

2. К проблеме исторического развития английского фатического речевого акта // Вісник Харків. держ. ун-ту. – 1999. – № 430. – С. 87-91.

3. Особенности речевого поведения на стадии установления речевого контакта в английском языке 16-20 вв. // Вісник Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. – 2001. – № 537. – С. 122-127.

4. Системные свойства фатического метакоммуникативного дискурса и проблемы его перевода // Вісник Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. – 2003. – № 609. – С. 49-52.

5. Типы и стратегии английского фатического метадискурса XVI–XX вв. // Вісник Харків. нац. ун – ту ім. В.Н. Каразіна. – 2003. – № 611. – С. 127-130.

6. Особенности функционирования речевых актов на фазе установления вербального контакта // Тези доповідей міжнародної наукової конференції “Іноземна філологія на межі тисячоліть”. — Харків: Харків. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна, 2000. – С. 184-185.

7. Прагматические особенности фатической метакоммуникативной информации в дискурсе // Матеріали Між нар. Наук.-метод. конф. “Треті Каразінські читання: методика і лінгвістика – на шляху до інтеграції”. – Харків: Харків. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна, 2003. – С. 110-111. (у співавторстві з Шевченко І.С.)

8. Фатический метадискурс // Материалы Третьей Международной Конференции “Гендер, язык, культура, коммуникация”. – Москва: Моск. гос. лингв. ун-т, 2003. – С. 73-74.

9. Phatic Speech acts: some aspects of diachronic analysis // Proc. of the International USSE Conference and Summer School “Cognitive/Communicative Aspects of English.” – Cherkasy: Cherkasy State University, 1999. – P. 71-73.

Особистий вклад дисертанта у тезах (7), написаних у співавторстві, полягає у виборі теми, збиранні та теоретичному осмисленні матеріалу, в уточненні прагмасемантичних різновидів МА.