Анотація до роботи:

Імас Є.В. Розвиток цукробурякового виробництва та ринку цукру в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки”, Київ, 2004.

В дисертації в історичному плані досліджуються виникнення, становлення та розвиток цукробурякового виробництва в Україні, розглядається його соціально-економічне значення для народного господарства країни, вивчаються особливості формування та розвитку сировинної зони цукровиробництва, її ресурсного потенціалу, створення і зміцнення матеріально-технічної бази цукрової промисловості, формування внутрішнього і зовнішнього ринків цукру, викриваються причини кризової ситуації в цукробуряковому підкомплексі, обгрунтовуються напрями та засоби відродження національного конкурентоспроможного цукробурякового виробництва. Опрацьовані теоретичні і методологічні засади розвитку інтеграційних процесів з широким залученням іноземних інвестицій в буряківництво, обгрунтовані шляхи освоєння ринкового середовища у світовому співтоваристві.

Список використаних літературних джерел

1. Стратегічною метою розвитку цукробурякового виробництва є повне самозабезпечення країни цукром в обсягах, необхідних для споживання населенням, потреаб харчових галузей, які споживають цукор як сировину, створення необхідних резервів, у тому числі і для зовнішньої торгівлі. Пошук шляхів для розв’язання поставлених завдань є першим кроком у вирішенні проблеми методології відродження і становлення цукробурякового підкомплексу. Для досягнення поставленої мети потрібне подальше реформування АПК, створення ефективної і конкурентоспроможної системи господарювання, заснованої на її багатоукладності та наділеної мотиваційними стимулами до високопродуктивної праці.

Економічні перетворення в цукробуряковому підкомплексі потрібно збалансувати з теоретичними засадами ринкових відносин та забезпечити функціонування економічних суб’єктів підкомплексу в рамках сталого правового коридору при державній підтримці й регулюванні окремих сторін його діяльності.

2. У прикладному аспекті для модернізації цукробурякового підком-плексу рекомендується здійснити систему організаційно-економічних заходів, спрямованих на удосконалення виробництва на основі застосування сучасних ресурсоощадливих технологій. Нормативно-ресурсні розрахунки показали, що із першочергових інвестицій, необхідних для технічного переозброєння цукрової промисловості, потрібно направляти 28-30% вкладень, а на розвиток виробничої інфраструктури буряківництва та в сферу торгівлі – 58-60%. На розширення сировинної бази в приватному секторі (фермерські та особисті селянські господарства) слід виділити до 13% від суми, розрахованої для розвитку виробництва цукрової сировини. В цілому щорічні інвестиції в АПК, за розрахунками автора, повинні становити 5,2 млрд. дол. США, в тому числі у сільському господарстві – 2,5-2,6 млрд. дол. США.

3. Зважаючи на те, що нині регіональний рівень виробництва виходить на передній план у сфері формування ринкових відносин, до органів управління в регіонах повинна перейти більша частина функцій розвитку цукробурякового підкомплексу, регулювання цукрового ринку. При цьому державі належить визначити форми і методи підтримки та регулювання виробництва, сприяти залученню інвестицій для розвитку цукробурякового підкомплексу з інших регіонів країни, а також іноземних капіталів, визначити взаємозв’язок регіональної політики відродження цукробурякового підкомплексу з розвитком ринкової інфраструктури та державної аграрної політики.

Для формування збалансованого регіонального ринку цукру необхідна цільова інвестиційна політика, розробка якої починається з опрацювання державної програми відродження цукробурякової галузі. З цією метою потрібно створити центр із повноваженнями по розробці і реалізації державної програми. До функцій центра мають входити пошук компромісів між інтересами виробників і споживачів, здійснення операцій по регулюванню попиту і пропозиції, підтримки узгодженого рівня цін на внутрішньому ринку тощо.

5. Удосконалення фінансово-кредитного механізму стосовно цукробурякового підкомплексу залежить від розвитку його на макро- і мікрорівні з принципово нових позицій фінансового забезпечення, регулювання і формування фінансових результатів при збалансуванні економічних потоків, а також від регулюючої ролі держави, яка повинна брати участь у створенні сприятливого економічного середовища для всіх суб’єктів ринку, становленні системи кредитних ресурсів, страхування та стимулюючого оподаткування.

6. У науковому середовищі ще не до кінця сформовані погляди щодо позбавлення монополізму переробних підприємств. Орієнтація на акціонування, на передачу сільськогосподарським підприємствам 51% акцій переробних підприємств не спрацьовує, оскільки на практиці не дотримуються виконання умов акціонерної та дивідендної політики як головної складової механізму акціонування. У зв’язку з цим пропонується створити умови для інтеграції цукрових заводів з бурякосійними господарствами на основі нового механізму взаємовідносин. Він полягає у ліквідації механізму купівлі-продажу сировини і введенні механізму розподілу грошової виручки між усіма партнерами пропорційно їх внеску у загальний кінцевий результат. Коли виробники сировини бажають співпрацювати на принципах “купівлі-продажу”, то це право залишається за ними. Разом з тим державні органи управління повинні нести відповідальність за невиконання контрольних зобов’язань, не примушувати підприємства постачати товари (цукор) неплатоспроможним організаціям, перешкоджати скороченню персоналу навіть у тих випадках, коли завод не може продати свою продукцію тощо.

7. Для запобігання деградації агропромислового виробництва, що набуває реальної загрози, в тому числі і для цукробурякового ринку, необхідно: прийняти закони “Про державне регулювання агропромислового виробництва”, “Про продовольчу безпеку України”, внести зміни в економічну політику держави щодо аграрного сектора країни.

8. Подальше реформування і удосконалення цукробурякового виробництва здійснювати, виходячи з того, що:

суб’єкти – учасники цукробурякового виробництва є вільними товаровиробниками, самі визначають загальні площі посіву й обсяги виробництва цукрових буряків, а також обсяги виробництва цукру, ринок його реалізації. Функцією державних органів повинна стати підтримка розвитку цукробурякового виробництва як пріоритетного, провідного, продуктового підкомплексу народного господарства;

введення квот поставки цукру на внутрішній ринок, тобто визначення максимальної кількості цукру, яка може бути поставлена на внутрішній ринок (з 1 вересня поточного року до 1 вересня наступного року) і поставка його згідно з міжурядовими угодами;

запровадження гарантованої мінімальної ціни на цукрові буряки. Ціни на цукрові буряки відповідної якості, цукристості встановлюються в межах визначеної квоти, яка покриває витрати на вирощування і транспортування цукрових буряків до цукрових заводів і завчасно гарантується;

встановлення мінімальної ціни на цукор, що являє собою гарантовану ціну на цукор, вироблений в межах встановленої квоти, що покриває витрати на виробництво і реалізацію та зберігання цукру). Мінімальна ціна на цукор застосовується тільки у випадках, коли підприємства, що виробляють цукор у межах встановленої квоти, не можуть реалізувати цукор і цукрові буряки за вищими цінами.

9. Юридичні відносини між цукровими заводами і бурякосійними господарствами регулювати контрактами, які укладаються між партнерами згідно із діючими в країні нормативно-правовими актами. Для посилення контрактних зв’язків пропонується увести механізм гарантованого збуту цукру, який вироблений для поставки його на внутрішній ринок і за міжурядовими угодами. Заборонити поставки цукру на внутрішній ринок понад встановлену квоту. В разі порушення цих умов застосовувати обмежувальні санкції.

10. Основою в системі ціноутворення має бути державна гарантія цін на цукрові буряки і цукор, які виробляються для внутрішнього ринку та за міжурядовими угодами. На цукрові буряки, які поставляються для виробництва цукру на внутрішній ринок та за міжурядовими угодами, держава встановлює гарантовану мінімальну ціну базової цукристості 16%. Мінімальна гарантована ціна на цукрові буряки визначається у відповідності з порядком визначення гарантованої мінімальної ціни на цукрові буряки, яка затверджується державою. Можливий і альтернативний варіант, за яким учасники інтеграційного об’єднання розподіляють грошову виручку від реалізації цукру пропорційно внеску кожного суб’єкта в кінцевий продукт.

11. В порядку постановки питання автор не виключає трансформацію діючих цукрових заводів, або їх частини, у повну власність бурякосійних господарств (які формують сировинну зону конкретного заводу) і замість акціонерних товариств перетворити їх у кооперативні об’єднання. Це означає, що переробний кооператив повністю переходить у власність сільськогосподарських підприємств, що дозволить мати єдиного господаря, сформувати об’єднаний капітал, необхідний для модернізації технології вирощування цукрових буряків та виробництва цукру і супутніх продуктів. Можливі варіанти створення повних господарських товариств. Їх учасники, згідно із положенням, нестимуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном.

12. Кабінету Міністрів України слід переглянути державну економічну політику щодо розвитку цукробурякового виробництва, розглядати та готувати проекти законодавчих і нормативних документів, визначати обсяги поставок цукру й відповідної кількості цукрових буряків на внутрішній ринок та за міжурядовими угодами, визначати на кожний виробничий сезон мінімальну ціну на цукрові буряки та цукор, вирішувати спірні питання, що виникають у цукровому виробництві, мати ефективну систему стимулювання бурякосійних господарств і цукрових заводів у вигляді дотацій та субсидій. Створити кредитний банк підтримки АПК і забезпечувати підтримку субсидіями, дотаціями при проходженні цукру на зовнішні ринки, створювати відповідну ринкову інфраструктуру в країнах, які є головними імпортерами цукру.

Публікації автора:

Монографії, розділи в книгах, брошури

1. Імас Є.В. Формування та розвиток цукробурякового підкомплексу в Україні. – К.: ІАЕ УААН, 1999.- 352 с. ISBN 966-7306-20-8. (Одноосібна монографія)

2. Імас Є.В. Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва. Посібник у питаннях і відповідях. За редакцією П.Т. Саблука. – К.: ІАЕ УААН, 1999. – с.169-176; 180-181. ISBN 966-7306-26-7.

3. Імас Є.В. Перспективи цукробурякового підкомплексу в Україні. Розділ у книзі «Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. За редакцією П.Т.Саблука та ін. К.: ІАЕ УААН, 1999.- с.168-171. ISBN 966-7306-23-2.

4. Імас Є.В. Спільне українсько-австрійсько-німецьке підприємство «Укрінтерцукор». – К.: ІАЕ УААН, –1997. – с.27.

5. Імас Є.В. Відновлення державної підтримки розвитку цукробурякового виробництва. –К.: ІАЕ УААН, 1998. – с.48.

6. Білаш В.П., Шпичак О.М., Імас Є.В. та ін. Ринок цукру. - К.: ІАЕ, 1999. - с. 30.

7. Імас Є.В. Ринок цукру в Україні: стан, перспективи розвитку. – К.: ІАЕ, 2002.–96с.

Статті в журналах та інших наукових виданнях

8. Iмас Є.В. Подолання кpизової ситуації у цукpобуpяковому виpобництві Укpаїни // Економіка АПК.- 1998, № 9.- с. 6-12.

9. Iмас Є.В. Фоpмування машинно-технологічних станцій в СП "Укрінтерцукор" // Економіка АПК.- 1998, №10.- с. 9-14.

10. Iмас Є.В. Роль селекції та насінництва у підвищенні ефективності буpяківництва // Економіка АПК.- 1998, № 12. - с.7-14.

11. Iмас Є.В. Основні напрями відродження виробництва цукру в Україні // Економіка АПК.- 1999, №1.- с. 97-100.

12. Имас Е.В. Проблемы экспорта украинского сахара в Россию // Независимая газета. - 1999, №16. - с. 5.

13. Iмас Є.В. Розвивати інтеграційні процеси в цукробуряковому виробництві. Зб.: Соціально-економічна ситуація та шляхи подолання кризового стану в агропромисловому комплексі України. - К.- 1999.- с. 125-128.

14. Iмас Є.В., Стельмащук А.М. та ін. Викоpистання виpобничого потенціалу цукpобуpякового комплексу // Вісник с.- г. науки. - 1999, №5. - с. 67-72.

15. Iмас Є.В. Стpатегічні завдання відновлення цукpобуpякового комплексу в Укpаїні // Економіка АПК.- 1999, № 7.- с. 13-18.

16. Iмас Є.В. Економічні пpоблеми цукpобуpякового виpобництва Укpаїни // Економіка Укpаїни. - 1999, №8. - с. 48-54.

17. Імас Є.В. Теоретично-методологічні засади створення маркетингової системи виробництва і реалізації цукру // Економіка АПК. -1999, №8. - с. 57-59.

18. Iмас Є.В. Економічна ефективність сучасних технологій в цукробуряковому виробництві. - К.: Агроінком.-1999, № 8-9.- с. 23-25.

19. Імас Є.В. Створити єдиний ринок цукру в Україні // Економіка АПК. - 1999, №9. - с. 76-79.

20. Імас Є.В. Формування цукробурякового підкомплексу в Україні // Вісник аграрної науки. - 1999, №9. - с. 61-63.

21. Iмас Є.В. Економічна ефективність сучасних технологій у цукробуряковому виробництві. Зб. наукових праць. Аграрний вісник Причорномор’я. - Одеса: Од. СГІ. - 1999, №3(6). - с. 162-170.

22. Имас Е.В. Развитие украинского сахарносвекловичного подкомплекса. Сб. Аграрная экономическая наука на рубеже веков: методология, принципы, перспективы развития. Материалы международной научной конференции / Отв. ред. Петриков А.В. - М.: ВИАПИ. Изд. Энциклопедия российских сел и деревень. - 1999. - с. 274-278.

23. Імас Є.В. Шляхи удосконалення матеріально-технічного забез-печення виробництва цукрових буряків // Цукрові буряки.-1999, №4.- с. 4-5.

24. Імас Є.В. Розвиток ринку цукрових буряків //Цукрові буряки. – 1999.- №5.-с. 4-5.

25. Имас Е.В. Сахарносвекловичное производство в Украине: состояние, пер-спективы // Международный аграрный журнал. Беларусь. Минск, 1999, №8. - с. 3-6.

26. Имас Е.В. Проблемы сахаросвекловичного подкомплекса Украины. // Агроэкономика, Минск, 1999, №9. - с. 9.

27. Імас Є.В. Формування внутрішнього ринку цукру. Зб. наукових праць Інституту землеробства УААН. Випуск 4. - К.: ІАЕ УААН, 1999. - С.

28. Імас Є.В. Цукровий суверенітет України - категорія політична // Час відродження. Вісник УССП. - К., 1999, №3. - с.42-44.

29. Iмас Є.В. Фактори підвищення ефективності цукробурякової галузі в Україні. Зб. наукових праць. Проблеми формування ринкової економіки - К.: Національний економічний університет. – 1999.- с. 119-126.

30. Имас Е., Тимошенко В. Когда всем несладко // Компаньон. - 1999, №6. - с. 16-17.

31. Відродження ринку цукру в Україні // Економіка АПК. – 2000. - №4. – с. 35-39.

32. Реформування соціальної сфери села: організаційно-методичні засади / За ред. П.Т.Саблука. – К.: ІАЕ УААН, 2000. Імас Є.В. 2.5. Перелік необхідних (мате-ріалів) документів для реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності. – с. 73-80.

33. Реформування соціальної сфери села: організаційно-методичні засади / За ред. П.Т.Саблука. – К.: ІАЕ УААН, 2000. Імас Є.В. 2.6. Фінансове забезпечення функціонування соціальної сфери у сільській місцевості. – с. 81-86.

34. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник. – К., 2000. – Випуск 4, Імас Є.В. – Розділ 2. – с. 447-466.

35. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник. – К., 2000. – Випуск 4, Імас Є.В. – Розділ 12. – с. 502-515.

36. Імас Є.В., Кравченко В.О. Проблеми українського цукру на продовольчому ринку // Агроінком. – 2000. - №3-4. – с. 7-10.

37. Формування та функціонування ринку агропромислової продукції (практичний посібник) За ред. П.Т.Саблука. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – с. 556.

38. Імас Є.В. Перспективи відновлення бурякоцукрового виробництва. – В кн. Соціально-економічна модель постреформованого розвитку агропромислового виробництва в Україні. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – с. 215-218.

39. Імас Є.В. Основні напрями відновлення цукробурякового виробництва в Україні. В кн. Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України в ХХІ століття. – К.: ІАЕ УААН, 2001. – с. 455-462.

40. Імас Є В. Ринок цукру в економічній системі України // Економіка АПК. – 2001. - №4. – с. 102-105.

41. Имас Е.В. На повестке дня – возрождение конкурентоспособного украинского сахара // Зеркало недели. Международный общественно-политический еженедельник. – 2001. - №43. – 3 ноября.

42. Розвиток ринку цукру в країнах СНД // Економіка АПК. – К.: ІАЕ УААН, 2002. - №3. – С.80-86.

43. Теоретико-методологічні основи сучасних досліджень розвитку цукробуря-кового підкомплексу в Україні // Економіка АПК. – К.: ІАЕ УААН, 2002. - №10. – С .11-16.

44. Становлення аграрного ринку СНД та його цукрового сегменту // Економіка АПК. – К.: ІАЕ УААН, 2003. - №9. – С.79-85.