1. На даний час поняття “страхування” слід розглядати як всеосяжний і всепроникаючий інструмент (вид діяльності) по забезпеченню збереження чи відтворення товарів і послуг з метою відновлення майнового стану окремих осіб і стабільності економіки шляхом концентрації в спеціально створених фондах коштів, який має можливість створення додаткового захисту не тільки для клієнтів, але і для себе за допомогою системи перестрахування. 2. Страхування поділяється на певні види. Реалізація ринкових відносин в Україні має ряд специфічних особливостей по розвитку видів страхування: населення схильне до видів страхування, де присутні елементи нагромадження; держава своїми діями (чи бездіяльністю) стимулювала виникнення суто українських видів страхування: страхування відповідальності позичальника банківських кредитів; “поворотне” страхування життя. Відсутність чіткої державної політики в проведенні необхідних законодавчих заходів у страхуванні стримує розвиток класичних для більшості країн видів страхування, необхідних у сучасних українських умовах. 3. Починаючи з 1991 року відбувається бурхливий розвиток страхової діяльності. З 1993 року значного розвитку набуває особисте страхування, частка якого у загальній структурі страхового ринку в 1993 році випереджала інші види страхової діяльності і складала 46%. В другому півріччі 1994 року інфляція відчутно знизилася. Це призвело до значного падіння темпів зростання страхової діяльності, частка якої скоротилася з 1,2% від ВВП в 1994 році до 0,45% від ВВП в 1995 році, насамперед, за рахунок скорочення з 47,1% в 1994 році до 38% частки особистого страхування у загальній структурі страхового ринку. З часу прийняття Закону України "Про страхування" на страховому ринку України намітився ряд позитивних тенденцій: зростання обсягів страхових платежів; збільшення величини страхових резервів; підвищення частки страхових премій у ВВП; збільшення розмірів статутних фондів страховиків; випереджувальні темпи росту страхових платежів щодо темпів росту страхових виплат. 4. Особливістю страхового відшкодування збитків і втрат від ушкодження майна в АПК є те, що в основу визначення страхової суми за договорами майнового страхування покладено дійсну вартість страхованих об'єктів. У разі страхування майна не на повну вартість збитки при настанні страхової події, як правило не відшкодовуються в повному обсязі. Розмір відшкодування залежить від системи страхового забезпечення, передбаченої конкретним договором страхування. Через страхування матеріальних ресурсів в АПК здійснюється запобігання ризиків знищення майна вогнем, у результаті стихійних явищ, неправомірних дій третіх осіб, проводиться страхування сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, а також тварин на випадок їх падежу, вимушеного забою чи загибелі в результаті епідемії, хвороби, стихійного лиха чи навмисних дій третіх осіб. 5. У зв’язку з відсутністю необхідних коштів для укладання договорів страхування, недостатньою поінформованістю сільського населення, недовірою до надійності страхового захисту в аграрній сфері кількість укладених договорів особистого страхування набагато менша ніж у містах. Тому страховим компаніям слід розширювати свою діяльність в АПК в напрямі попередження фінансових ризиків. 6. Достатньою умовою для підвищення ефективності страхової діяльності в АПК стане рішення проблеми підвищення ефективності і, у більш широкому змісті, запобігання кризи платоспроможності страховиків. Обрані оптимальні антикризові стратегії зводяться до комплексів, що включають часткові чи допоміжні стратегії: розширення присутності компанії на страховому ринку і збільшення страхового портфеля в сполученні зі зміною його структури від короткострокових до довгострокових договорів особистого страхування і збільшенням частки майнового страхування і страхування відповідальності; скорочення усіх видів витрат методами управління страховими ризиками, врегулювання збитків і економії витрат на ведення справи; оптимізація структури інвестиційного портфеля за рахунок переважного інвестування резервів у високоліквідні і прибуткові фінансові інструменти. 7. З урахуванням загальноприйнятого визначення фінансової стійкості у якості критерію ефективності організаційних рішень на рівні страхової компанії в АПК доцільно розглянути величину її вільних активів. У якості цільової функції (критерію) доцільно використовувати величину прибутку від її діяльності. Новий критерій не суперечить меті страхування, оскільки прибуткова компанія вже, як правило, має фінансову стійкість і, головне, фінансові можливості для її збільшення. Оптимальними напрямками інвестицій в НАСК “ОРАНТА” за таким критерієм є наступні: мінімально необхідні засоби залишати на поточному рахунку (до трьох-п'яти відсотків), а інші вкладати в іноземну валюту, банківські вклади і дорогоцінні метали. 8. Для застосування цього підходу до розв'язуваної задачі слід обрати такі найбільш привабливі види активів, що прийняті у покриття страхових резервів: державні цінні папери; цінні папери, що випускаються органами державної влади і органами місцевого самоврядування; банківські вклади (депозити); інші цінні папери; права власності на частку участі в статутному капіталі; нерухомість; злитки золота і срібла; іноземна валюта на рахунках у банку; готівка. 9. Основними напрямками розвитку національної системи страхування в АПК в 2004 – 2006 роках повинні стати: законодавче віднесення частини видів обов'язкового страхування (обов'язкове соціальне і пенсійне страхування) до соціального забезпечення і доручення його проведення некомерційним організаціям; скорочення категорій громадян, що підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок бюджету і доручення його проведення державним страховим компаніям; регламентація відкритих конкурсів для проведення обов'язкового страхування за рахунок коштів підприємств і громадян комерційними страховими організаціями (компаніями). 10. Для забезпечення ефективної реалізації обраних стратегій управління системою страхування в АПК відповідно до проголошеного принципу делегування функціональних повноважень доцільно використовувати бюрократичну організаційну структуру, засновану на чітко виражених вертикалях управління основними функціональними департаментами (блоками). За основу організаційно-штатної структури малої страхової компанії рекомендується прийняти мобільну групу перемінного складу, сформовану з представників традиційних підрозділів дирекції. Подібна структура дозволяє зберегти невелику чисельність персоналу, обмежуючись при крайній необхідності залученням по короткострокових контрактах фахівців, відсутніх у компанії. 11. У даний час в АПК необхідне посилення фінансового контролю за ефективністю страхової діяльності. Для забезпечення можливості широкого застосування автоматизованих інформаційно-управляючих систем у страхових компаніях, орієнтованих на роботу переважно з населенням і обслуговуючих сотні тисяч страхових договорів, запропонований новий архітектурний принцип побудови, заснований на попередній фінансовій обробці договорів безпосередньо в підсистемі їхнього збереження (розрахунки надходжень, виплат і резервів) за рахунок включення в її склад найпростіших обчислювальних процедур. Нами пропонується один з можливих варіантів блок-схеми подібної системи, що обробляє основні інформаційні потоки в страховій компанії. | 