Анотація до роботи:

Застрожніков А.Г. Розвиток виробничо-господарської діяльності фермерських господарств в ринкових умовах – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). Таврійський державний агротехнологічний університет, Мелітополь, 2009.

У дисертаційній роботі визначено місце і роль фермерських господарств в системі агробізнесу. Досліджено сутність понять «фермерський устрій», «фермерський сектор» в ринкових умовах. Удосконалено систему організації виробничо-господарської діяльності фермерських кооперативів. Визначено головні аспекти виробничо-господарської діяльності в ринкових умовах. Досліджено взаємозв’язок фермерського виробництва і господарювання. Проаналізовано сучасний стан та розвиток виробничо-господарської діяльності фермерських господарств. Оцінено ефективність виробничо-господарської діяльності. Запропоновано методику вимірювання рівня державної підтримки суб'єктів фермерського сектора. Удосконалено методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності фермерських господарств. Розвинуто методичні підходи до оцінки оптимальних параметрів фермерських господарств. Визначено основні напрями державного регулювання фермерських господарств та їх виробничо-господарської діяльності.

1. На підставі аналізу наукових праць вчених-економістів визначено, що в економічній літературі відсутня диференціація фермерського устрою і фермерського сектора. На підставі викладеного можна відзначити, що в наявних характеристиках устрою відсутнє їх визначення, з погляду взаємозв'язку організаційно-економічних і соціально-економічних відносин, що складаються між індивідуальними власниками землі. Тому, на нашу думку наукове поняття «фермерський устрій» слід трактувати, як організаційно-економічні відносини, які забезпечують виробництво, переробку і доставку продукції сільського господарства споживачу, а також соціально-економічні відносини, що обумовлюють ефективну експлуатацію виробничих ресурсів на основі раціонального розподілу і споживання землі. Нами удосконалено поняття фермерського сектору розглядаючи його, як сукупність суб’єктів взаємозв’язок між якими встановлюється на основі економічних відносин, що складаються між індивідуальними суб'єктами власності з приводу виробництва, переробки і доставки готової продукції споживачу. Дане визначення дозволяє оцінити роль розподілу праці у формуванні пропозиції сільськогосподарських товарів та співвіднести фермерський устрій з іншими формами ринкового господарювання.

2. Встановлено, що в ринковій економіці фермерські господарства можуть ефективно функціонувати на основі їх горизонтальної інтеграції. Запропоновано два варіанти організаційно-управлінських схем фермерських кооперативів. По першій схемі утворення фермерських корпорацій здійснюється на основі відносно вузького кола фермерських господарств, що кооперуються один з одним, заснованих на праві оперативного управління, переслідуючи мету отримання прибутку за рахунок самостійної реалізації продукції сільського господарства на ринку. Другий тип схем включає ширше розповсюдження акціонерних корпорацій з переважаючою часткою однієї крупної ферми, інтегруючої дрібні і середні фермерські господарства. Корпоративні структури цього типу поєднують роботу на держзамовлення і на ринок сільськогосподарської продукції. Економічною метою таких корпорацій є виконання замовлень держави при максимізації прибутку і зниженні виробничих і трансакційних витрат.

3. Визначено, що концентрація і централізація фермерського виробництва обумовлюють підвищення економічної ефективності функціонування не тільки крупних економічних суб'єктів, але і дрібних, а також середніх сімейних ферм. Як інструментарій для внутрішнього використання фермерські господарства можуть користуватися американською методикою аналізу виробничо-господарської діяльності і фінансового менеджменту «валового виробництва». Вона апробована на практиці і базується на основі валового виробництва. Пропонована аналітична система «валового виробництва» до певної міри вирішує проблему мінімізації непрямих витрат і формулюється за допомогою наступних принципів: витрати розділяються на дві категорії постійні і змінні; оцінка результатів функціонування його окремих підрозділів; всі види міжгалузевого обміну продукції усередині господарства оцінюються за ринковою вартістю.

4. Виявлено, що соціально-економічна структура фермерського сектора, як сукупність різних форм виробництва і господарювання, реалізує економічні відносини дрібних, середніх і крупних суб'єктів товарного виробництва на основі горизонтальної інтеграції фермерських господарств. Таким чином, організовуючи використання факторів сільськогосподарського виробництва, кожен підприємець в аграрній сфері повинен враховувати індивідуальні і сукупні потреби. Його особиста зацікавленість в цьому значенні є ефективним інструментом підпорядкування фермерського виробництва відносинам приватної власності на землю і майно. Такий підхід дозволяє виділити наступні особливості фермерського виробництва: фермерське виробництво стає органічною єдністю механізму його організації і способів існування як стійкий і постійно відновлюваний процес; новий зміст придбаває ефективність фермерського виробництва; об'єктивна зацікавленість організуючих виробництво господарів в обліку сукупних потреб сільськогосподарських товаровиробників обумовлює формування стійкої взаємозалежності виробничих процесів в галузях сільського господарства.

5. Проведено аналіз сучасного стану та розвитку фермерських господарств на прикладі Запорізької області. За останні роки в регіоні спостерігається тенденція скорочення кількості фермерських господарств. Проте існує позитивна тенденція збільшення абсолютного приросту площ їх земельних наділів. Основним напрямом більшості фермерських господарств є виробництво продукції рослинництва.

6. Проведені дослідження свідчать, що найбільшу суму витрат фермерських господарств представляють матеріальні витрати, витрати зберігання, транспортування, оптової і роздрібної торгівлі. Фінансові результати діяльності фермерських господарств Запорізької області говорять про достатньо високу ефективність їх виробничо-господарської діяльності. Виявлено причини, що перешкоджають розвитку фермерських господарств: неплатоспроможність; недостатній рівень матеріально-технічного забезпечення фермерського сектора; чинники інституційного характеру; організаційні проблеми (низький рівень державної підтримки; невиконання договірних зобов'язань; порушення договорів контрактації, недосконалість структури управління відтворювальним процесом в галузях рослинництва і тваринництва). Запропоновано методику оцінки рівня державної підтримки суб'єктів фермерського сектора, складовими якої є коефіцієнти номінальної та реальної підтримки. Це дає змогу виявити причини розвитку диспропорцій в галузях рослинництва і тваринництва.

7. Оцінка різнопланових методик оцінки конкурентоспроможності суб'єктів підприємницької діяльності в сільському господарстві показує, що для більшості з них характерна незавершеність. Тому запропоновано оцінку конкурентоспроможності фермерських господарств, яка повинна базуватись на співвідношенні чистого прибутку фермерських господарств і обсягів виробленої продукції. Її початковим елементом є показник виробничо-господарської стійкості фермерських господарств в умовах недосконалої конкуренції. При цьому, інтегральний показник конкурентоспроможності суб'єктів фермерського підприємництва визначається шляхом зведення числових значень окремих приватних показників виробничо-господарської діяльності фермерських господарств. Розроблено сукупність відповідних показників для визначення інтегральної оцінки конкурентоспроможності фермерських господарств. Даний метод оцінки дає можливість врахувати фактичні характеристики виробничо-господарської діяльності фермерського господарства, а також співставити різні суб’єкти підприємницької діяльності.

8. Розвинуто методичні підходи до оцінки оптимальних параметрів фермерських господарств, що дозволяють врахувати не тільки загальні, але і приватні (які характеризують умови конкретного господарства) фактори, на основі блоку, що характеризує виробничо-господарські параметри. З цією метою побудовано економіко-математичну модель. Розрахунки по визначенню оптимальних параметрів фермерського господарства здійснювалися за двома варіантами: перший – при обмеженому значенні площі ріллі; другий – по поголів'ю худоби. В якості критерію оптимальності прийнятий максимум валового доходу. Запропонована модель для оптимізації параметрів фермерського господарства розроблена з урахуванням наявності обмежених ресурсів залежно від галузевих особливостей.

9. Запропоновано основні напрями державного регулювання фермерських господарств, що здійснюються на державному рівні: удосконалення нормативно-правової бази фермерського підприємництва; удосконалення механізму його фінансової підтримки; створення системи інформаційного забезпечення фермерських господарств; сприяння організації їх зовнішньоекономічної діяльності; підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації фермерів; ефективна цінова політика в аграрному секторі.

10. Виявлено, що нормативно-правова база фермерського підприємництва потребує оптимізації, повинна носити системний характер і розповсюджуватися на податкову, ліцензійну, фінансову і тарифну сфери. При цьому, основними умовами успішної розробки цілісної системи державного регулювання виробничо-господарської діяльності фермерських господарств через вдосконалення законодавства є: єдність і несуперечність початкових принципів для всієї сукупності намічених законодавчих актів і нормативних положень; облік специфічних особливостей ринкової економіки України; подолання неузгодженості між діючими нормативними документами.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Застрожніков А.Г. Особливості відображення фермерських господарств у макроекономічних показниках / А.Г. Застрожніков // Агросвіт. – 2007. – № 14. – С. 23-27.

2. Застрожніков А.Г. Розвиток фермерського землеволодіння і землекористування / А.Г. Застрожніков // Агросвіт. – 2007. – № 15. – С. 27-31.

3. Застрожніков А.Г. Шляхи інноваційного розвитку фермерських господарств/ А.Г. Застрожніков // Економіка АПК.- 2004. - №7. – С. 53 – 58.

4. Лобанов М.І., Застрожніков А.Г. Адаптація довгохвильової теорії інноваційного розвитку до сільськогосподарського виробництва / М.І. Лобанов, А.Г. Застрожніков // Вісник Харк. нац. техн. ун-ту сільського господарства: Економічні науки. Вип. 54. – Харків: ХНТУСГ, 2007 р. – С. 35-38.

В інших виданнях:

5. Застрожніков А.Г. Передумови інноваційного розвитку фермерства / А.Г Застрожніков // Ринкова трансформація соціально-економічних відносин в АПК: Тези доповідей Другої Міжнародної науково-практичної конференції, 13-15 червня 2005 р., м. Мелітополь / Таврійська державна агротехнічна академія. – Запоріжжя: ГУ „ЗІДМУ”, 2005. – С. 260.

6. Застрожніков А.Г. Розробка стратегії і тактики фермерський господарств в умовах регулювання земельних відносин / А.Г. Застрожніков // Європейські орієнтири муніципального управління: матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю (14.03.2008) / За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка, Т.В. Іванової. – К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, у 2-х частинах, Ч.2, 2008. – С. 234-236.

7. Застрожніков А.Г. Світовий досвід організації інноваційної діяльності / А.Г. Застрожніков // Стратегии развития Украины в глобальной среде / Материалы международной научно-практической конференции 26-28 октября 2007 г. – Симферополь: издательский центр Крымского института бизнеса, 2007. – С. 82-83.

8. Застрожніков А.Г. Умови концентрації виробництва фермерських господарств / А.Г. Застрожніков // «Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства»: Тези Міжнар. наук.-практ. конф. (Дніпропетровськ, 21 березня 2008 р.): У 2 т.; Т ІІ. – Дніпропетровськ: ДДФА, 2008. – С. 106-107.

9. Застрожніков А.Г. Формування привабливого інвестиційного клімату для фермерських господарств / А.Г. Застрожніков // Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України: Матеріали наук.-практ. конф., 27 листопада 2007 р. – Х.: Вид-во ХаРІ НАДУ „Магістр”, 2007. – С. 341-344.