| Вирішальним чинником для появи перших костелів на руських землях стала присутність католицьких громад. Колонії засновувались, як правило, при важливих торгових центрах й отримували правову незалежність на основі німецького (Маґдебурзького) права. Поява тут готичної архітектури була свідченням глибоких змін в економічному та політичному житті. У ХIII ст. землі Галицько-Волинського князівства увійшли важливою складовою до економічного регіону Центрально-Східної Європи і “відкрилися” для іноземних колоністів (переважно німців), що їх місцеві володарі запрошували з метою розвитку торгівлі та ремесел. Заснування колонії означало й закладення католицького храму. Саме з виникненням такої громади на німецькому праві у Львові пов’язана поява костелу Марії Сніжної – першої католицької святині міста. Наявні документи вказують, що у 1353 р. костел Марії Сніжної вже існував і виконував функції міського парафіяльного аж до часу посвяти нового храму Вознесіння Діви Марії, тобто щонайменше до 1405 р. Можна припустити, що костел Марії Сніжної спочатку був дерев’яним й щойно від XVII cт. – мурованим. Фундація костелу Вознесіння Діви Марії належить до наступного етапу розвитку Львова, коли забудовувався новий (“німецький”) центр міста, де парафіяльному храмові відводилося місце на розі Ринкової площі. Саме в цей час (друга половина XIV cт.) Львів швидкими темпами здобув домінуючу позицію в економічному та політичному житті колишнього князівства. Цьому значною мірою сприяли торгові привілеї, отримані від володарів, зокрема повне право складу, що його угорський король Людовік II підтвердив 1380 р. Мурований парафіяльний костел почали зводити приблизно в 1380-их роках і його будівництво продовжувалося протягом наступного століття. Так само, як у випадку храму Марії Сніжної, ініціаторами спорудження були міщани-католики. Натомість не вдалося знайти підтвердження поширюваній впродовж століть версії про Казимира III як будівничого храму. “Королівська ініціатива” з’являється лише від часу, коли костел Вознесіння Діви Марії стає катедральним, тобто від 1412–1414 років. Особливості архітектури та вроцлавське походження будівничих катедри дають підстави вважати, що саме Сілезія, де на середину XIV cт. витворився власний регіональний стиль сакральної готики, постачала архітектурні зразки для Львова. Подібну архітектуру мали також монастирські храми – Святого Хреста францисканців та Божого Тіла домініканців. Як і в багатьох містах Центрально-Східної Європи, монастирські комплекси цих орденів знаходилися при міських оборонних мурах. Є всі підстави вважати, що їхнє спорудження розпочалося не раніше 1370-их років, отже могло відбуватися перед або одночасно з будівництвом парафіяльного костелу. Натомість немає жодних підстав датувати заснування мендиканських орденів у Львові ХIII ст. як це спостерігається в літературі, й пов’язувати з цим “найдавніші львівські костели ХIII ст”. Першими до Львова прибули францисканці, які, правдоподібно, осіли тут за часів Казимира III. Проте лише надання Володислава Опольського 1372 р. поклало початок будівництву монастиря і костела Святого Хреста. Домініканський орден, ймовірно, прибув до міста лише за угорського панування (тобто в 1370-их роках), а опольський князь став фундатором монастиря та храму Божого Тіла. Небагато можна сказати про шпитальні костели Святого Духа та св. Станіслава, а також каплицю св. Катерини Низького замку. Відсутність як іконографічних, так і писемних джерел не дозволяє розглянути їхню історію та архітектуру докладніше. Однак, незважаючи на це, існуючі дослідження висвітлюють ці аспекти доволі адекватно, не вдаючись до міфологізації чи переповідання відомостей, прийнятих на віру, тобто “за традицією”. Зрештою порівняно скромна роль, яку вказані пам’ятки відігравали в житті міста та яку їм відводила історіографія, не сприяла витворенню якихось “традицій”. |
