Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Економічні науки / Економічна теорія


Чистілін Дмитро Костянтинович. Самоорганізація як інституціональний механізм розвитку соціально-економічної системи : Дис... канд. наук: 08.00.01 - 2007.



Анотація до роботи:

Чистілін Д.К. Самоорганізація як інституціональний механізм розвитку соціально-економічної системи. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки. – Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, Київ, 2007.

У дисертаційній роботі розкрито і теоретично обґрунтовано процес трансформації як вид самоорганізації соціуму, який проявляється у формі інституціонально-економічної кризи в умовах украй нерівноважного стану економіки в контексті розвитку соціально-економічної системи.

Для вирішення поставленого завдання сформульовано концепцію і побудовано модель самоорганізації та розвитку соціально-економічної системи, де розвиток розглядається як процес підвищення стійкості системи до впливу зовнішнього середовища на основі збільшення кількості організації системи через нагромадження економічної ефективності.

Нагромадження економічної ефективності відбувається за допомогою самоорганізації у вигляді формування і реалізації оптимальної макроекономічної політики, де інституціональним механізмом є політична система, яка генерує і вводить до економічної системи нову управлінську інформацію у формі макроекономічної політики.

Формування ефективної політичної системи у вигляді парламентської республіки з двопартійною системою, виборами на партійній основі та легітимною опозицією є необхідною інституціональною умовою стратегії економічного зростання і сталого розвитку України.

У дисертації сформульовано і послідовно вирішено нове актуальне завдання – дати теоретичне обґрунтування процесові трансформації як виду самоорганізації соціуму, що виявляється у формі інституціонально-економічної кризи в умовах вкрай нерівноважного стану економіки у процесі розвитку соціально-економічної системи. Для розв’язання поставленого завдання розроблено концепцію самоорганізації та розвитку соціально-економічної системи і побудовано вербально-логічну модель, яка розкриває сутність досліджуваних об’єкта і предмета.

Отримані результати дозволяють дійти таких висновків:

1. Узагальнення наукових здобутків у таких розділах економічної теорії, як теорія економічного розвитку, теорія економічної динаміки, теорія економічних циклів, інституціонально-економічна теорія, показало, що протягом усієї історії розвитку наукової думки багато з наукових проблем остаточно не вирішено. Не встановлено причин який породжує економічний розвиток і механізм його реалізації. Коеволюційний розвиток політичної та економічної систем суспільства не розглядався як об’єкт дослідження. Явище самоорганізації, добре вивчене у природничих науках, недостатньо розглянуто і не має певного місця у конструкції теоретичних знань економічної науки. Не вивчались інституціональні кризи і вкрай нерівноважні стани економіки. Розділи економічної теорії, що розглядають кризи, не містять теоретичного пояснення причин виникнення і механізму реалізації процесу трансформації. За сучасних умов розуміння цих елементів теоретичних знань дуже потрібне для правильного формування національної стратегії економічного зростання і сталого довгострокового розвитку. Існує потреба в обґрунтуванні концепції розвитку, яка змогла б дати трактування явищу трансформації в контексті самоорганізації та розвитку соціально-економічної системи.

2. Для формування концепції самоорганізації та розвитку соціально-економічної системи, у межах якої розкриваються причини і механізм реалізації розвитку, необхідно використати системно-інформаційний підхід, у якому процес розвитку складної системи розглядається як постійне підвищення стійкості до впливу зовнішнього середовища. Через цей процес (розвитку) система підтримує свій гомеостаз (сталий стан умовної рівноваги), тобто стан, в якому вона не втрачає своєї цілісності. Процес підвищення стійкості, або процес розвитку, з позиції інформаційного підходу є процесом нагромадження кількості організації системи, або процес постійного генерування і введення до системи нової інформації, яка підвищує рівень її організації.

Крім того, у процесі розвитку складної системи виникають “точки катастроф”, або біфуркації, в яких система може піти шляхом саморуйнації. Вибір подальшої траєкторії визначають закон збереження і принцип мінімуму дисипації ресурсів системи, включені до концепції у формі гіпотези. Гіпотеза сформульована таким чином: будь-яка соціально-економічна система у процесі свого розвитку на тривалому проміжку часу, підвищуючи власну стійкість до впливу зовнішнього середовища, прагне нагромаджувати економічну ефективність через зміну і поліпшення структури системи, де у процесі накопичення стійкості системи до впливу зовнішнього середовища спонтанно виникають стани граничної стійкості, що відповідають максимальній для даного стану кількості нагромадженої ефективності, яка переходить у стан або економічної кризи, або трансформації – залежно від типу політичної системи. У стані трансформації чи економічної кризи суспільна система прагнутиме сформувати нову структуру на основі принципу мінімуму дисипації її ресурсів. З усіх можливих буде реалізований такий стан системи, структура якого відповідатиме умові мінімально можливого розпорошення ресурсів в умовах їх обмеженості та зростання споживання.

3. Дослідження процесу розвитку соціально-економічної системи у тривалому інтервалі часу дає підстави розглядати суспільний розвиток як коеволюцію економічної та політичної систем суспільства. Об’єктом концепції самоорганізації є розвиток суспільної системи, яка складається з двох взаємодіючих підсистем – економічної та політичної, кожна з яких має одного й того самого агента – людину та її кооперативні об’єднання. При цьому пересічні агенти економічної системи регулюють відносини між собою (змінюють правила гри) за допомогою політичної системи.

4. Політична система суспільства, маючи дві системні властивості – самовідображення і зворотний зв’язок, є головним інструментом зміни правил взаємодії між агентами в економічній системі. Зміна цих правил – це результат введення нової інформації, що підвищує рівень організації соціально-економічної системи. Таким чином, послідовна зміна організації системи, що відбувається спонтанно, є процесом самоорганізації. При цьому політична система реалізує механізм самоорганізації як інститут соціуму, що генерує і вводить до економічної системи нову інформацію. Політична система – основа механізму самоорганізації соціально-економічної системи.

5. Механізм самоорганізації, побудований на принципі генерування і введення політичною системою в економічну нової інформації, яка збільшує кількість організації – її стійкість до впливу зовнішнього середовища, є основним механізмом розвитку соціально-економічної системи. Разом з тим це один з трьох певних видів самоорганізації, що підтримують стійкість системи. І – на мікрорівні – це конкуренція за ресурси в економічній та за голоси електорату в політичній системі; ІІ – на макрорівні – це механізм генерування і введення нової інформації щодо соціально-економічних пріоритетів; ІІІ – на метарівні – це інституціональна реструктуризація в умовах украй нерівноважного стану економіки, яка реформує старі та створює нові інститути, що роблять політичну систему більш ефективною.

6. Сформульована концепція суспільного розвитку соціально-економічної системи демонструє, що процес розвитку, підвищення стійкості базуються на нагромадженні економічної ефективності, отже, на підтриманні такого рівня організації системи, коли суспільство функціонує найефективніше. Накопичення економічної ефективності, тобто підвищення стійкості системи, не відбувається нескінченно. Воно має свої межі для даного стану системи, вираженого структурою її зв’язків. Досягнувши граничного значення для даного стану системи, нагромаджена ефективність – кількість організації системи даного стану – перерозподіляється в дезорганізацію наступного стану. За умов ефективної політичної системи такий перерозподіл відбувається у формі кризи в межах економічного циклу, за умов неефективної політичної системи – як інституціональна перебудова, або трансформація, яка через реструктуризацію інститутів підвищує ефективність політичної системи. Така перебудова здійснюється конфліктним або безконфліктним шляхом і спрямована на зростання здатності соціально-економічної системи підтримувати свою стійкість у процесі розвитку в довгостроковому періоді.

7. Побудована модель самоорганізації та розвитку соціально-економічної системи розкриває інформаційну сутність розвитку як процесу підвищення рівня організації в системі у координатах “організація–дезорганізація”, або “інформація–ентропія”.

8. Аналіз політичної системи України до 2004 р. показав, що вона неефективно формувала макроекономічну політику, тому що була побудована без урахування механізму консолідації більшості електорату в парламенті та суспільстві, за відсутності виборів на партійній основі, двопартійного парламенту і легітимної опозиції.

Неефективна політична система породжує низьку економічну ефективність, зумовлену політичною нестабільністю. Що є головною причиною відставання України за темпами економічного зростання і розвитком від країн Центральної та Східної Європи.

9. Формування стратегії економічного зростання і сталого розвитку України має враховувати інституціональні умови, спрямовані на створення ефективного політичного устрою, який би базувався на формуванні більшості електорату в парламенті та суспільстві й легітимній опозиції. Ефективний політичний устрій є інституціональна основа забезпечення сталого розвитку соціально-економічної системи у тривалому інтервалі часу.

Публікації автора:

1. Чистилин Д.К. Самоорганизация мировой экономики. Евразийский аспект.– М.: ЗАТ Издательство «Экономика». – 2004. – 237 с.

2. Чистілін Д.К. Еволюційний розвиток всесвітньої економіки та інтеграція України // Економіка України. – 1999. – № 1. – С. 80-87.

3. Чистілін Д.К. Проблеми самоорганізації у перехідній економіці // Економіка України. – 2000. – № 3. – С. 56-62. – № 4. – С. 49-54.

4. Чистілін Д.К. До питання теорії суспільного розвитку: аспект самоорганізації// Економіка України. – 2002. – № 2. – С.43-49. – № 3. – С. 52-59.

5. Чистілін Д.К. До питання стратегії економічного росту України // Економіка України. – 2003. – № 1. – С. 52-59. – № 2. – С. 52-57.

6. Чистілін Д.К. Про хвильову природу економічних циклів // Економіка України. – 2006. – №5. – С. 38-46.

7. Чистилин Д.К. Самоорганизация общественных систем в анализе процессов трансформации. Взаимосвязь самоорганизации, эволюционного развития и экономических циклов // Актуальные проблемы управления-99: Материалы международной научно-практической конференции, 20-21 октября 1999 г.– М.: Государственный университет управления, 1999. – Вип. 4. – С. 123-128.

8. Чистилин Д.К. Большие циклы развития мировой экономики // Научное наследие Н. Д. Кондратьева в контексте развития российской и мировой социально-экономической мысли: Материалы к Международному научному симпозиуму, посвященному 110-летию со дня рождения Н. Д. Кондратьева. – М.: МФК, 2002. – С. 220-224.

9. Чистилин Д.К. Экономическое развитие и цикличность как волновой процесс в экономике // Нобелевские лауреаты по экономике и российские экономические школы: Материалы секционных заседаний Международного симпозиума, 18 сентября 2003 г. (Секция 1, 3). – С.-Петербург, 2003. – С.153-156.

10. Чистилин Д.К. Институциональные условия и стратегии экономического роста России. Проблемы самоорганизации // Стратегии динамического развития России: единство самоорганизации и управления: Материалы Первой международной научно-практической конференции. – М.: Изд-во «Проспект», 2004. – Т. II, Ч. 1. – С.143-151.

11. Чистилин Д.К. Самоорганизация в экономической теории. Современные проблемы и перспективы их решения // Закономерности и перспективы трансформации общества: Материалы к V Международной Кондратьевской конференции, Санкт-Петербург, 19-22 октября 2004 г. М.: МФК-2004. Т.1.- С.145-169.

12. Чистилин Д.К. О волновой природе экономических циклов. Методический аспект // Проблеми економічної кібернетики: Тези доповідей XI Всеукраїнської науково-методичної конференції, м. Алушта, смт. Партеніт, 2-4 жовтня 2006 р. –Донецьк: ТОВ «Юго-Восток Лтд», 2006.– 258-259.

13. D.Chistilin. The Self-Organizing of USA Economy System as the Basis for Leading Position in the World Economy// International Conference on Complex Systems Cambridge, Massachusetts, USA , 1998. – Р. 56.

14. D.Chistilin. To the problem 0f the self-organization in the Economy theory. The case of the transition economies// Co-financed by European Commission High-level Scientific Conferences “New Economic Windows New Paradigms of the New Millenium” - Salerno, Italy, 2001. – Р. 6.

15. D.Chistilin. Development and Self-Organization of Complex System. Case of Wold Economy // International Conference on Complex Systems Cambridge, Massachusetts, USA, 2002. – Р. 38-40.

16. D.Chistilin. Principles of Self-Organization and Sustainable Development of the World Economy: From Local Conflicts to Global Security // Kondratieff Waves, Warfare and World Security. Amsterdam, 2006. – Р. 100-109.

17. D.Chistilin. Global security // International Conference on Complex System. Boston, USA, 2006. – Р. 94.