Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філологічні науки / Германські мови


170. Літвінова Марина Михайлівна. Семантичні властивості фразеологічних одиниць зі значенням рис характеру людини (на матеріалі німецької мови ХІХ - ХХ ст.): дис... канд. філол. наук: 10.02.04 / Харківський національний ун-т ім. В.Н.Каразіна. - Х., 2004. - 20 с.



Анотація до роботи:

Літвінова М.М. Семантичні властивості фразеологічних одиниць зі значенням рис характеру людини (на матеріалі німецької мови XIX-XX cт.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. – Харків, 2004.

Дисертацію присвячено дослідженню семантичних властивостей фразеологічних одиниць (ФО) зі значенням рис характеру людини у німецькій мові. У роботі запропоновано аналіз основних механізмів формування та розвитку семантики ФО у ХІХ-ХХ ст. У дисертації досліджено особливості семантичної структури фразеологізмів, які називають риси характеру людини, виявлені соціокультурні чинники формування аналізованих ФО, визначені основні тенденції якісних та кількісних змін корпусу фразеологізмів, розкрито специфіку реалізації механізмів первинного та вторинного фразотвору ФО зі значенням рис характеру людини, надано характеристику впливу дистрибутивних зв’язків узуальних та оказіональних фразеологізмів, що аналізуються, на актуалізацію їх семантики.

Семантичні властивості фразеологізмів, які називають риси характеру людини, виявляються в особливостях їх утворення, розвитку, закономірностях реалізації їх дистрибутивних зв’язків при функціонуванні в мовленнєвому контексті.

У структурі значення аналізованих ФО переважають емотивні, оцінювальні, образні елементи та стилістична забарвленість. Компоненти емотивності присутні в значенні мотивованих та демотивованих фразеологізмів, наявність цих компонентів не є контекстуально зумовленою. Своєрідність фразеологічної семантики виражається в значній деталізації фразеологічного образу та еврісемічності, більшій змістовності фразеологічного значення. Наявність культурної інформації на рівні значення генетичного прототипу та компонента ФО зумовлює вищий ступінь експлікації культурної маркованості ФО.

Аналіз кількісних та якісних змін складу корпусу фразеологізмів зі значенням рис характеру людини дає можливість установити тенденцію стійкого зростання кількості рис характеру, виражених у німецькій фразеології, що є відображенням універсальних процесів еволюції самосвідомості людства. Процес деталізації об’єкта номінації ФО, що виявляється в появі фразеологізмів, які позначають конкретизовані риси характеру людини, вказує на розширення та оновлення понятійної сфери, вираженої у фразеології, що є об’єктивним процесом розвитку фразеологічної системи німецької мови. У семантиці ФО, які називають риси характеру людини, знаходять вираження ідеали та цінності німецького суспільства на кожному етапі його розвитку.

Формування аналізованих ФО відбувається в межах первинного фразотвору внаслідок дії лексико-семантичних механізмів. Найчастотнішим механізмом утворення ФО є метафоричний зсув найменування, який зумовлює формування експресивно-оцінної метафори, оскільки денотат зазначених ФО входить до оцінної картини світу людини. Утворення узагальнено-метафоричного значення ФО пов’язане з процесом перебудови семантичної структури фразотвірних компонентів, специфіка якої полягає в актуалізації потенційних сем (емотивно-логічних, емотивних) і дезактуалізації предметно-логічних сем, які не узгоджуються зі складовими нової семантичної структури.

Продуктивним для аналізованих ФО є утворення на базі прототипів, які представлені вільними словосполученнями, реченнями, внаслідок дії фонетичних, структурних, синтаксичних, лексико-граматичних механізмів. Фонетична організація прототипів сприяє появі додаткового емотивного навантаження словесного комплексу, що закріплюється за ним мовним вживанням. Утворення ФО, які називають риси характеру людини, внаслідок порушення порядку слів відбувається шляхом винесення на початкову позицію, за предикативну рамку прямого та непрямого додатків (особових, неозначених займенників). Порушення норм розташування слів виділяє об’єкт оцінювання, емотивно маркує висловлювання. Процес утворення досліджуваних ФО відбувається на основі синтаксичної спеціалізації вільних словосполучень. Формування синтаксично зумовленого типу значення визначається включенням властивостей словосполучення як члена речення у його семантичну характеристику внаслідок активного вживання в синтаксичній функції присудка. Ідіоматизація лексико-граматичних відносин у висловлюванні зумовлена широкими можливостями просодичних засобів, квантитативних засобів (повтору, клімаксу), імплікації структури у формуванні стабільної форми ФО.

У результаті дії механізмів фразеологічної інтеграції та диференціації відбувається зміна матеріальної форми, завдяки якій здійснюється реалізація мисленнєвої інформації. Заміна субкатегоріальних сем семантичної структури слів уможливлює формування у мовних одиниць нових лексико-синтаксичних відношень, що веде до виникнення глобальної ідіоматичності. Внаслідок асоціацій, типових для німецької лінгвокультурної спільноти, що викликають слова іншомовного походження, відбуваються порушення логіко-семантичних відносин у висловлюваннях. Фонетична схожість, наявність спільних потенційних емотивно-логічних та емотивних сем в семантичній структурі слів, які зближуються, зумовлюють появу ФО з невмотивованими значеннями. Стійкий аксіологічний статус, інтенсивна емотивність, послаблений номінативний зв’язок між формою та змістом архаїзмів та історизмів, обмеженість лексико-семантичної сполучуваності обсолітизованих слів та неологізмів обумовлює їх активну участь у формуванні досліджуваних ФО.

Переважну активність у формуванні ФО в межах процесів вторинного фразотвору виявляють структурно-семантичні механізми: морфологічна, лексична, лексико-граматична субституція, еліпсис, розширення компонентного складу ФО, зміна синтаксичного рівня базової ФО. Субституція компонентів базових ФО сприяє конкретизації або узагальненню фразеологічного значення, зміні інтенсивності емотивності, функціонально-стилістичної належності, лінгвокультурної маркованості, лексико-семантичної валентності фразеологізму. Скорочення синтаксичної структури ФО супроводжується узагальненням її значення внаслідок затемнення мотивації, зміною інтенсивності емотивності. Розширення структури ФО зумовлює звуження фразеологічного значення, підсилення образності, емотивності, лінгвокультурної маркованості фразеологізму. Спрощення структури фразеологізмів посилює узагальнено-метафоричний зміст похідних ФО, розширює їх лексико-семантичну та граматичну валентність. Наслідком ускладнення синтаксичного рівня структури стає семантична спеціалізація, посилення інтенсивності емотивності похідних ФО.

Аналіз контекстуальних умов актуалізації значення досліджуваних узуальних та оказіональних фразеологізмів уможливлює виявлення зв’язків між семантичними властивостями ФО та реалізацією їх дистрибутивних характеристик. Поєднання ФО з лексичними одиницями в контексті відбувається на основі реалізації тих валентностей, які закладені в семантичній структурі ФО. Дистрибутивні зв’язки узуальних фразеологізмів сприяють актуалізації всіх компонентів фразеологічного значення.

Актуалізація оказіонального значення ФО відбувається внаслідок дії семантичних та структурно-семантичних трансформацій, які супроводжуються зміною валентності фразеологізмів. Розвиток фразеологічного значення від узагальнення, набуття нових відтінків до повного його оновлення як різновид семантичних трансформацій цих одиниць визначається порушенням лексико-семантичної та граматичної валентності ФО. Дистрибутивні зв’язки ФО, які зазнали лексичної, граматичної, лексико-граматичної субституції, розширення компонентного складу, сприяють актуалізації оновлених компонентів їх значення: граматичного, предметно-логічного, емотивного, функціонально-стилістичного.

Одержані результати є перспективними для вивчення впливу дистрибутивних зв’язків ФО на розвиток їх семантики у діахронії, визначення принципів репрезентації мовного матеріалу в тематичному фразеологічному словнику з наданням відомостей про реалізацію валентності ФО у мовленнєвому контексті.

Публікації автора:

  1. Валентна характеристика оказіональних фразеологізмів, які називають риси характеру людини (на матеріалі німецької мови) // Науковий Вісник Чернівецького ун-ту. Германська філологія. – Чернівці: Рута, 2002. – Вип. 135. – С. 116-129.

  2. Види метафоричного переосмислення при утворенні фразеологічних одиниць, які позначають риси характеру людини // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. статей. – К.: КДЛУ, 2000. – Вип. 4. – С. 320-325.

  3. Внутрішня структура фразеосемантичного поля “риси характеру людини” (на матеріалі німецької мови) // Вісник Луганського держ. пед. ун-ту. Іноземна філологія. – Луганськ: Альма Матер, 2001. – № 7 – С.75-81.

  4. Кількісний аналіз якісних змін підгруп у складі фразеосемантичного поля “риси характеру людини” (на матеріалі німецької мови) // Науковий Вісник Чернівецького ун-ту. Германська філологія. – Чернівці: Рута, 2001. – Вип. 114. – С. 79-91.

  5. Контекстна реалізація узуальних фразеологізмів, які називають риси характеру людини (на матеріалі німецької мови) // Вісник Луганського держ. пед. ун-ту. Іноземна філологія. – Луганськ: Альма Матер, 2002. – № 9. – С. 71-85.

  6. Порівняльний аналіз семантичної структури фразеологічних і лексичних одиниць, які позначають риси характеру людини (на матеріалі німецької мови) // Вісник Запорізького держ. ун-ту. Філологічні науки. – Запоріжжя: ЗДУ, 2001. – №3. – С. 77-81.

  7. Онтологічні й гносеологічні властивості мовних одиниць, що виражають риси характеру людини // Наукові підходи до філології вищої школи: Зб. наук. праць. – Запоріжжя: ЗДУ, 1998. – С. 22-23.

  8. Відображення рис характеру людини засобами мови (на матеріалі німецької мови) // Матеріали Всеукр. наук. конф. “Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності”. – Львів: Літопис. – 1999. – С. 67-71.