Анотація до роботи:

Пономарьова Л.В. Семантико-граматичні типи власне прислівних складнопідрядних речень. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Донецький національний університет, Донецьк

У роботі досліджуються власне прислівні складнопідрядні речення, які розглядаються у формально-граматичному, семантико-синтаксичному, функціонально-конструктивному аспектах.. Семантико-синтаксична організація розглядається з урахуванням специфіки опорного слова, його участі в реалізації модельної семантики речення. Виявлені формально-граматичні ознаки дали змогу довести, що предикативні частини власне прислівних складнопідрядних речень виступають однотипними пропозиціями, в яких домінувальною особливістю є залежність підрядної від одного слова/словосполучення головної частини. Показано зв’язок між формально-синтаксичними ознаками і закономірностями семантико-синтаксичної організації досліджуваних речень. Проаналізовано роль лексичного наповнення опорних слів головних частин та елементів зв’язку підрядних у творенні модельної семантики загалом.

Власне прислівні складнопідрядні речення аналізуються у роботі за принципом взаємозалежності та взаємовпливу частин за схемою „опорне слово (субстантив, компаратив, дієслівний предикат, предикатив, девербатив) + підрядна частина”. Виділено семантико-граматичні типи досліджуваних конструкцій й описано специфіку кожного з них. З’ясовано ядро/напівпериферію/периферію з’ясувально-компенсувальних власне прислівних складнопідрядних речень, простежено діапазон семантичних класів у межах кожної з площин.

У висновках на підставі дослідженого матеріалу зроблено ряд узагальнень. Найголовніші з них:

1.На конструктивному рівні складнопідрядні речення з власне прислівними підрядними частинами вирізняються специфічною формально-синтаксичною та семантико-синтаксичною організацією.

2.Формально-синтаксичну будову власне прислівних складнопідрядних речень визначають такі власне синтаксичні ознаки: 1) передбачуваний, обов’язковий/необов’язковий, двобічний вияв власне прислівного реченнєвотвірного зв’язку; 2) уживання опорного слова як конструктивно необхідного компонента структури та асемантичних сполучників і сполучних слів як засобів вираження цього зв’язку.

3.На рівні змістової організації власне прислівні складнопідрядні речення постають як складні семантичні структури, що виражають поліпропозитивний зміст. Він виявляється через доповнювально-компенсувальні / кваліфікаційно-характеризувальні / атрибутивно-оцінні та інші відношення.

4.Найпослідовнішою постає диференціація семантичних класів власне прислівних складнопідрядних речень на підставі врахування значення опорного слова, його частиномовної належності, специфіки сполучника / сполучного слова, напрямів і форм вияву реченнєвотвірного підрядного прислівного синтаксичного зв’язку.

5.З-поміж власне прислівних складнопідрядних речень вирізняються з’ясувально-компенсувальні, в яких підрядна частина компенсує семантичну недостатність головної. Ці речення становлять перехідну площину між простим і складним реченням, оскільки злитість предикативних частин, забезпечувана активною валентністю дієслівного предиката, засвідчує їхню змістову і –функціонально-комунікативну цілісність. Ядро таких конструкцій становлять речення з опорним предикативом. До них прилягають речення із з’ясувально-підметовими залежними частинами, в яких опорними виступають безособові дієслова. Абсолютну периферію з’ясувально-компенсувальних утворень становлять власне прислівні складнопідрядні речення, в яких опорних елементом виступає дієслово/іменник активної валентності. Одним із компонентів периферії виступають складнопідрядні речення з підрядними прикомпаративними, опорний компонент яких передбачає наявність двох заповнених валентних гнізд.

Загалом формально-синтаксичні та семантико-синтаксичні ознаки виступають тими чинниками, які визначають власне прислівні складнопідрядні речення як формально-граматичну, семантико-синтаксичну, функціонально-семантичну і функціонально-комунікативну єдність, що становить окремий різновид у системі складнопідрядних речень сучасної української мови завдяки чітким конструктивно-диференційним ознакам, особливому синтаксичному реченнєвотвірному підрядному прислівному зв’язку.

Публікації автора:

1. Типологія поглядів на статус складнопідрядних речень з підрядними прислівного типу в синтаксичній системі мови // Мовознавчі дослідження: Зб. наук. праць / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. –Донецьк: ДонДУ, 2000. - С. 54-62

2. Типи складнопідрядних речень з підрядними присубстантивними // Ономастика і апелятиви: Зб. наук. праць. Випуск 12 / За ред. В.О. Горпинича. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського національного університету, 2000. - С. 109-115

3. Диференційні та кваліфікаційні ознаки складнопідрядних речень прислівного типу // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 8 / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2001. – С. 82-88.

4. Сенмантичні різновиди присубстантивних атрибутивних підрядних частин // Ономастика і апелятиви: Зб. наук. праць. Випуск 13 / За ред. В.О. Горпинича. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського національного університету, 2001. - С. 111-121.