Градуальні частки мають свої функціональні, синтаксичні, семантичні та прагматичні особливості, на основі яких вони відрізняються від інших незмінних слів. На цій основі частка трактується в роботі у вузькому розумінні зі статусом самостійної частини мови. У дослідженні теоретично обґрунтовано доцільність об’єднання таких дискусійних субкласів часток, як градуальні та інтенсифікуючі, в один субклас під загальною назвою градуальні частки. Цей субклас проаналізовано з позицій семантичної категорії градуювання, яка передбачає шкалювання величин між собою – за відносного градуювання, стосовно норми – за абсолютного. Градуальні частки як експліцитні та імпліцитні градуатори належать до мовних засобів вираження семантичної категорії градуювання. Особливістю градуальних часток є те, що вони забезпечують процедурність сприйняття (та відповідно й передачу) інформації, що зумовлює відповідь не стільки на запитання “що?”, скільки на запитання “як?” (у якому ранзі вводиться домінанта сфери дії частки в ситуацію висловлювання). Складність феномена градуальної частки проявляється в тому, що вони є полісемантичними, вступають в омонімічні зв’язки з частками інших субкласів та іншими частинами мови. Градуальні частки характеризуються складною семантикою. Їхнє значення полягає у вираженні відношень між учасниками ситуацій, а саме у градуюванні домінанти сфери дії відносно фонових альтернатив, які мають експліцитне вираження або імплікуються у контексті. На основі свого інтегрованого семантико-прагматичного значення градуальні частки вводять учасника в ситуацію як надмірного, додаткового, ексклюзивного, пріоритетного. Учасник ситуації ідентифікується, інтенсифікуєтья/деінтенсифікується градуальною часткою або вводиться як такий, що володіє максимальним набором ситуативно-релевантних ознак. Внесок часток у загальну ситуацію висловлювання залежить від їхнього синтаксичного положення, що впливає на виявлення синтаксичної та семантичної сфери дії часток. Градуальні частки своєю присутністю в реченні зумовлюють взаємодію трьох вимірів речення як мовного знака: синтаксичного, семантичного та прагматичного. Градуальні частки належать до слів із пасивною валентністю. Набір їхніх валентностей визначає сферу дії градуальної частки, яка включає домінанту сфери діїї (Q), фонові альтернативи домінанти (R), ознаки як основи градуювання (P). За валентністю частки поділяються на дві групи: 3- та 2-валентні. Кореляція між семантичною та синтаксичною сферами дії градуальних часток є: а) ізоморфною – за синтаксичної експлікації семантичної валентності; б) неізоморфною – у випадку невираженості семантичної сфери дії за валентністю R. Неекспліковані фонові альтернативи (Q1, Q2, Qn ... із R) семантично пресупонуються часткою та трактуються у роботі як екзистенційні імплікатури. Шкалярна імплікатура визначає шкалярну позицію домінанти СД 3-валентної частки відносно фонових альтернатив та відносно нормативного поняття, позначеного лексемою домінанти СД 2-валентних часток. Дискурсивно-прагматичне значення та функції градуальних часток зумовлюються прагматичними пресупозиціями та конверсаційними імплікатурами. Дискурсивно-прагматичним є імпліцитне аксіологічне значення градуальних часток, яке актуалізується в контексті категоріальної семантики аксіологічної оцінки. Градуальні частки функціонують як дискурсивні маркери. Вони виконують когезійну функцію на семантичному та прагматичному рівнях. Можлива нетривіальна сфера дії часток активізує у свідомості мовця/слухача концептуальні зв’язки, які є релевантними для мовленнєвої ситуації. Здійснюючи когезійний чи асоціативний зв’язок, градуальні частки виступають індикаторами когерентності тексту/дискурсу. Шкалярно-модифікуюча функція градуальних часток проявляється в тому, що вони впливають на морфологічні характеристики своєї домінанти та, незалежно від частиномовної приналежності домінанти, зумовлюють її градуальні характеристики. Види градуальних шкал залежать при цьому від значення частки, значення домінанти її СД та значення СД за валентністю Р. Види шкалярних імплікатур та шкалярні виміри залежать, крім того, від значення СД за валентністю R – у тривалентних часток. Двовалентні частки вводять домінанту своєї СД у зону полярного градуювання, чим викликають шкалярний вимір лексичного значення домінанти СД. У формуванні градуальних шкал кількісної/якісної ознаки беруть участь частки зі значенням максимізації ознак, деінтенсифікації ознак, зі значенням ексклюзивності та зі значенням залучення до ситуації (на однакових правах), вносять при цьому корекції до шкалярних вимірів грамем морфологічної категорії ступеню прояву ознаки (Positiv rel, Komparativ rel, Superlativ rel, Positiv abs) та зумовлюють прагматичну синонімію Positiv та Elativ, Positiv та Komparativ, Positiv та Superlativ. Градуальні частки зумовлюють повторне градуювання на рівні суб’єктивного бачення ситуації та підносять градуювання на рівень прагматики дискурсу. Крім того, при вживанні часток виникає складний тип градуювання: відносне градуювання в межах абсолютного. Градуальні частки слугують “перемикачем” абсолютного градуювання на відносне. Дослідження градуальних часток поставило нові питання, перспективні для подальшого аналізу, а саме: дослідження іллокутивних функцій градуальних часток із залученням статистичного аналізу; дослідження градуальних часток як індикаторів розподілу соціальних ролей; дослідження градуальних часток як індикаторів риторичних сортів тексту (наративного, аргументативного, інтерактивного та ін.); виявлення ролі градуальних часток у емоційному самовираженні суб’єкта та, відповідно, у форматі визначення мовленнєвого типу особистості. |
