Дисертація містить теоретичне узагальнення і пропонує вирішення наукового завдання, що полягає у дослідженні природи сфери послуг і розробці концептуальних засад ефективного фінансового механізму реформування освіти і науки та охорони здоров’я в Україні. 1. Праця в сфері послуг спрямована на формування соціально-економічних умов для функціонування відносин привласнення на стадіях розподілу і споживання, забезпечуючи розвиток всіх фаз суспільного відтворення в діалектичній єдності. Найважливіша особливість відтворення основних фондів сфери послуг полягає в тому, що по своїй економічній природі вони є споживчими благами тривалого користування, вони створюють матеріальні передумови росту добробуту і якісного розвитку людей. На відміну від відтворення основних виробничих фондів відтворення основних фондів у сфері послуг має переважно соціальну спрямованість. В умовах переходу до ринкової економіки праця робітників сфери послуг повинна бути спрямована на організацію таких нових форм зовнішнього прояву відносин власності, які дозволяють суспільству дійсно виконувати всі соціально-економічні функції, реально діяти як єдиний і опосередкований суб‘єкт відносин щодо використання засобів виробництва у відповідності з їх “суспільною природою”. 2. Формування ефективного механізму мотивації праці, робітників сфери послуг на мікрорівні передбачає створення сприятливої мотиваційної ситуації, яка б враховувала сукупну дію всіх факторів, що активно проявляють себе на макрорівні. 3. Для підприємств і установ сфери послуг в умовах переходу на ринкові відносини особливо важливим є такий принцип, як самостійність у прийнятті рішень самим суб'єктом, що господарює, який несе всю повноту відповідальності за ефективність цих рішень, безперервність процесу відтворення. Однак не можна не враховувати, що при цьому держава здійснює в строго обмежених межах регулювання економічних процесів, забезпечуючи умови для чесної конкуренції (антимонопольне регулювання) і безпосередньо втручається у тих випадках, коли ринкові процеси самостійно не можуть забезпечити значні зрушення в пропорціях, або виявляють негативні соціальні й економічні наслідки. При цьому держава використовує методи прямого і непрямого регулювання. До методів прямого державного регулювання соціально-економічного розвитку організацій у сфері послуг відносяться: державні замовлення і контракти; підтримка централізованими фінансовими ресурсами; визначення і закріплення в планах і програмах стратегії розвитку; нормування; нормативні вимоги до якості, ефективності, екології; правові й адміністративні обмеження; ліцензування й акредитація діяльності усередині держави і на зовнішньому ринку. Методи непрямого впливу на економічні процеси в основному спираються на механізм товарно-грошових відносин. Вони впливають на економічні інтереси суб'єктів господарської діяльності. До них можна віднести: оподатковування, податкові пільги; регулювання цін; платежі за ресурси; ставки відсотків; амортизаційну політику; регулювання оплати праці і матеріального заохочення; митні тарифи та ін. 4. Система охорони здоров’я не може цілком спиратися на рентабельність як основний критерій доцільності медичних і соціальних заходів. Важливими чинниками є медична і соціальна ефективність, що вимірюється не грошима, а лікувальним ефектом і розмірами соціального збитку, якого вдалося запобігти, тобто абсолютним числом захворювань та смертей, яких можна запобігти за допомогою діяльності медичних установ і комплексу державних соціальних заходів. Соціально-медична й економічна ефективність діяльності установ охорони здоров'я, їх виживаність і конкурентноздатність на ринку медичних товарів і послуг можливі за умов застосування стратегічного управління, як сукупності п'яти взаємозалежних управлінських процесів: аналіз середовища, визначення місії і цілей, вибір стратегії, виконання стратегії, аналіз і контроль виконання. 5. Системний підхід на рівні мотиваційної системи конкретизується в мотиваційну модель, яка передбачає розробку державної концепції та програми ефективного використання власності незалежно від її форми; вдосконалення існуючих, розробку та прийняття нових законодавчих актів, що регламентують діяльність підприємств сфери послуг з різною формою фінансування. 6. Процеси становлення ринкової форми обміну супроводжується подоланням суперечностей, що мали місце в адміністративно-командній економіці. Задача економічної науки на даному етапі розвитку полягає в розробці механізму ціноутворення на послуги і ефективної державної і регіональної політики цін, які, з одного боку, повинні покривати витрати на ці послуги і, з іншого, давати можливість отримання прибутку функціонуючим суб’єктам господарювання – виробникам послуг. На основі прогнозування в сфері послуг повинне здійснюватися передбачення тенденцій розвитку суспільного відтворення на різних його рівнях, виявлення і добір оптимального з альтернативних шляхів впливу на майбутній розвиток економічних відносин сфери послуг, прогнозна оцінка коливань ринкової кон'юнктури і соціально-економічних наслідків запропонованих програмних рішень. На сучасному етапі новим важливим елементом інвестиційної діяльності є курс на соціальну переорієнтацію всієї національної економіки. Для цього необхідні структурні зміни, які сприятимуть оздоровленню фінансових відносин, зміцненню матеріально технічної бази сфери послуг, підвищенню ефективності загальнодержавних задач. | 