Кожний період економічного розвитку країни передбачає надання переваги тому чи іншому методу фінансування інвестицій та, відповідно, і джерелам фінансування інвестиційних процесів. На перехідному етапі, або етапі трансформаційних економічних процесів, домінуючим є фінансування інвестиційних процесів за допомогою залучених інвестиційних коштів, що дозволяє формувати реального власника і реалізувати права громадян на частку державної власності. Найбільш широкі можливості по фінансуванню інвестиційних проектів існують в умовах ринку. В цьому разі представлені всі можливі джерела інвестиційної діяльності. Формування інвестиційних ресурсів та їх розподіл в адміністративно-керованій економіці сприяли розвитку структурних перекосів та викликали невідповідність між обсягами виробництва та споживання. За цих умов було можливим форсоване вкладання капіталу, що давало можливість розвивати економіку екстенсивним шляхом. Тут не існувало пропорційного співвідношення між введенням в експлуатацію та виведенням із дії засобів виробництва. Нормативні терміни експлуатації обладнання не відповідали темпам науково-технічного прогресу. Виходячи із практики функціонування обладнання на підприємствах харчової промисловості, можна зробити висновок, що дуже часто виникали ситуації, коли воно використовувалось за межами нормативних термінів експлуатації. Це характерним було для підприємств цукрової, тютюнової, м’ясо-молочної промисловості. Наявність в Україні обмеженого ринку фінансових ресурсів, на якому панує недосконала конкуренція сприяє закріпленню монопольного становища при акумулюванні депозитних коштів та пропозиції кредитних ресурсів банківської системи. Ринок недосконалої конкуренції характеризується високими цінами на ресурси. Обмеженість ресурсів та можливість встановлення монопольно високих цін обмежує інвестиційні можливості підприємств за рахунок залучення позикових коштів. Тому основними інструментами реалізації інвестиційних стратегій підприємств стає використання внутрішніх джерел фінансування та випуск власних боргових зобов’язань. У випадку недостатнього розвитку ринку довготермінового позичкового капіталу, що характерно для України, держава повинна стимулювати розвиток самофінансування за допомогою амортизаційної політики. Амортизація за своєю економічною сутністю приймає участь у створенні чистого грошового потоку підприємства, що дозволяє накопичені за рахунок неї кошти спрямовувати на відтворювальні процеси. Крім участі у відтворювальних процесах, амортизація може бути віднесена до негрошових витрат і розглядатися як фактор зменшення прибутку до оподаткування, що в умовах високого податкового тиску є також актуальним. Вирішити проблему підвищення амортизаційних нарахувань без переоцінки основних фондів можна за допомогою впровадження корегуючих коефіцієнтів, при визначенні яких можна користуватись двома альтернативними варіантами. Це дозволить амортизаційну політику зробити реальним джерелом компенсації вартості основних фондів. Обидва варіанти базуються на визначенні корегуючих коефіцієнтів до річних норм амортизації, які враховують зміни економічної ситуації в країні. Базовим методом нарахування амортизації залишається рівномірний метод нарахування амортизації. Але при впровадженні корегуючих коефіцієнтів зростає річна сума амортизаційних нарахувань. Причому це збільшення відбувається нерівномірно протягом експлуатації основних фондів, а в залежності від темпів інфляції або коливання курсу валют в країні. Інвестування шляхом акціонування виступає найбільш привабливим методом для підприємства при послідовному інвестуванні, коли виникає значний розрив в часі між вкладанням грошей та отриманням першого прибутку, який може забезпечити визначену дивідендну політику. Акціонерні товариства закритого типу мають обмежені можливості для фінансування інвестиційних процесів шляхом акціонування, тому одним із варіантів розширення таких можливостей виступає зміна існуючої організаційно-правової форми функціонування підприємства. Найбільш привабливим методом розміщення акцій для залучення інвестиційних ресурсів може виступити приватне розміщення, яке дає переваги в часі залучення інвестицій, можливостях вибору інвестора, процедурі управління тощо. Магістральним напрямом докорінного підвищення ефективності діяльності підприємств харчової промисловості України та її регіонів на сучасному етапі повинно стати формування і впровадження на них інноваційних моделей науково-технологічного розвитку, розробка і практична реалізація яких може бути здійснена на основі всебічного використання наявних можливостей активізації їх інвестиційної діяльності як визначального чинника забезпечення конкурентоспроможності вироблюваної ними продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках. | 