1. Основними причинами незадовільних результатів лікування складних форм ГП є труднощі та несвоєчасність діагностики захворювання; відсутність чіткого алгоритму хірургічної тактики та ведення післяопераційного періоду. 2. Важливе значення у своєчасній діагностиці складних форм ГП має метод УЗД, який дозволяє визначити локалізацію параректального абсцесу та можливі гнійні затіки, в тому числі і на протилежний бік (підковоподібний ГП). 3. Встановлена відповідність зростання в мікробних асоціаціях анаеробних мікроорганізмів при складних формах ГП; при ГП другого та третього ступеня складності з пельвіоректальною локалізацією гнояка серед аеробних збудників зростає число грамнегативних бактерій: число асоціацій з аеробами зростає до 34,0%, з анаеробами – до 8,6%; при цьому тільки анаеробна інфекція (в монокультурі і асоціаціях) спостерігається в 14,9%. 4. Вивчення порівняльної ефективності лікарських засобів для місцевої медікаментозної терапії ран, утворених після хірургічної обробки з приводу складних форм ГП, показало певні переваги клінічного застосування мазі „Офлотримол-П” у хворих на гострий парапроктит другого та третього ступеня складності за рахунок скорочення строків перебігу першої фази ранового процесу через ефективне очищення рани від некротичних тканин. 5. Доведена перевага двохетапного лікування складних форм ГП третього ступеню складності в плані покращання функціональних результатів а також зниження числа ускладнень та рецидивів (ранні післяопераційні ускладнення знизились з 22,3% до 4,9%; рецидиви захворювання знизились з 13% до 5,8%; формування нориць зменшилося з 8,6% до 5,8%).Але термін непрацездатності хворих у порівнянні з одномоментним лікуванням збільшився з 34,7 до 46,3 днів. Наведені результати лікування свідчать про необхідність диференційованого вибору методу оперативного лікування. 6. Запропоновано алгоритм, в якому чітко представлено систематизований підхід до диференційованого вибору методу оперативного етапу лікування ГП з урахуванням ступеня складності: - при ГП першого ступеня складності (підшкірних та підслизових формах) показана первинно-радикальна операція по типу хірургічної обробки гнояка з висіченням гнійного ходу, що не призводить до розвитку ускладнень та забезпечує швидке видужання пацієнта; - при ГП другого ступеня складності (ішиоректальні форми з транссфінктерним розташуванням гнійного ходу, захоплюючим менше половини м’язової маси анального сфінктеру) показана первинно радикальна операція типа розтинання гнояка з висіченням гнійного ходу у просвіт прямої кишки; - при ГП третього ступеня складності (при ішиоректальних, ретроректальних і підковоподібних формах з екстрасфінктерним, а також транссфінктерним розташуванням гнійного ходу, захоплюючого більше половини маси анального сфінктеру) найбільш переважливою є тактика двохетапного лікування, першим етапом якого є розтинання та дренування гнояка, а другим – ліквідація внутрішнього отвору з його пластичним закриттям та пластикою сфінктеру. - при рецидивних формах ГП ІІ та ІІІ ступенів показано застосування лігатурного методу. | 