Анотація до роботи:

Проценко О.В. Шляхи покращення безпосередніх результатів радикальних операцій при раку і передракових захворюваннях стравоходу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальностю 14.01.07-онкологія. – Інститут онкології АМН України, Київ, 2002 р.

На основі вивчення результатів 163 резекцій стравоходу встановлено, що основними причинами летальних результатів після трансплевральних резекцій стравоходу з одномоментною гастро- або єюнопластикой є респіраторний дистрес-синдром дорослих (РДСД), зумовлений станом шоку, і гнійно-септичні ускладнення внаслідок недостатності швів анастомозу або некрозу трансплантата. Для профілактики РДСД необхідна досконала хірургічна техніка з скороченням часу операції, вплив на реологічні властивості крові, підтримання рівня білка в сироватці крові в межах нормальних показників, забезпечення прохідності дихальних шляхів і повне знеболення з вимкненням вегетативних рефлексів. Частота неспроможності анастомозу залежить тільки від способу його формування. Показано перевагу формування стравохідно-шлункового анастомозу однорядним ручним швом з огорненням передньою стінкою шлунка в нашій методиці- без єдиного випадку розходження швів. Методом вибору езофагопластики є використання цілого шлунка, який забезпечується кров’ю після мобілізації тільки правими судинами, що не збільшує ризику розвитку некрозів трансплантата. У порушенні кровопостачання трансплантата після резекцій стравоходу важлива роль належить розладам мікроциркуляції та реології крові, зумовлених розвитком РДСД і ДВЗ- синдрому.

Вироблені рекомендації раціонального проведення післяопераційного періоду для профілактики розвитку РДСД і ДВЗ - синдрому одночасно є й профілактикою порушення кровопостачання мобілізованого шлунка. Впровадження запропонованих заходів дозволило знизити летальність після операції Льюїса і Гарлока в 2 рази.

1. Основними причинами летальних кінців після трансплевральних резекцій стравоходу з одномоментною гастро- або єюнопластикою є РДСД - синдром, зумовлений станом шоку, і гнійно-септичні ускладнення внаслідок недостатності швів анастомоза або некрозу трансплантата.

2. Ризик розвитку РДСД достовірно вищий при зниженому резерві дихання, віці хворих, яким понад 60 років, і тривалості операції понад 5 годин.

3. Для профілактики цього ускладнення необхідна досконала хірургічна техніка зі скороченням часу операції, вплив на реологічні властивості крові, підтримка рівня білка в сироватці крові в межах нормальних показників, забезпечення прохідності дихальних шляхів і повне знеболення з блокадою вегетативних рефлексів під час операції і в післяопераційному періоді. Останнє найбільш повно досягається за допомогою перидуральної анестезії.

4. Найбільш надійним методом накладення стравохідно-шлункового і стравохідно-кишкового анастомоза є однорядний ручний шов з огорненням лінії анастомоза стінкою шлунка при гастроезофагопластиці або проксимальним кінцем кишкового трансплантата.

5. Методом вибору езофагопластики є використання цілого шлунка, який забезпечується кров’ю після мобілізації тільки правими судинами, що не збільшує ризику розвитку ішемічних некрозів трансплантата.

6. У порушенні кровопостачання трансплантата після резекцій стравоходу важлива роль належить розладам мікроциркуляції і реології крові, зумовлених розвитком РДСД і ДВС-синдрому. Профілактика цих розладів після операції є одночасно і профілактикою порушення кровопостачання мобілізованого шлунка.

Публікації автора:

1.Проценко А.В., Ефетов С.В., Бекиров Ш.А. Резекция пищевода по поводу пептического эзофагита и язвы // Клінічна хірургія.- 1996. - №1.- С. 22-25. Особистий внесок здобувача – розроблені показання до радикальних операцій при передракових захворюваннях стравоходу, обґрунтована езофагопластика цілим шлунком і формування анастомоза однорядним ручним швом з огорненням.

2. Проценко А.В. Влияние на жизнеспособность эзофагогастротрансплантата сочетания легочных осложнений с синдромом диссеминированного внутрисосудистого свертывания крови, при выполнении операции Льюиса и Гарлока // Клінічна хірургія. - 1998.- №З.- С.10-11.

3. Проценко А.В. Характер легочных осложнений и факторы риска их развития после резекций пищевода // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения (Труды Крымского медицинского института им.С.И.Георгиевского). — Симферополь, 1997, т. 133. Часть I. - С.60-67.

4. Проценко О.В., Лукьянов В.І., Івченко Ю.Б. Шляхи покращення безпосередніх результатів одномоментних внутрішньо плевральних резекцій стравоходу при раку // 3'їзд онкологів України, 9-й: Тез.- Київ, 1995.-С. 199-200. Особистий внесок здобувача – показана необхідність віддавати перевагу ручному шву при формуванні стравохідно-шлункового анастомоза, необхідність впливу на реологічни властивості крові, забеспечення прохідності дихальних шляхів.

5. Проценко А.В. Опыт резекции пищевода с одномоментной эзофагогастропластикой в Крымском республиканском клиническом онкодиспансере // Вопросы клинической медицины (Материалы научно-практической конференции хирургов, посвященной 100-летнему юбилею проф.Е.И.Захарова).- Симферополь, 1997.-С.138-139.

6. Проценко А.В. Результаты применения различных желудочных трансплантатов при операциях Льюиса и Гарлока // Актуальные вопросы онкологии (Тезисы докладов Международной научной конференции).- Саратов, 1998г.-С.93.

7. Проценко А.В. Роль шока в развитии осложнений и летальности после резекций пищевода по поводу рака // З’їзд онкологів України, 10-й: Тез.- Київ, 2000. – С.157.