У дисертації наведено вирішення актуального наукового завдання –визначення шляхів розвитку місцевого самоврядування в Україні та можливостей застосування провідного європейського досвіду у формуванні сучасної української системи місцевого самоврядування. Одержані під час дослідження результати підтверджують покладену в його основу гіпотезу, а реалізовані мета й завдання дозволяють зробити такі основні висновки. 1. Дослідження теоретико-методологічних засад місцевого самоврядування в Україні та державах Європейського Союзу доводить, що на розвиток місцевого самоврядування в різних країнах Європи впливали англосаксонська та романо-германська правові системи, яким притаманний різний підхід щодо визначення змісту поняття “місцеве самоврядування”. У зв’язку з цим концепція місцевого самоврядування, яку було розроблено державами Європейського Союзу, ґрунтується на тому, що територіальні громади являють собою один з основних елементів будь-якого демократичного режиму, а право громадян на участь в управлінні місцевими справами є складовою частиною демократичних принципів побудови більшості сучасних держав світу. Враховуючи досвід держав Європейського Союзу, доцільно розробити сучасну модель місцевого самоврядування в Україні, яка має бути втіленням концепції муніципального дуалізму, відповідно до якої місцеве самоврядування – це форма народовладдя, що забезпечує гарантовану державою реалізацію права населення, об’єднаного в територіальну громаду, задля самостійного і власного управління визначеною законом частиною місцевих справ у межах чинного законодавства. 2. Встановлено, що нормотворчість на місцевому рівні виявляється у специфічних правових актах управління, за допомогою яких опосередковується діяльність органів місцевого самоврядування щодо здійснення на місцевому рівні більшості функцій держави. Статут територіальної громади, розроблений з урахуванням історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей, є основоположним нормативно-правовим актом місцевого самоврядування установчого характеру, що має вищу юридичну силу стосовно усіх інших правових актів суб’єктів місцевого самоврядування. Для забезпечення найбільш повного та ефективного впливу підзаконних нормативно-правових актів у системі місцевого самоврядування в Україні необхідно на законодавчому рівні чітко визначити правовий статус кожного з таких актів та його ієрархічне співвідношення з іншими локальними актами. 3. Тенденціями розвитку місцевого самоврядування є закономірні етапи і форми процесу становлення та розвитку місцевого самоврядування. У зв’язку з цим, визначено, що загальноєвропейські тенденції розвитку місцевого самоврядування класифікуються за такими критеріями: - соціально-правові тенденції: посилення ролі участі громадян у місцевому самоврядуванні (Австрія, Італія, ФРН); надання права на участь у місцевому самоврядуванні іноземцям (Іспанія, Нідерланди); поступовий перехід до “споживацької моделі” місцевого самоврядування (Великобританія). - організаційно-правові тенденції: укрупнення адміністративно-територіальних одиниць та скорочення місцевих органів (Швеція, ФРН, Польща, Франція та ін.); субсидіарність та зміна функцій органів місцевого самоврядування (Франція, Польща, Великобританія та ін.); підвищення ролі виконавчих органів за умови збереження провідної ролі представницьких органів місцевого самоврядування (Польща); надання територіальним громадам нових суверенних прав: кадровий, організаційний, правотворчий, фінансовий, податковий суверенітет; суверенітет у плануванні; територіальне верховенство громад щодо населення і території (ФРН); становлення самоврядування на регіональному рівні (Польща, Франція, Італія, Іспанія, Швеція та ін.). - матеріально-фінансові тенденції: надання територіальним громадам податкової самостійності (ФРН, Польща); розвиток співробітництва (партнерства) різних рівнів влади (ФРН, Франція); становлення та розвиток муніципальних підприємств (Швеція, Франція); розвиток муніципального господарства шляхом застосування методів прямого управління, муніципально-підрядної системи, муніципально-орендної системи та муніципальної концесії (Франція, Бельгія, Португалія, Нідерланди, Данія); становлення договірної форми ведення муніципального господарства на основі адміністративного договору (ФРН); надання територіальній громаді статусу юридичної особи (Португалія, Швеція). 4. Проведене дослідження дозволяє визначити такі проблеми розвитку місцевого самоврядування України в контексті інтеграції до Європейського Союзу: недосконалість адміністративно-територіального устрою України; невизначеність територіальної основи місцевого самоврядування та невизначеність статусу населеного пункту; декларативність місцевого самоврядування на регіональному рівні; недосконала матеріально-фінансова основа місцевого самоврядування; відсутність рівного доступу до органів місцевого самоврядування, у зв’язку з чим права на участь у ньому позбавлені іноземці та особи без громадянства, що на законних підставах проживають на території відповідного населеного пункту; невизначеність статусу сільського, селищного, міського голови; наявність великої кількості делегованих повноважень та повне дублювання деяких повноважень місцевим самоврядуванням та органами виконавчої влади на місцях. 5. Комплексний аналіз напрямів удосконалення нормативно-правової основи місцевого самоврядування в Україні в контексті досвіду держав Європейського Союзу дозволяє запропонувати такі заходи: - законодавчо визначити статус територіальної громади, її внутрішню організацію, принципи розподілу повноважень, порядок формування представницьких органів та прийняття ряду нормативно-правових документів, що визначатимуть становлення місцевого самоврядування в Україні; - у Законі “Про місцеве самоврядування в Україні” чітко визначити поняття “компетенція місцевого самоврядування” та “повноваження місцевого самоврядування”; - у базовому законі щодо регіонального самоврядування нормативно зафіксувати поняття “регіон” та “регіональний розвиток”, визначити місце державного регулювання розвитку регіонів як важливого напряму діяльності держави; - законодавчо надати районним та обласним радам можливість створювати власні виконавчі органи. 6. Як шляхи становлення організаційно-правової основи місцевого самоврядування в Україні з урахуванням провідного європейського досвіду пропонуються: - враховуючи досвід ряду розвинених європейських країн (Франція, Данія), надати можливість представницьким органам місцевого самоврядування самостійно обирати свого керівника, який забезпечуватиме стратегічну і поточну організацію діяльності ради та очолюватиме її виконавчий орган, завдяки чому в Україні буде побудовано модель “сильна рада – слабкий мер”; - сучасна регіональна політика України має узгоджуватися з політикою Ради Європи, у зв’язку з чим необхідно чітко визначити статус регіону в Україні (враховуючи досвід Італії, Іспанії, Великобританії); - необхідно чітко визначити територіальну основу місцевого самоврядування шляхом прийняття законопроекту “Про адміністративно-територіальний устрій України”; - впровадження адміністративного договору до системи підзаконних нормативно-правових актів, що дозволить заповнити прогалини у праві, доповнити і конкретизувати чинне законодавство. 7. Адміністративно-правове забезпечення матеріально-фінансової основи місцевого самоврядування в Україні у порівнянні з організаційно-правовими засадами фінансового забезпечення місцевого самоврядування країн-членів Європейського Союзу дозволяє зробити висновок, що бюджетна політика держави вимагає суттєвих корективів. Для реалізації основної функції місцевого самоврядування – надання відповідних послуг населенню, органам центральної влади необхідно: - запровадити такі форми власності, як власність області та району, що передбачено проектами Законів України “Про місцеве самоврядування області” та “Про місцеве самоврядування району”; - налагодити співробітництво між окремими громадами (кооперативний підхід) шляхом укладання контрактних угод і договорів планування послуг і спільної діяльності в певних галузях між різними органами і рівнями влади (наприклад, синдикати або дистрикти у Франції); - сприяти створенню міжмуніципальних господарських кооперацій, що дозволить знизити вартість продукції для муніципальних потреб за рахунок спорудження та експлуатації великих спільних об’єктів, отримання одними муніципальними утвореннями продукції та послуг з підприємств та закладів, що розташовані на території сусідніх муніципальних утворень, збільшення масштабів виробництва товарів і послуг; - розвивати застосування основних чотирьох методів ведення ефективного муніципального господарства – пряме управління, муніципально-підрядна система, муніципально-орендна система та муніципальна концесія. У результаті запровадження запропонованих напрямів розвитку місцевого самоврядування в Україні буде побудована нова модель організації місцевої влади і управління на засадах гармонізації інтересів держави, регіону, територіальної громади та особи. | 