Анотація до роботи:

Балаш Л.Я. Шляхи розвитку особистих селянських господарств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (сільське господарство, мисливство та лісове господарство). – Львівський державний аграрний університет, Львів, 2007.

Дисертація присвячена обґрунтуванню теоретичних і методологічних засад та шляхів розвитку особистих селянських господарств. Визначено роль і місце особистих селянських господарств у виробництві сільськогосподарської продукції та формуванні рівня життя сільських жителів. Здійснено оцінку структурно-динамічних тенденцій розвитку особистих селянських господарств, їх продуктивності та ефективності на основі проведення соціологічних досліджень. Запропоновано методичні підходи до створення інтегрованих організаційно-господарських структур на основі їх кооперування. Обґрунтовано шляхи формування обслуговуючої інфраструктури особистих селянських господарств з метою їх ефективного функціонування в частині виділення серед них економічно стійкіших. З’ясовано методологічні засади порівняння ефективності сільськогосподарських підприємств та особистих селянських господарств шляхом доповнення їх способами врахування специфіки функціонування останніх у Львівській області. Розроблено схему й алгоритм трансформації особистих селянських господарств в інші організаційно-правові структури, в основу яких покладено ринковий механізм підвищення їх прибутковості.

Дослідження особистих селянських господарств (на прикладі Львівської області) дозволило зробити такі висновки й розробити рекомендації щодо основних шляхів їх розвитку:

1. Особисті селянські господарства є формою самозайнятості сільського населення, їх функціональне призначення полягає в самозабезпеченні продуктами харчування у складних соціально-економічних умовах. Класифікують їх за певними характерними ознаками: за метою діяльності – багатогалузеві, споживчі, товарно-споживчі, які реалізовують на ринку надлишки виробленої продукції, а також товарно-багатогалузеві спеціалізовані господарства; за місцем проживання власника та розташуванням земельної ділянки – сільські і міські; за розміром земельної ділянки – розвинені, середні, дрібні; за складом та кількістю членів сім’ї – прості, розширені, складні.

2.Формування спеціалізації та розмірів особистих селянських господарств відбувається під дією комплексу чинників зовнішнього і внутрішнього середовища. До чинників зовнішнього впливу належать: ситуація на ринку праці та рівень зайнятості населення; розмір доходів міського і сільського населення; загальний рівень і співвідношення цін на продукцію, ресурси і послуги; природно-кліматичні умови; розвиток ринкової інфраструктури, особливості способу життя сільського населення регіону. До внутрішніх чинників зараховують: ресурсний потенціал особистих селянських господарств, їх розміри та наявність технічних засобів, статево-вікову структура і ступінь працездатності членів родини, рівень розвинутості їхніх потреб.

3. Особисті селянські господарства в умовах перехідної економіки залишаються основними виробниками сільськогосподарської продукції в досліджуваному регіоні. Питома вага валової продукції сільського господарства особистих селянських господарств у загальному обсязі її виробництва в усіх категоріях господарств у 2005 р. становила 87,9%, у тому числі продукції рослинництва – 86,42%, продукції тваринництва – 89,4%. Вони також є основними постачальниками товарної продукції сільського господарства за більшістю видів. Основним позитивним результатом розвитку особистих селянських господарств є соціальний захист більшості частини сільських родин в умовах довготривалої важкої соціально-економічної кризи. Основним негативним результатом є значне погіршення структури сільськогосподарського виробництва, його деконцентрація та деінтенсифікація, переважання патріархальних форм організації сільськогосподарської праці.

4. Соціальне значення особистих селянських господарств для сільських родин з покращанням загальної соціально-економічної ситуації зменшується. Якщо в 1999 р. питома вага спожитої сільськими домогосподарствами продукції, отриманої з такого господарства, у структурі сукупних ресурсів становила 41,1%, то у 2005 р. – 18,3%. За цей же час частка доходів від продажу сільськогосподарської продукції зменшилася з 10,4% до 7,3%. Сільські родини все менше залежать від особистого господарства і тому приділяють менше уваги його розвитку. Основні трудові зусилля зосереджуються на досягненні успіхів у діяльності поза межами свого господарства.

5. Розвиток особистих селянських господарств тісно корелює з розміром доходів сільських родин, рівнем зайнятості та безробіття серед сільського населення. За збереження сучасних тенденцій щодо зростання рівня життя сільського населення вже в найближчі роки слід очікувати значного скорочення розмірів особистих селянських господарств, насамперед скорочення посівних площ та чисельності поголів’я усіх видів сільськогосподарських тварин. Особливі перспективи в досліджуваному регіоні матимуть лише ті господарства, які переорієнтуються на діяльність у сфері агротуризму.

6. У перспективі особисті селянські господарства зазнаватимуть процесів трансформації у нові організаційно-правові структури. Ті з них, які вилучили земельні частки і господарюють самостійно, зуміють організувати ефективну господарську діяльність, розширять землекористування за рахунок оренди або купівлі земельних часток (земельних ділянок), а інші поступово перетворяться в ефективні фермерські або приватні господарства. Значна частина особистих селянських господарств, не витримавши конкуренції із сільськогосподарськими підприємствами (включаючи фермерські господарства), стануть на шлях об'єднання зусиль з метою організації спільного господарювання, створюючи різні неформальні або й формальні (зокрема, сільськогосподарські виробничі кооперативи) об'єднання. Більшість особистих селянських господарств в міру зростання доходів населення з часом перестане існувати, їх власники передадуть свої земельні частки в оренду або продадуть і будуть вирішувати проблеми власного працевлаштування у сфері сільськогосподарських підприємств або за їх межами.

7. З метою подальшого розвитку особистих селянських господарств та підвищення ефективності виробництва у цій формі господарювання необхідно вирішити низку питань, основними серед яких є організація забезпечення населення сортовим насінням, садивним матеріалом, племінним молодняком худоби і птиці, кормами, мінеральними добривами, засобами захисту рослин, садово-городнім інвентарем; покращання ветеринарного обслуговування; організація технологічного й технічного забезпечення виконання сільськогосподарських робіт, транспортного й сервісного обслуговування; організація виробництва надійних у використанні міні-техніки й технологічного обладнання для механізації трудомістких процесів у рослинництві і тваринництві; запровадження загальнообов'язкового державного соціального страхування та пенсійного забезпечення; сприяння особистим селянським господарствам в організації кредитних спілок, обслуговуючих кооперативів для надання послуг із заготівлі, зберігання, переробки та збуту сільськогосподарської продукції, спільного використання технічних і транспортних засобів з метою забезпечення товаровиробників матеріально-технічними ресурсами тощо.

8. Вирішення питання кооперування особистих селянських господарств є надзвичайно важливим для розвитку виробництва сільськогосподарської продукції в них, а особливо для тих, які приєднали до своїх земельних ділянок виділені їм земельні паї. Через низьке забезпечення їх технічними засобами, фінансовими коштами, а також невизначеність щодо шляхів реалізації продукції (підприємства з переробки сільськогосподарської продукції зацікавлені закуповувати чітко стандартизовану сировину і великими партіями) значно сповільнюється їх розвиток і обмежуються обсяги можливого виробництва продукції. Тому створення особистими селянськими господарствами спеціалізованих або багатопрофільних сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів є одним із найважливіших шляхів підвищення їх продуктивності та ефективності розвитку. Особливу увагу слід приділити системі інвестиційного забезпечення на кооперативних засадах, яка обслуговуватиме особисті селянські господарства. А обслуговуючі кооперативи (маркетингові, постачальницькі, сервісні, кредитні, закупівельно-збутові) та їх об'єднання становитимуть реальну конкуренцію посередницьким структурам у цій сфері діяльності.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Балаш Л.Я. Роль особистих селянських господарств у виробництві сільськогосподарської продукції Львівської області// Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. – Львів, 2006. –№ 13.- С.59-63.

2. Балаш Л.Я. Розвиток особистих селянських господарств у Львівській області//Агроінком. – 2007. - №3. – С.72-75.

3. Балаш Л.Я. Особливості розвитку тваринництва в особистих селянських господарствах//Вісник Львівської державної фінансової академії. – Львів: ЛДФА, 2006. - №11. – С.107-112.

4. Михалюк Н., Хамуляк Л. Правове забезпечення розвитку підприємництва в Україні// Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. – Львів, 2001.- №8. - С. 129-132 (автору належить обґрунтування питань необхідності розвитку підприємництва за умов державної підтримки).

5. Михалюк Н., Балаш Л. Особливості розвитку особистих підсобних господарств населення Львівщини.// Збірник наукових праць Луганського НАУ. – Луганськ: ЛНАУ, 2004. - №37(49). - С. 232-236 (автору належать розробки стосовно особливостей розвитку особистих селянських господарств у регіоні).

6. Михалюк Н., Балаш Л. Фінансова діяльність підприємницьких структур//Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. – Львів, 2002. –№ 9.- С.197-200 (автором дано характеристику фінансової діяльності підприємницьких структур, зокрема особистих селянських господарств).

7. Михалюк Н., Балаш Л., Пертак Г. Основні етапи реструктуризації і реформування сільськогосподарських підприємств та їх наслідки//Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК.- Львів, 2004. -№11(2). - С. 345- 349 (автору належить висвітлення методичних питань раціональної реструктуризації сільськогосподарських підприємств).

8. Андрушко М.І., Балаш Л.Я. Розвиток підприємництва в АПК в пореформений період//Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - Львів, 2005. - №12. – С. 144-147 (автором розроблено пропозиції щодо підвищення ефективності виробництва на основі розвитку підприємницьких структур).

9. Березівський П.С., Балаш Л.Я. Особисті селянські господарства: підсумкові оцінки, прогнози // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства: Економічні науки. – Харків: ХНУТСГ, 2007. – Вип. 50. – С. 7-11 (автором проведено аналіз розвитку особистих селянських господарств).

В інших виданнях:

10. Березівський П.С., Балаш Л.Я. Особисті селянські господарства як організаційна форма господарювання // Аграрна політика в умовах ринкової трансформації економіки агропромислового комплексу: Кол. монографія / За заг. ред. П.С. Березівського. – Львів: ЛДАУ, 2006. – С. 143-153 (автору належить розробка пропозицій з удосконалення функціонування особистих селянських господарств).

11. Андрушко М.І., Балаш Л.Я., Гринчишин Г.М., Пархуць М.Р. Організаційно-економічне обґрунтування виробництва сільськогосподарської продукції та використання технічних засобів // Теорія і практика розвитку АПК: Матеріали Міжнар. наук.-практ. форуму. – Львів: ЛДАУ, 2006. – С. 301-306 (автору належать пропозиції щодо збільшення обсягів виробництва продукції в особистих селянських господарствах).

12. Березівський П.С., Балаш Л.Я. Напрямки розвитку особистих селянських господарств // Матеріали Міжнар. форуму молодих вчених “Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи”. – Харків: ХНТУСГ, 2007. – С. 7-9 (автором проведено аналіз розвитку особистих селянських господарств).

13. Балаш Л.Я. Стан та перспективи розвитку особистих селянських господарств // Тези доп. V держ. наук.-практ. конф. “Аграрна наука – виробництву”.– Біла Церква, 2006. – С.64-65.