Анотація до роботи:

Ємець О.М. Штамова належність Echinococcus granulosus Північно-Східної України та особливості його циркуляції в умовах регіону. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук із спеціальності 03.00.08 – зоологія, Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, м. Київ, 2003 р.

Проведено визначення штамової належності E.granulosus, поширеного у Північно-Східній Україні. Морфологічними та біологічними дослідженнями доведено, що у регіоні циркулює лише один - свинячий - штам, молекулярно-генетичними методами показано його повну ідентичність з генотипом ехінококів G7, що відповідає свинячому штаму. Доведено, що основну трансмісію яєць паразита виконують прифермські собаки, які паралельно з безпритульними мають найвищу зараженість E.granulosus. Проміжними хазяями є лише свині, інші домашні копитні непридатні для нормального розвитку личинок ехінококів цього штаму. У біоценозах проміжним хазяїном є кабан, у інших диких копитних личинки до фертильного стану не розвиваються. Лисиці є стійкими до зараження свинячим штамом E.granulosus. Доведено, що основна циркуляція E.granulosus відбувається у синантропних осередках між свинями, що вирощуються у великих та середніх товарних господарствах та прифермськими собаками; меншою мірі в циркуляцію задіяні свині дрібних фермерських чи присадибних господарств та дворові напівприв‘язні та безпривязні собаки. У біоценози E.granulosus проникає з синантропних осередків.

1. Морфологічні особливості E.granulosus з Північно-Східної України, зокрема - кількість, розміри та форма хоботкових гачків, кількість члеників у стробілі, несприйнятливість до зараження овець ( в експерименті ), тривалість розвитку E.granulosus до початку виділення зрілих члеників у собак, свідчать про те, що цей ізолят за всіма критеріями відповідає свинячому штаму. Вивчення за допомогою ДНК-ампліфікації та секвенціонування послідовності нуклеотидів НАДФ- дегідрогенази ( NDI ) гена мітохондріальної ДНК з тканини гермінативної оболонки цист E. granulosus з домашніх свиней та дикого кабана, показало, що ізолят з північно-східної частини України відповідає генотипу G7 (свинячий штам).

2. Остаточними хазяями E.granulosus в умовах північно-східної України є виключно собаки, які забезпечують циркуляцію паразитів у синантропних осередках і в природних екосистемах. Потенційні остаточні хазяї E.granulosus з числа диких тварин ( вовки, лисиці ) в досліджуваному регіоні не беруть участі у циркуляції ехінококу. Вовк, який може бути остаточним хазяїном ехінококу в природних екосистемах, у Північно-Східній Україні малочисельний і не може відігравати помітної ролі у його циркуляції. Лисиця, на нашу думку, відносно стійка до зараження свинячим штамом E.granulosus.

3. Роль різних груп собак у циркуляції E. granulosus неоднакова. Найбільше значення мають дві категорії собак: безпритульні ( зараженість яких сягає 13,7±2,7%) та прифермські (12,1±1,6%). Однак, більша ймовірність контакту з проміжними хазяями саме прифермських собак визначає їх домінуюче значення у забезпеченні функціювання біологічного циклу E.granulosus в умовах Північно-Східної України. В той же час, безпритульні собаки є головним джерелом інвазії диких тварин ( кабанів ).

4. Екстенсивність інвазії E.granulosus собак, що належать приватним особам, в цілому дещо нижча - 7,6±1,6%. Однак, за даними копроовоскопічних дослід- жень, ймовірність зараження ехінококом напівприв‘язних і ( особливо ) без- прив'язних дворових собак вища - 11,1±1,9% та 12,7±2,9% відповідно, саме вони є джерелом зараження свиней, що вирощуються у невеликих селянських господарствах.

5. Проміжними хазяями E. granulosus у синантропних осередках є виключно свійські свині, зараженість яких становить 10,2±0,6%. Вівці заражаються ехінококом спорадично (0,7±0,2%), але личинки в них до фертильного стану ( ін- вазійної стадії ) не розвиваються і, зазвичай, швидко гинуть. Велика рогата худоба виявилась нечутливою до зараження штамом ехінококу, що поширений у регіоні. У біоценозах личинки E. granulosus зустрічаються у кабанів (зараженість 5,2±2,9%). Косулі заражаються ехінококом значно рідше ( 0,7±0,6% ), цисти у них не розвиваються та швидко гинуть. У лосів E.granulosus не знаходили.

6. У домашніх свиней віком до 10 місяців реєструються переважно молоді цисти (85,2±6,8%), тоді як у свиней старших 10 місяців частка фертильних цист значно вища (83,1±2,9%). Личинки E. granulosus зазвичай локалізуються в печінці, частота ураження цього органу сягає 98,4±0,9%. Інтенсивність інвазії низька і становить 1-5 цист у однієї ураженої тварини. Така інтенсивність інвазії проміжного хазяїна є свідченням того, що безпосередній контакт між остаточним і проміжним хазяїном, як правило, відсутній і зараження останнього відбувається випадково окремими інвазійними яйцями паразита, розсіяними у навколишньому середовищі.

7. E. granulosus - досить поширений на північному сході України вид цестод. Переважна частина місцевої популяції паразита зосереджена у антропоценозах, осередками інвазії є великі тваринницькі комплекси, свиноферми, приватні господарства та селянські садиби. У природних біоценозах регіону E.granulosus зустрічається спорадично, проникаючи з синантропних осередків завдяки місцевим особливостям циркуляції цього паразита. В умовах північного сходу України активно функціонуючий біологічний цикл E.granulosus здійснюється за участю переважно прифермських собак і свійських свиней віком старших 10 місяців. Домінує циркуляція за схемою "прифермські собаки свині прифермські собаки”. Схема "безпритульні собаки свині

безпритульні собаки" є додатковою за своїм значенням.

8. В сучасних умовах у зв'язку з роздрібненням господарств, утворенням невеликих ферм та зростанням частки присадибної відгодівлі свиней, значення дворових собак у циркуляції ехінококу зростає, а, отже, найближчим часом циркуляція E.granulosus за схемою “дворові собаки свині

дворові собаки“ зростатиме. Найбільшу участь у цьому братимуть напівпривязні та безпривязні собаки. Активна циркуляція E.granulosus за такою схемою безумовно вестиме до збільшення захворюваності населення ехінококозом.

Публікації автора:

1. Kedra H., Tkach V., Swiderski Z., Pawlowski Z., Emets A., Pawlowski J. Molecular characterisation of Echinococcus granulosus from a wild boar // Acta Parasitologica. - 2000. - N45. - P.121-122. У цій статті 35% результатів отримано дисертантом, який зібрав та підготував для подальших досліджень матеріал від кабана.

2. Ємець О.М. Вивчення штамової приналежності Echinococcus granulosus (Batsch, 1786 ) на північному сході України // Біологічний вісник. - 1999. - Т.3, №1-2. - С. 125-127.

3. Ємець О.М. Вивчення ураженості ехінококозом собак в Сумській області // Вісник Сумського державного аграрного університету. - 1999. - Випуск 3. - С. 33-35.

4. Ємець О.М. Зональні особливості циркуляції ехінококозу свиней в Сумській області // Вісник Сумського державного аграрного університету. - 1998.- Випуск 2. - С. 159 - 162.

5. Ємець О.М. Дослідження можливих шляхів перезараження свиней ехінококозом // Вісник Сумського державного аграрного університету. - 1997. - Випуск 1. - С. 110 - 111.

6. Корнюшин В.В., Шарпило В.П., Емец А.М., Железин П.П., Вароди Э.И. Гельминтофауна домашних и диких хищных млекопитающих Украины // Матер. науч.-практ. Конференц. паразитологов Украины. - Киев: НАУ. - 1999. - С. 90 - 93. У цій статті 35% результатів отримано дисертантом, який зібрав та підготував для визначення колекцію гельмінтів від домашніх та диких хижих тварин.

7. Ємець О.М. Ехінококоз та інші ларвальні цестодози диких копитних Сумської області // Ветеринарна медицина. Міжвідомчий тематичний науковий збірник. - Харків, 1999. - Вип.76 .-

С. 160 - 163.

8. Ємець О.М., Романенко П.Т. Експериментальні дослідження по перехресному зараженню овець гетерологічним штамом ехінокока // Матеріали наукової конференції “Напрямки підвищення продуктивності та якості сільськогосподарської продукції “. - Суми: ССГІ, 1995. - С. 75. У цій статті 75% результатів отримано дисертантом, який підібрав матеріал для зараження тварин, провів дослід та узагальнив його результати.

9. Емец А.М., Романенко П.Т. Зональные особенности эхинококкоза и меры его профилактики на Северо-Востоке Украины // Матер. докл. науч. конф. “Гельминтозы животных - меры борьбы и профилактики “. - Москва: ВИГИС, 1994.- С. 65 - 66. У цій статті 65% результатів отримано дисертантом, який зібрав дані та провів аналіз зараження домашніх тварин ехінококозом по природно-кліматичних зонах регіону,оформив статтю.

10. Ємець О.М. Вивчення поширення ехінококозу на території Сумської області // Матеріали наукової конференції “ Шляхи підвищення продуктивності і якості сільськогосподарської продукції “ . - Суми: ССГІ, 1993. - С. 113.

11. Емец А.М., Романенко П.Т. Выявление особенностей эпизоотического процесса при эхинококкозе на Северо-Востоке Украины // Тез. докл. науч. конф. “Методы профилактики и борьбы с эхинококкозами и другими цестодозами человека и животных“ . - Москва: ВИГИС, 1993. - С. 25-26. У цій статті 50% результатів отримано дисертантом, який зібрав та опрацював матеріали ветеринарної звітності, оформив статтю.