У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає у визначенні залежності між сімейними конфліктами і стадіальними особливостями перебігу емоційного вигорання у підлітків. Отримані в процесі дослідження теоретичні та емпіричні результати свідчать про досягнення мети дослідження, вирішення дослідницьких завдань і дають змогу сформулювати наступні висновки: 1. Здійснений теоретичний аналіз наукової літератури дозволяє зробити висновок про те, що дослідження сімейних конфліктів проводиться за такими напрямками: вивчення сучасної сім’ї в цілому; аналіз частоти сімейних конфліктів; конфліктність як чинник сімейного конфлікту; вплив сімейної взаємодії на виникнення конфлікту; типологія сімейних конфліктів; психотравмуючі наслідки сімейних конфліктів; місце й роль психопрофілактики при розв’язанні сімейних конфліктів. Але в них недостатнім виявляється визначення впливу сімейних конфліктів на емоційний стан дитини. 2. Аналіз сучасних теоретичних досліджень з проблем емоційного вигорання показав, що існують наступні підходи до трактування даного поняття: як стан фізичного, психічного й емоційного виснаження, викликаного довготривалим перебуванням в емоційно перевантажених ситуаціях спілкування; як двовимірна модель, що складається, по-перше, з емоційного виснаження та, по-друге, - з деперсоналізації, тобто погіршення ставлення до інших, а іноді й до себе; як трьохкомпонентна система, котра складається з емоційного виснаження, деперсоналізації та редукції власних особистісних досягнень. Але в усіх існуючих підходах недостатнім виявляється визначення специфіки вікового емоційного вигорання, зокрема, підліткового. 3. На підставі аналізу психологічної літератури та результатів дослідно-експериментальної роботи ми дійшли висновку про те, що емоційне вигорання підлітків це відбиток пережитого ними стану фізичного, емоційного або психічного виснаження, зумовленого тривалою включеністю в сімейні конфлікти середньої інтенсивності. Емоційному вигоранню підлітків як симптомокомплексу властиві такі ознаки: зміни у поведінці; зміни у мисленні; зміни у почуттях; зміни в здоров’ї. 4. Експериментально доведено, що тривалі сімейні конфлікти ведуть до сильної психічної травматизації підлітка та є сприятливим джерелом для формування у нього таких особистісних рис, як: тривожність, емоційна нестабільність, невпевненість у собі, низька самооцінка, байдужість до оточення, замкнутість, неспроможність до самопізнання, злість, агресивність. Виявлено, що причинами конфліктів між підлітками і батьками можуть бути: нестійкість батьківського відношення; гіперопіка; неповага прав на самостійність; батьківський авторитет. З’ясовано, що наявність сформованих «перешкод» у встановленні емоційних контактів сприяє виникненню та формуванню емоційного вигорання у підлітків. 5. У ході формувального експерименту виявлено: 1) спрямованість членів сім’ї між собою на оптимальний емоційний контакт; 2) зниження частоти конфліктів в родинах; 3) зниження рівню особистісної й ситуативної тривоги та підвищення рівню самооцінки у більшості підлітків. Зниження рівня санкцій батька, привело до зниження рівня надмірного емоційного виснаження, неадекватного вибіркового емоційного реагування та емоційної замкненості. Підлітки з родин, в яких відбулися зміни, стали більш відкритими, емоційно піднесеними, і їх спілкування з батьками поліпшилося. 6. Експериментально доведено, що одним із психологічних шляхів запобігання появи емоційного вигорання у підлітків є формування конфліктної компетентності: оволодіння психологічними прийомами і навичками безконфліктного спілкування; оволодіння навичками саморегуляції у конфліктних ситуаціях; уміння уникати конфліктогенів; позбавлення особистісної конфліктності та конфліктних форм і стереотипів поведінки; уміння обирати стиль поведінки відповідно конфлікту. 7. Результати досліджень показали, що у підлітків і їх батьків, які проходили навчання за розробленою програмою, сформувалась конфліктна компетентність. Отримані результати дослідження та запропоновані рекомендації можуть бути використані у лекційних курсах з педагогічної психології; у процесі професійної підготовки і підвищення кваліфікації шкільних психологів. Отримані дані не вичерпують усіх аспектів досліджуваної проблеми. Перспективними надалі можуть вважатись дослідження наступних актуальних проблем: гендерно-вікові аспекти емоційного вигорання підлітків; дослідження взаємозв’язку сімейних конфліктів з віковим розвитком дитини. |