1. Оцінка передусім як категорія логіки зумовлює відповідну лінгвістичну категорію. В основі оцінки лежить порівняння з нормою, унаслідок чого вона виконує ціннісну (еталонну) функцію. Характерною ознакою порівняльної оцінки є трикомпонентність її структури, яка на аксіологічній шкалі виглядає так: норма локалізована в її центральній зоні і виконує роль нейтральної (серединної) оцінки; по обидва боки від неї розташовані два протилежних вияви емоційної оцінки – позитивна і негативна. На ці три компоненти спирається і категорія суб’єктивної оцінки. Її складові розрізняються ступенем вияву суб’єктивності оцінного значення. Він є високим у позитивнооцінних та негативнооцінних значень, бо ґрунтується безпосередньо на емоційному ставленні мовця до об’єкта оцінки, і зовсім незначним у тих значень, що передають раціональну оцінку, оскільки вона спирається на сукупний емоційно-оцінний досвід носіїв мови. Такими є значення об’єктивної зменшеності та об’єктивної збільшеності реалій. Ступінь суб’єктивності цих значень помітно зростає, якщо вони поєднуються з позитивнооцінним чи негативнооцінним значеннями, тобто тоді, коли виникає раціонально-емоційна оцінка. 2. Категорія суб’єктивної оцінки – це категорія словотвірного типу, тому що всі різновиди її значення реалізують словотворчі засоби. Домінанту цих засобів становлять іменникові суфікси з модифікаційною функцією. Невеликою за обсягом є група прикметникових оцінних суфіксів та іменних префіксів. Крайню периферію оцінних модифікаторів становлять суфікси пестливості займенників, числівників та дієслів. Певне місце серед засобів категоризації оцінки посідає спосіб складання. 3. Словотвірна категорія суб’єктивної оцінки – це переважно категорія супровідно-предикатного типу, тому що за допомогою її словотворчих афіксів реалізуються різні значення супровідних предикатів базових структур: кількісні, що співвідносяться з прикметниками малий, великий, і тісно пов’язані з ними оцінні значення, відповідно “суб’єктивна позитивна оцінка” й “суб’єктивна негативна оцінка”, а також значення інтенсивності та збірності. У межах негативного оцінного значення ця категорія певною мірою перетинається із непредикатною семантико-синтаксичною категорією суб’єкта стану, оскільки її словотворчі суфікси передають пейоративність у комплексі з інтенсивно виявленою зовнішньою або внутрішньою ознакою особи. 4. Домінанту категорії суб’єктивної оцінки становить її змішаний вид – раціонально-емоційна оцінка, що ґрунтується на значеннях зменшеності-позитивної оцінки (пестливості) та збільшеності-негативної оцінки (пейоративності). Відповідно найбільшою за обсягом є група суфіксів зменшеності-пестливості та збільшеності-пейоративності іменників. Значення зменшеності-пестливості категоризують суфікси -ець, -чик, -к-; -очк-, -ечк-, -ичк-, -иц-; -ечк-(-о), -а/-ча, -ен-(-а), -к-(-о). Основними виразниками збільшеності-пейоративності виступають іменникові суфікси -ищ-, -иськ-, -ук-(-юк-), -ак-(-як-), -ар-(-яр-), -уг- (-юг-), -уган, -еч-(-а)/-неч-(-а), -ух-(-а), -ех-(-а), -ер-(-а), -ц-, -ош- та ін. 5. Раціональну оцінку репрезентує лише кількісне значення об’єктивної зменшеності реалій та істот, тому що інше кількісне значення такого ж плану, а саме значення об’єктивної збільшеності, невіддільне від оцінного значення пейоративності. Типовими виразниками об’єктивної зменшеності як раціонально-оцінного значення є суфікси -ок, -ик (чоловічий рід), -к-(-а) (жіночий рід) та -ц-(-е) (середній рід). 6. Емоційна оцінка в обох своїх виявах – позитивному та негативному – спирається на відповідні емоції. До основних емоцій оцінки “+” належать пестливість, грайливість, захоплення, схвалення, співчуття, жарт. Емоції “–” – це осуд, зневага, огида, приниження, іронія, сарказм, легка посмішка тощо. Позитивні й негативні емоції мають спеціалізовані засоби вираження в різних частинах мови, причому потенціал суто позитивнооцінних засобів дещо переважає над суто негативнооцінними засобами і представлений хоч і нерівномірно, але в усіх повнозначних частинах мови. Виразниками позитивнооцінних значень у системі іменника є суфікси -оньк-/-еньк-, -ун-, -ус-; -оньк-, -еньк-, -иц-; -ечк-(-о), -еньк-(-о), -а/-ча, -ен-(-а), у системі прикметника – -оньк-, -еньк-, -ечк-, -ичк-, -есеньк-, -ісіньк-, -усіньк- (-юсіньк), у системі займенника та числівника – суфікси -еньк-, -к-, у системі прислівника – -ечк-, у системі дієслова – суфікси -к-, -оньк-, -ус-. 7. Основні засоби категоризації суто негативної оцінки зосереджені в суфіксальній системі іменника. До типових її реалізаторів належать суфікси -енціj-(-а), -ул-(-а), -ух-(-а),
-н- (-а) тощо. Характерно, що “чистих” пейоративів у сучасній українській мові значно менше, ніж тих, у яких пейоративність поєнується з аугментативністю. У прикметників цю негативнооцінну функцію виконують суфікси -езн-/-елезн-, -енн-, -уч-(-юч-), -ущ-(-ющ-) та ін. Лише як пейоративно забарвлені одиниці вживаються композитні іменники та прикметники, утворені способом складання різних за походженням, значенням та стилістичними характеристиками основ. 8. Особливий синкретичний статус у реалізації емоційно-оцінних значень мають іменні префікси інтенсивності та несправжності. Той самий префікс у різному контексті може надавати дериватові позитивно- та негативнооцінного значення. Звичайним для префіксів архі-, супер-, екстра-, гіпер-, ультра- та префіксоїдів лже-, псевдо-, квазі- є вираження негативної суб’єктивної оцінки. 9. Позитивнооцінні деривати від іменників-омонімів утворюються вибірково, що нерідко спричиняє розпад омонімії. На основі форм дериватів із суфіксами -к-, -ок, -ик та ін. як виразниками позитивнооцінних значень виникають омоніми з неоцінними значеннями. 10. Негативнооцінні значення суфіксів у складі іменників різної родової належності поєднуються з певними кількісними значеннями, зумовленими семантикою супровідних предикатів. Пейоративне забарвлення суфіксів іменників чоловічого роду здебільшого невіддільне від кількісного значення об’єктивної збільшеності та інтенсивності, а в суфіксів іменників жіночого роду – із значеннями об’єктивної збільшеності та збірності. В іменників спільного роду, що мають граматичну форму жіночого роду, типовим є поєднання пейоративного значення та значення інтенсивності. Діапазон пейоративного забарвлення іменників конкретної семантики досить широкий: від легкої іронії, фамільярності до відвертої зневаги й презирства. 11. Функцію засобів категоризації суб’єктивної оцінки словотворчі суфікси виконують неоднаково, що залежить від емоційно-оцінного забарвлення твірних основ: вона сильніше, виразніше виявлена в суфіксів, що поєднуються з неоцінними основами, і слабкіше – у тих із них, що приєднуються до оцінних основ, бо вони лише посилюють їхнє позитивно- чи негативнооцінне значення. 12. Негативнооцінні словотворчі засоби – це і форманти, за допомогою яких утворюються деривати лише одного граматичного роду – або чоловічого, або жіночого, або середнього, і форманти, що можуть бути використані для утворення одиниць усіх трьох родів. Найбільшою за обсягом є група негативнооцінних іменників чоловічого роду, утворених за допомогою таких суфіксів, як -ач(-яч), -ун(-юн), -ан (-ян), -ань, -ень, -ак(-як)/-ляк, -ук- (-юк), -ар(-яр) та ін. 13. Порівняно невелику, але виразну групу становлять негативнооцінні лексеми жіночого роду, оформлені за допомогою суфіксів -ул-(-а), -ух-(-а), -ех-(-а), -ер-(-а), -иц-, -щин-(-а) та ін. 14. Виразну негативну оцінку передають іменники спільного роду із суфіксами -ц-/-вц-, -ош-, -оз-, -к-(-а), які посилюють значення негативно маркованих дієслівних та прикметникових твірних основ. |
