Звернення до комплексного вивчення похідного дієслова в різних мовленнєвих актах під кутом зору головного призначення природної мови – бути ефективним засобом спілкування між людьми – дозволило виявити деякі невідомі до цього часу прагматичні особливості деривата, що визначають його статус як мовної одиниці, викликаної та обумовленої комунікацією. Виходячи з того, що базовою функцією мови є комунікативна, на її реалізацію спрямовані всі мовні ресурси, серед яких особливе місце займає словотворення, тісно пов’язане з іншими лінгвістичними феноменами. У дослідженні потенцій словотворення у тексті як основній одиниці комунікації, в оцінці прагматично зумовлених похідних одиниць з урахуванням їхньої структури й семантики у різних мовленнєвих актах і полягає вивчення комунікативної функції різних за характером та способом утворення дериватів. У дисертації вперше здійснено спробу закласти основи вивчення англійського словотворення не як цілісної системи сформованих, готових і закріплених у мові похідних одиниць, а в різних ситуативно зумовлених мовленнєвих актах, що дало змогу виявити й описати цілий ряд прагматично орієнтованих моделей і компонентів семантики, які ще не стали предметом окремого дослідження. Новим є також започаткована в роботі методика проведення такого типу досліджень, яка може бути при відповідній модифікації перенесена і на вивчення інших мов. Проведене дослідження показало, що активний та цілеспрямований характер комунікативно-пізнавальної діяльності людини не обмежується тим, що слово виконує роль тільки звичайної етикетки для позначення предметів та явищ об’єктивної дійсності, думок людини про них. Воно також є носієм великого за обсягом комунікативного заряду, який орієнтує мовця на різноманітне вживання одного й того ж самого слова та дозволяє йому одночасно свідомо, а не механічно оперувати лексемами, творчо пристосовуючи їх до адекватного висловлення думки в кожному конкретному мовленнєвому акті. Виявити можливості словотворення, його прагматично зумовлений потенціал можна лише у процесі реалізації дериваційних одиниць в акті комунікації, що передбачає їхнє вивчення у тексті, в якому відображаються процеси відбору, сполучення, вживання всієї сукупності мовних засобів. Ступінь збігу спільних фонових знань також визначає адекватне мовне оформлення інформації, що передається комунікантом для уникнення комунікативних невдач, які можуть заважати реалізації його прагматичної мети. З викладеного вище стає очевидним, що як словотвірні засоби, так і моделі утворення дериватів мають вибірковий характер, спеціалізуючись у прагматичному плані перш за все на обслуговуванні тих похідних структур, які найадекватніше і найповніше виражають інтенції мовця в конкретній КС. У результаті дослідження ми дійшли висновку про те, що прагматичні типи з найбільшою розгалуженістю мовленнєвих актів, як наприклад, директивний (14 МА) і директивно-імплікаторний (13 МА), мають недостатньо розвинену систему стратегій і тактик їхнього вираження. З іншого боку, інтерогативно-імплікаторний (4 МА) та інтерогативний (1 МА) ілокутивний класи, які передають незначну кількість актів, реалізуються за допомогою широкого вибору стратегій і тактик. Звідси стає очевидною обернено пропорційна залежність між розгалуженістю МА, з яких складаються прагматичні типи, та кількістю стратегій і тактик їхнього вираження. Найбільш продуктивним способом словотворення, за допомогою якого утворюються ілокутивні дієслова англійської мови, є конверсія, зокрема дериваційна модель N V. Вибірка відсубстантивних конверсивів нараховує 85,83% від загальної кількості похідних, що свідчить про найбільшу продуктивність цієї прагматично орієнтованої моделі словотворення у сучасній англійській мові, зокрема в утворенні ілокутивних дієслів репрезентативного, директивного, інтерогативного, комісивного, імплікаторного, директивно-імплікаторного й репрезентативно-імплікаторного прагматичних типів. Для порівняння зауважимо, що афіксальні похідні складають лише 9,54%, з яких більша частина (6,67%) – це префіксальні деривати. Вони входять до ядра утворення дескриптивних та інтерогативно-імплікаторних актів. Основними словотвірними формантами у досліджених нами МА є префікси re-, dis- та суфікси -ize, -en. Вони виявляють тенденцію до утворення похідних, які функціонують у певних прагматичних типах. Так, похідні з префіксами re-, dis- позначають переважно репрезентативні, інтерогативні, дескриптивні й репрезентативно-імплікаторні МА. Префікс re- бере активну участь в утворенні похідних, які характеризують у більшості випадків комісивні МА, а префікс dis- виявляє тенденцію до утворення дериватів імплікаторного й інтерогативно-імплікаторного ілокутивного класів. Суфіксальні похідні з постпозитивними формантами -ize, -en формують репрезентативні, дескриптивні, імплікаторні, інтерогативно-імплікаторні й репрезентативно-імплікаторні акти мовлення. Для позначення директивно-імплікаторних МА вживаються переважно деривати з суфіксом -ize. Директивні ілокутивні акти характеризуються майже виключно конверсивними похідними. Це свідчить про те, що в сучасній англійській мові намічається тенденція, пов’язана зі спеціалізацією афіксів по обслуговуванню тих чи інших МА. Між ЛСГ похідної та твірної основ і належністю деривата до того чи іншого прагматичного типу виявлена певна закономірність. Дієслова, що виражають розумову діяльність, функціонують у складі репрезентативних, імплікаторних і дескриптивних МА; уживання дієслів комунікації залежить від наявності у висловлюванні конотативного забарвлення; дієслова почуттів позначають імплікаторні або гібридні МА, а дієслова на позначення руху та робочих операцій актуалізуються в ілокутивних актах дескриптивного й репрезентативного прагматичного типів. Перспективним напрямком для подальших наукових пошуків в обраній нами темі дослідження вважаємо комплексний когнітивно-прагматично-актомовленнєвий порівняльний аналіз словотвірної системи англійської мови на матеріалі текстів різних стилів із подальшим виявленням їхніх порівняльно-зіставних характеристик. Неабиякий науковий інтерес, на наш погляд, може представляти різножанрова стратифікація мовленнєвих актів, утворених з участю різних способів словотворення як в англійській, так і інших мовах. |
