Основні результати дослідження процесу словотворення та трансференції в середньобаварській австрійській говірці Закарпаття у світлі поставлених питань і проблем звелись до наступних: Для розширення лексичного складу СБА говірки в її розпорядженні у різні періоди перебувало сім мовних систем: власна й контактні українська діалектна, угорська, німецька, чеська, російська й українська літературна. Українська діалектна та українська літературна мовні системи в останні десятиліття роблять все більший вплив на СБА говірку, що пов’язано з білінгвальністю її носіїв та відсутністю постійного контакту з німецькою літературною мовою. Безперервне розширення лексикону СБА говірки свідчить про її “живучість”, певну самостійність і збереження власної динаміки розвитку. 15 Головну роль у цьому процесі відіграє словотворення. Складання, префіксація та суфіксація як його основні способи разом з їхніми засобами становлять єдину систему, яка тісно пов’язана з системою частин мови. Словотворення кожної частини мови має свої специфічні риси. У середині окремих лексико-граматичних класів слів виявляються різні словотворчі тенденції, різне співвідношення основних способів словотворення, їхня різна продуктивність. Основне місце у словотворенні СБА говірки належить складанню. Завдяки йому у лексичному складі говірки і в її основному лексичному фонді постійно зростає кількість складних слів. За семантико-синтаксичним зв’язком між компонентами складних слів їх переважна більшість є детермінативними композитами. Копулятивні та імперативні композити представлені в говірці незначною кількістю лексем. Безпосередніми конституентами складних слів можуть виступати вільні (кореневі) морфеми або морфемні конструкції і є здебільшого іменниками, прикметниками, прислівниками та дієсловами, і рідше числівниками або займенниками. За формальною структурою найбільш представленими в говірці є повноскладні композити. Складання в СБА говірці є найпродуктивнішим способом словотворення іменників. Для більшості складних іменників характерна словотвірна модель SN1 + SN2, безпосередні конституенти якої представлені симплексами. Досить продуктивним у СБА говірці є й складання прикметників, хоч в загальному процесі збагачення її лексичного складу воно, безумовно, відіграє значно меншу роль, ніж складання іменників. Складання прислівників й особливо дієслів у СБА говірці розвинене слабо. Другим за значенням способом утворення нових слів у СБА говірці є суфіксація (як експліцитна, так й імпліцитна). Найпродуктивнішою суфіксація є в утворенні іменників. Правда, система іменникових суфіксів говірки розвинута досить слабо. Поряд із продуктивними суфіксами, що не мають омонімічно співвідносних вільних морфем [-a], [-ae], [-haed], [-kaed], [-ig-kaed], [-in], [-li], [-n] та [-o:ft], є і непродуктивні суфікси [-d], [-nis], [-so:l], [-sl], [-tum], [-u], зафіксовані в незначній кількості слів. Іменникові суфікси, що мають омонімічно співвідносні вільні морфеми в говірці малопродуктивні. Найбільш поширеними є утворення з [-mэ:], [-py:ld], [-laet], [-tsaeg], [-vrk] та [-эrbd]. Продуктивним демінутивним суфіксом іменників у говірці виступає [-l] та його розширені варіанти [-l], [-l], i [-dl]. Великою в говірці є й кількість імпліцитних суфіксальних іменників. Їхньою твірною основою виступають здебільшого основи сильних та слабких дієслів, прикметників, а також інфінітив. Суфіксація є досить продуктивним способом творення прикметників СБА говірки, свідченням чого є значна кількість зафіксованих експліцитних та імпліцитних суфіксальних прикметникових утворень. Їхньою твірною основою виступають іменники, дієслова та прислівники. Найбільш продуктивними прик- метниковими суфіксами, що не мають омонімічно співвідносних вільних морфем є [-a], [-bэr], [-ig], [-i] та [-lix]. Суфікси, що мають омонімічно 16 співвідносні вільні морфеми у творенні прикметників малоефективні. Серед виявлених утворень з [-louz], [-me:sig], [-rae] i [-fo:l] найбільш вживаним є перший напівсуфікс. Імпліцитна суфіксація прикметників також досить продуктивна і представлена конверсією, яка полягає в ад’єктивації дієприкметників 2. В утворенні прислівників та дієслів СБА говірки суфіксація мало продуктивна і відзначається слабо розвиненою системою словотворчих суфіксів. Третім за значенням способом утворення нових слів у СБА говірці є префіксація. Вона найбільш продуктивна в утворенні дієслів. У словотворенні іменника й прикметника префіксація розвинена слабо й малоефективна. Найбільш продуктивними дієслівними префіксами, що не мають омонімічно співвідносних вільних морфем, є [fa-], [pi-], [ta-], i [ts-]. До активних відокремлюваних дієслівних префіксів, що мають омонімічно співвідносні вільні морфеми, належать [ae-], [aof-], [aos-], [o:-], [э-], [tsu:-], та [turi-]. Вживаними напівпрефіксами, які можуть бути й відокремлюваними, й невідокремлюваними, є [i:ba-], [inta-], та [um-]. Серед префіксальних дієслівних утворень виділено невелику кількість комбінованих дериватів, які є результатом взаємодії суфіксації і префіксації при іменних основах. Зростаючу роль у розширенні лексичного складу СБА говірки відіграє лексична трансференція. Найпродуктивнішим її типом є словоімпорт. Пояснюється це простотою процесу запозичення, який полягає в прямому перенесенні значення лексеми з її фонетичною формою через більш або менш повну субституцію власними фонемами. Результатом словоімпорту виступають запозичені слова, кількість яких у говірці становить 504 одиниці. Другим за значенням типом лексичної трансференції в СБА говірці є повна субституція, яка полягає у відтворенні лексичних одиниць мови-джерела еквівалентними словами мови-рецептора. Результатом повної субституції є трансфери-переклади, трансфери-тлумачення, трансфери-утворення та трансфери-значення. Загалом у говірці виявлено 136 таких трансферів. Словоімпорту та повній субституції поступається часткова субституція як комбінований процес перенесення одних безпосередніх конституентів слів і відтворення інших власнемовними засобами. Результатом часткової субституції виступають слова-гібриди, які нараховують в СБА говірці 52 лексеми. Трансфери, які проникають останнім часом у лексикон СБА говірки, все більше обмежують потребу в її власних словотвореннях і тим самим послаблюють її словотворчу потенцію. Говірка все менше утворює нових позначень для мовного відображення сильно зміненого технічного світу. Нові досягнення проникають у життя тересвянських німців, які живуть як меншина в українській державі серед українського населення, перебуваючи з ним у постій- ному контакті, здебільшого з їхніми назвами. Однак значний вплив на словник контактуючих з говіркою мов не повинен розглядатися як її слабкість, а скоріше 17 як природній результат існуючої контактної ситуації. Велику ж кількість запозичених слів – 72,8% від загальної кількості лексичних трансферів – можна пояснити простотою механізму їх перенесення, при якому вони зазнають лише фонетичної адаптації. Здатність говірки до повної й часткової морфемної адаптації чужого мовного матеріалу говорить про її відносну самостійність у формуванні власного лексикону. Розширення лексичного складу СБА говірки за допомогою контактуючих з нею мов слід розглядати як процес його збагачення. Сама інфільтрація чужих лексичних одиниць, їх більший або менший ступінь пристосування до говіркової мовної системи є доказом того, що СБА говірка все ще є розмовною мовою, яка має достатню рушійну силу для розвитку свого лексикону. Правда, при цьому спостерігається певне послаблення її словотворчих можливостей. Зміни у шляхах розширення лексичного складу говірки відбуваються повільно. Вони ще не привели до порушення стійкості її лексичної будови, до перетворення говірки у мішану мову (Mischsprache) й відображають внутрішні закономірності її поступового розвитку і вдосконалення як засобу спілкування. |
