У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування та запропоновано нове практичне вирішення питання подальшого підвищення зернової продуктивності, різних за морфобіологічними ознаками сортів озимого тритикале в умовах північного Степу України за рахунок використання технологічних прийомів: строків сівби, оптимальних норм висіву та умов живлення із урахуванням варіювання погодно-кліматичних умов регіону. 1. Встановлений тісний взаємозв’язок між головними факторами: строком сівби і нормою висіву досліджуваних сортів озимого тритикале. Оптимальне поєднання цих показників призводило до підвищення рівня врожайності зерна сортів тритикале, однак, подальше підвищення норми висіву до 6 млн./га зумовлювало скорочення приросту урожайності за рахунок загострення конкурентних відносин між рослинами. 2. Тривалість міжфазних періодів вегетації рослин досліджуваних сортів озимого тритикале залежала від їх морфобіологічних особливостей і в значній мірі від строків сівби. Від норм висіву і фону удобрення змінювалися показники польової схожості насіння, ступінь перезимівлі рослин і їх виживаність. Найбільше (94-96%) перезимовувало рослин сортів АД-52 і АДМ-5 (92-95%) за умов внесення фосфорно-калійних добрив. А сорти степового екотипу Сувенір та Розівське 6 мали дещо нижчі показники відповідно 90-92% та 91-94%. 3. Ступінь вилягання рослин досліджуваних сортів озимого тритикале більше залежала від поєднання погодних умов, ніж від строків сівби, норм висіву і фону удобрення. За несприятливих погодних умов, якими характеризувався 2004 р. спостерігалося локальне вилягання високорослих сортів степового екотипу за ранніх строків сівби на загущених посівах. 4. Польова схожість насіння рослин сортів озимого тритикале знаходилася в залежності від умов зволоження ґрунту і посівних якостей насіння, а також від строків сівби і норм висіву. Визначений в результаті математичної обробки прямий зв’язок між цими показниками підтверджений відповідними коефіцієнтами кореляції r =0,67-0,89 для першого строку сівби; r =0,75-0,94 –другого; r =0,78-0,83 – третього. 5. Визначено, що сорти озимого тритикале лісостепового екотипу АД-52, АДМ-5 доцільно висівати нормою 5,0 млн./га схожих насінин, а сорти степового екотипу Сувенір і Розівське 6 – 4,0 млн./га схожих насінин. При запізненні сівби, а також на фоні без добрив норми висіву слід підвищувати на 0,5 млн/га. Визначено, що загущення посівів сучасних сортів озимого тритикале при сівбі нормою 6,0 млн./га недоцільно. 6. Виявлено, що рослини різних сортів озимого тритикале залежно від морфобіологічних особливостей неоднаково реагують на строки сівби. Сорти лісостепового екотипу АД-52 і АДМ-5 і степового Розівське 6 найвищу урожайність зерна формували за першого строку сівби, тоді як Сувенір забезпечував високу продуктивність тільки при сівбі у другій декаді вересня. 7. Основні елементи технології, які досліджувалися, неоднаково впливали на формування якісних показників зерна. Застосування фосфорно-калійних добрив помітно покращувало фізичні властивості зерна тритикале, однак його хімічний склад майже не змінювався. Найбільший вплив на вміст в зерні білка мали строки сівби, при першому строку сівби показники білковості зерна змінювались залежно від сортового фактору і умов зволоження в роки досліджень на 0,2-0,8 %. 8. Строки настання основних фенологічних фаз росту і розвитку та їх тривалість знаходяться у тісному зв’язку з температурним режимом повітря і ґрунту та умов зволоження. Тривалість міжфазних періодів найтісніше корелює із сумою позитивних температур (r =0,78-0,96) та вологістю повітря (r = 0,67-0,98). Дія погодних факторів характеризується високими множинними коефіцієнтами кореляції (R = 0,85-0,92). 9. З’ясовано, що при запізненні із строком сівби усі елементи продуктивності рослин сортів тритикале (коефіцієнт кущіння, довжина колоса і його озерненість, маса зерен з колоса) незалежно від умов живлення неухильно і закономірно знижувалися. Виключення становили лише показники маси 1000 зерен, які, навпаки, підвищувалися за умов пізнього строку сівби (третя декада вересня). 10. При ранжуванні сортів тритикале за тривалістю вегетаційного періоду встановлено, що максимальною (305 діб) вона була у рослин сорту АД-52, а мінімальною (299 діб) – у сорту Сувенір, решта сортів посідали проміжне місце. Відповідно до тривалості вегетаційного періоду за однакових норм висіву формувався і рівень зернової продуктивності 6,4-7,3 і 5,3-5,6 т/га у сортів АД-52 та Сувенір відповідно. 11. Серед досліджуваних сортів тритикале за показниками маси 1000 зерен, натури та вмісту білка переважав сорт Розівське 6, тоді як за вмістом клейковини, об’ємом хліба та його оцінки кращим був сорт АД-52. За якісними характеристиками зерна сорти АД-52 і Розівське 6 відповідають шостому класу, що свідчить про доцільність використання їх для потреб кормовиробництва та технічних цілей. 12. Найвищий чистий прибуток – 4297 грн/га та рівень рентабельності – 126% отримано при сівбі тритикале сорту АД-52 за першого строку сівби і нормі висіву 5,0 млн./га схожих насінин. Дещо нижчі економічні показники, при аналогічних технологічних параметрах вирощування, отримані у сорту АДМ-5 – чистий прибуток становив 3222 грн/га, рівень рентабельності – 100,9%. | 