У сучасній літературі вплив занять фізичною культурою і спортом на успішність соціалізації дітей і підлітків-сиріт характеризується неоднозначно й узагальнено. Практично відсутні дані щодо ефективності впливу на процес соціалізації дітей-сиріт різних видів фізкультурної і спортивної діяльності, тому стає очевидним необхідність більш детального вивчення цієї актуальної для суспільства проблеми. Встановлено, що показники фізичного розвитку і кардіореспіраторного апарату дітей-сиріт і дітей з сімей в 12-13-річному віці достовірної різниці між групами не мають (p>0,05), в той же час в 15-16-річному віці розбіжність результатів достовірно зростає на користь дітей з сімей: маса тіла у дівчат на 20,9% (p<0,01), у юнаків – 21,8% (p<0,01); довжина тіла у юнаків на 8,5% (p<0,01). В інших результатах достовірної різниці (p>0,05) не визначено. Фізичний розвиток, серцево-судинна й дихальна системи у дітей-сиріт і дітей з сімей протягом чотирьох років мають не однакові темпи розвитку. Так, за чотири роки у дітей з сімей достовірно збільшилися показники довжини тіла у дівчат на 4,7% (p<0,01) у юнаків на 11% (p<0,001), маси тіла відповідно на 21,1% (p<0,01) і 29,7% (p<0,001), окружності грудної клітки – на 8,5% (p<0,001) і 12,7% (p<0,001), життєвої ємності легень – на 18,7% (p<0,05) і 12,6% (p<0,05), та знизилася частота серцевих скорочень – на 5,4% (p<0,001) і 6,2% (p<0,001). У той же час у юнаків та дівчат сиріт, не дивлячись на покращення показників фізичного розвитку і показників серцево-судинної системи, вірогідного приросту за досліджувані чотири роки не отримано (p>0,05). Це свідчить про гальмування розвитку дітей-сиріт, яке пов'язано з умовами мешкання і якістю харчування, недостатньою руховою активністю, а також, як результат негативного наслідку генетичних впливів на розвиток організму. Розвиток рухових якостей дітей-сиріт і дітей з сімей свідчить про те, що у хлопців 12-13 років відсутня достовірна (p>0,05) різниця між результатами проведеного тестування, в той же час у юнаків 15-16 років, що виховуються в спеціалізованих закладах інтернатного типу виявлено значно нижчі результати в бігу на 60 м – на 0,08 с (p<0,05) і 1500 м – на 89,4 с (p<0,05), згинанні і розгинанні рук в упорі, лежачи на підлозі – на 11,6 разів (p<0,01), човниковому бігу – на 0,9 с (p<0,01) та в стрибку в довжину з місця – на 21,6 см (p<0,001). Рівень рухових якостей дівчат цього ж віку з інтернату також нижчий, але різниця їх не вірогідна (p>0,05). Отримані результати обумовлені тим, що у юнаків-сиріт знижується мотивація занять фізичною культурою та спортом і вони більше піддаються негативному впливу паління, вживанню алкогольних напоїв та іншого, так як контроль за їх діяльністю з боку батьків відсутній. Показники рівня розвитку рухових якостей за чотири роки покращились у дітей з сімей у згинанні і розгинанні рук в упорі, лежачи на підлозі у дівчат – на 7,1 разів і юнаків – на 5,8 разів (p<0,05), в човниковому бігу у юнаків – на 0,8 с (p<0,05), стрибку в довжину з місця у юнаків – на 22,3 см (p<0,001), в той же час у юнаків і дівчат сиріт, крім згинання і розгинання рук в упорі, лежачи на підлозі у дівчат – на 6,7 разів (p<0,01) результати достовірно не покращилися.
Установлено, що відсутність позитивних зрушень у розвитку зазначених фізичних якостей пов’язана з недостатньою руховою активністю, яка здійснюється переважно на уроках фізичної культури, тому є необхідність для дітей-сиріт додаткових занять у спортивних секціях, клубах тощо. Рівень прояву психологічних якостей дітей та підлітків, які виховуються в різних умовах не однаковий. У 12-13-річних дітей-сиріт, по відношенню до дітей з сімей, показники соціально-психологічної адаптації знижені. Так, у дівчат і хлопців сиріт нижче «сприйняття себе» відповідно на 27,2% і 43,4% (p<0,05), «внутрішній локус контролю» – на 48,3% і 77,6% (p<0,01), «емоційний комфорт» – на 47,5% і 55% (p<0,01) та вище – «конфлікт з іншими» – на 52,2% (p<0,05) і 122% (p<0,01), «зовнішній локус контролю» – на 55% і 53,1% (p<0,01), «емоційний дискомфорт» – на 42,5% і 58,8% (p<0,01) та «втеча від рішення проблем» у хлопців – на 91,5% (p<0,05).
У 15-16-річних підлітків-сиріт, поряд з зазначеною різницею результатів тестування у молодших, так, у юнаків поглибились «сприйняття себе» – на 51,1% (p<0,05), «конфлікт з іншими» – на 119,0% (p<0,001), «внутрішній локус контролю» – на 63,4% (p<0,001) та «утікання від рішення проблем» – на 88,9% (p<0,01), а також у дівчат «внутрішній локус контролю» – на 55% (p<0,001) і «емоційний комфорт» – на 50% (p<0,01). Це обумовлено тим, що з віком у підлітків-сиріт переважно проявляються негативні сторони психологічної діяльності, які пов’язані з умовами життя, тому виникає необхідність застосування корекційних засобів для їх соціальної адаптації. Заняття окремими видами спорту позитивно впливають на формування психологічних якостей дітей та підлітків сиріт.
Спортивні ігри (футбол, баскетбол) формують у дітей 12-13 років покращення «сприйняття інших» і зменшення «втечі від рішення проблем» (p<0,05); у 15-16 років, крім зазначених якостей, підвищується «емоційний комфорт», «сприйняття себе» та зменшується «конфлікт з іншими» (p<0,05). Одноборства (бокс, боротьба) впливають на формування у дітей 12-13 років якості «сприйняття себе» та послаблення бажання «втечі від рішення проблем» (p<0,05); у 15-16 років поряд з зазначеними в попередньому віці якостями знижується рівень «конфлікту з іншими», «зовнішнього локусу контролю», «емоційного дискомфорту» та підвищують показники «емоційного комфорту» і «внутрішнього локусу контролю» (p<0,05). Циклічні види спорту (лижні перегони, бігові види легкої атлетики) переважно впливають на формування у дітей 12-13 років якості «сприйняття себе» та «втечу від рішення проблем» (p<0,05); в 15-16 років також покращуються і показники зниження «конфлікту з іншими», «внутрішнього локусу контролю» і «емоційного дискомфорту» та підвищення «зовнішнього локусу контролю» та «емоційного комфорту» (p<0,05). Виявлено тісний взаємозв’язок впливу рівня «Я-концепції», явної тривожності та стрес-співволодіючої поведінки на соціальну адаптацію дівчат-сиріт: якість неприйняття себе корелює з прийняттям інших (r=0,57), що свідчить про невпевненість у собі і необхідність сторонньої підтримки; емоційним дискомфортом і тривожністю (r=0,75), яка його викликає; та юнаків-сиріт – прийняття себе з внутрішнім локусом контролю (r=0,65), який дозволяє стримувати прояв особистих якостей; тривожність пов’язана з емоційним дискомфортом (r=0,61); відхід від рішення проблем тісно пов’язаний з пошуком соціальної підтримки (r=0,64), а утікання від рішення проблем виникає через соціальний дискомфорт (r=0,62).
Знання взаємозалежності окремих складових психологічного стану дітей та підлітків сиріт дає змогу враховувати вплив різних факторів на оптимізацію соціальної адаптації. Розроблені практичні рекомендації, які засновані на використанні найбільш ефективних методик діагностування психологічних якостей, їх корекції засобами фізичної культури і занять різними видами спорту, дають змогу індивідуалізувати і підвищувати ефективність процесу соціальної адаптації дітей-сиріт.
До подальших напрямків дослідження соціальної адаптації дітей та підлітків сиріт вважаємо за доцільне віднести: визначення впливу на соціальну адаптацію дітей-сиріт інших видів спорту, які не було розглянуто в роботі; прослідкувати подальший прояв психологічних якостей у дорослих і, перш за все, студентської молоді, які виховувались у дитячих будинках інтернатного типу з урахуванням їх занять фізичною культурою і спортом. |
