Анотація до роботи:

Іщук Н.В. Соціальна адаптація православ’я: філософський аналіз. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.

Дисертацію присвячено аналізу адаптації соціально-філософської доктрини православ’я. Запропоновано концепцію, яка дозволяє дослідити сутність та ґенезу цієї проблеми. В основу цієї концепції покладена ідея аксіологічної детермінованості соціально-філософської доктрини православ’я, з чого випливає необхідність його дослідження як цілісної ідеологічної системи. В роботі окреслюються методологічні принципи дослідження, уточнюється понятійно-категоріальний апарат соціально-філософської доктрини православ’я, розглядаються особливості православної соціальної традиції та специфіка її трансформації в сучасному суспільстві.

Дисертаційна робота, в якій на основі системного підходу, що інтегрує філософсько-методологічний, релігієзнавчий, соціологічний та культурно-історичний аспекти, здійснено дослідження соціально-філософської доктрини православ’я у відношенні до сучасних суспільних трансформацій, дає можливість сформулювати такі основні висновки:

Внаслідок з’ясування особливостей проблеми адаптації соціального аспекту християнських віровчень до суспільного життя виявлено, що в історії філософії існувало три підходи до її розуміння. Представники першого здебільшого позитивно оцінювали можливості адаптації віровчень до буття соціуму. Апологети другої точки зору наполягали на адаптації суспільства до соціальних догматів християнства. Третя група дослідників вважала, що християнство не здатне адаптувати свої соціальні догмати до суспільних трансформацій.

Найбільш грунтовно проблема адаптації соціально-філософської доктрини православ’я може бути досліджена через усебічний аналіз кореляції між духовно-ціннісною парадигмою візантизму, який є носієм традиційних соціальних пріоритетів православ’я та духовно-ціннісною парадигмою сучасного соціуму. Конкретніше перспектива розв’язання вищезазначеної проблеми деталізується у дослідженні специфіки самовиявлення іммобілістської, етатистської, симфонічної, соборної компонент візантійської соціальної моделі на перетині епох „між модерном та постмодерном”.

Східна (православна) та Західна (католицька, протестантська) соціальні доктрини християнства проходили становлення за різних історичних, соціально-економічних і політичних умов. Адаптація до даних умов вплинула на формування різних ціннісних пріоритетів цих гілок християнства. Разом з цим у процесі історичного розвитку мала місце не лише адаптація соціально-філософських ідей християнства до конкретно-історичних умов, але й зворотний процес адаптації суспільства до вимог християнського соціального ідеалу.

Розвиток соціально-філософських ідей православ’я супроводжувався адаптацією православної соціальної традиції до реалій суспільно-політичного життя. Внаслідок цього відбулася трансформація окремих компонент православної соціальної традиції: від симфонії влад до цезаропапізму; від православного патріотизму (який, до речі, був порушенням ідеї християнського універсалізму) до етатизму. Така трансформація свідчить про інструменталізацію окремих компонент соціального вчення православ’я, тобто використання їх у політико-ідеологічних цілях.

Фундаменталістський, ліберальний та консервативний напрями сучасної соціально-філософської доктрини православ’я наочно демонструють різні моделі самовиявлення православ’я в сучасному світі. У першому випадку спостерігається націленість окремого сегменту православної ідеології на адаптацію суспільства до себе без будь-яких спроб з боку даної ідеології привести власний соціальний ідеал до вимог сучасності. У другому випадку йдеться про гнучку адаптаційну модель, яка передбачає значні поступки сучасності. Нарешті, консервативний сегмент православної ідеології є компромісним варіантом, який пропонує процес взаємної адаптації (наскільки це можливо) православної соціальної традиції та соціальних парадигм сучасності.

Православна соціальна традиція через ідеологічні причини не може бути повністю „узгодженою” із соціальними парадигмами сучасності. Разом з цим виявлено прагнення православ’я адаптувати до себе сучасність шляхом створення православної легітимації нових суспільних феноменів. Показано, що даний процес не пов'язаний із трансформаціями соціальної традиції візантизму, а, навпаки, є свідченням досить проблематичної спроби витлумачення нових феноменів суспільного життя під кутом зору принципів, закладених вищезазначеною парадигмою.

Публікації автора:

1. Іщук Н.В. Біоетика у контексті сучасного православ’я // Суспільство. Держава. Армія. Збірник наукових праць. Суспільні науки. – Вип. № 6-7. – К.: Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації НТУ України „КПІ”, 2003. – C.75-85.

2. Іщук Н.В. Космічно-універсальне та специфічно-соціальне у вітчизняній релігійній філософії ХУІІІ- перш. пол. ХХ ст. // Вісник Національного авіаційного університету. Філософія. Культурологія: Зб. наук. праць. – Вип.1. –К.: НАУ, 2004. – С. 71-74.

3. Іщук Н.В. Соціально-філософське вчення православ’я та моральне богослов’я: принципи взаємодії // Наука і молодь. Гуманітарна серія: Зб. наук. праць. – Вип. 5. – К.: НАУ, 2005. – С. 94-97.

4. Іщук Н.В. Проблема взаємодії космосу та суспільства в соціально-філософському вченні сучасного вітчизняного православ’я // Вісник Національного авіаційного університету. Філософія. Культурологія: Зб. наук. праць. – Вип. 1 (2). – К.: НАУ, 2005.– С. 129-133.

5. Іщук Н.В. Соціально-філософське вчення сучасного православ’я : цивілізаційний аспект // Sententiae. Наукові праці Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства). – Спецвипуск 2.– Вн.: Вінницький національний технічний університет, 2006. – С. – 137-149.

6. Іщук Н.В. Соборність та атомізоване суспільство: соціально-філософський аналіз // Вісник Національного авіаційного університету. Філософія. Культурологія: Зб. наук. праць. – № 2(4). – К.: НАУ, 2006. – С.136-140.

7. Іщук Н.В. Соціальна доктрина церкви: між державою та громадянським суспільством // Наука і молодь. Гуманітарна серія: Зб. наук. праць. – Вип. 6. – К.: НАУ, 2006. – С. 93-96.

8. Іщук Н.В. Есхатологічні мотиви в світлі релігійної філософії (компаративістський підхід) // Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Матеріали Міжнародної наукової конференції „Людина-світ-культура” ( 20-21 квітня 2004 р. ). – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – С. 551-552.

9. Християнство як етносоціальний феномен // Етнополітологія в Україні: здобутки, проблеми, перспективи. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (27-28 вересня 2003 р.). – К.: Світогляд, 2004. – С.98-99.

10. Християнська педагогіка: релігійне та етичне в соціально-філософському баченні // Гуманітарна освіта в профільних навчальних закладах: проблеми і перспективи: Матеріали УІ Всеукраїнської науково-практичної конференції ( 16-18 березня 2005 р. ). – К: НАУ, 2005. – Т.1. – С. 42-44.

11. Суспільні обов’язки в ісламі та християнстві: спільне та відмінне // ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія. Матеріали четвертої міжнародної науково-теоретичної конференції ( 26-27 травня 2005 р. ). – К.: Фенікс, 2004. – Ч. 2. – С. 210-213.

12. Патріотичний потенціал ідеї соборності: соціально-філософський аспект // Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця. Матеріали УІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції ( 29-31 березня 2006 р. ). – К.: НАУ, 2006. – Т. 1. – C.21-22.

13. Духовна ідентичність і православна система цінностей // Філософія серця Григорія Сковороди і сучасність: Матеріали Міжнар. наук. круглого столу ( 2-3 грудня 2005 р.). – К.: МАУП, 2006. – С. 91-92.