Соціологічний аналіз еміграційного процесу з України в кінці ХХ-го – на початку ХХІ-го століть дає можливість визначити особливе значення соціальної детермінованості цього процесу, що обумовлена дією як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів, дія яких виявляється на різних рівнях ( індивідуальному, груповому та суспільному). Серед основних висновків зроблених на основі аналізу проблем є такі: з початком 1990-х років міграційні рухи в Україні зазнали істотних змін, які виявилися у значному зростанні масштабів зовнішньої міграції населення. На її інтенсивність та спрямованість вплинули, насамперед, процеси демократизації суспільного життя, розширення можливостей реалізації громадянами особистих намірів. З набуттям Україною незалежності були усунені характерні для тоталітарного суспільства обмеження щодо реалізації права людини на вільне пересування і вибір місця проживання. З іншого боку, падіння рівня життя населення значно посилювало мотивацію до міграції, зумовлену насамперед економічними чинниками, в основі яких – прагнення мігрантів покращити умови життя. З точки зору соціологічного підходу до аналізу міграцій, цей процес є продуктом взаємодії людей, результатом якого є наявність зв’язків і взаємовідносин між ними, їх взаємних орієнтацій. Складовими процесу міграцій є серії подій, які в сукупності є цілісним процесом. Власне це, і має бути предметом соціологічного аналізу у контексті визначення ступеню соціальної детермінованості еміграційного процесу. У цьому контексті міграції є особливим соціальним процесом, що має ряд характеристик, які властиві соціальним процесам, а саме: тривалість у часі, послідовність розвитку етапів, неперервністю й ідентичністю, масовим характером, стійкістю (причинно-наслідковий взаємозв’язок міграційних процесів), соціальним змістом причин та наслідків. За характером дії основних чинників еміграції в Україні визначено два типи еміграції – економічна та етнічна. Етнічна еміграція передбачає повернення на свою історичну батьківщину заради возз’єднання сімей або за іншими мотивами. Серед яких – кращі умови життя на історичній батьківщині, можливість реалізувати свої експектації в умовах іноетнічного довкілля. Економічна еміграція передбачає виїзд за кордон за економічними мотивами: можливість знайти роботу, покращити умови праці, знайти більш оплачувану роботу, змінити стиль життя, покращити матеріальний стан. Етнічні фактори міграції за силою впливу значно поступаються економічним, і при аналізі міграційного руху повинні розглядатись у контексті існуючої економічної ситуації. На сьогодні встановлено, що більш сильне бажання повернутись на батьківщину властиве етнічним євреям та німцям, тоді, як наприклад, у росіян України, воно є помірним. Ситуація, що склалася в Україні, виштовхує за межі країни більшою мірою молодь, яка прагне там знайти для себе роботу, можливість одержувати гідну зарплату і реалізувати себе як спеціалістів. За кордон виїжджають, з одного боку найбільш освічена частина суспільства, котра може конкурувати на зарубіжному ринку праці, а, з іншого, – ті, хто має досвід роботи у сфері побутового обслуговування населення. У результаті дослідження було встановлено, що серед найважливіших соціальних чинників еміграції у досліджуваний період є економічний, етнічний та релігійний, які формуються як на особистому, так і на груповому рівні та виявляються спільними для різних груп населення. Соціальні чинники обумовлені дією двох факторів: з одного боку фактори, що діють в місці проживання, а саме, нестабільна соціально-економічна ситуація в Україні, а з іншого – ті, що діють в місцях можливого поселення, а саме: соціальна, економічна, психологічна, і т.п. привабливість сусідніх країн та країн далекого зарубіжжя. Для формування соціальної мотивації еміграції є важливою спільна дія двох наступних факторів: системна криза, що унеможливлює реалізацію власних можливостей особистості, зниження життєвого рівня населення, яке по-різному відбивається на добробуті та прибутках громадян, погіршення екологічної ситуації; привабливість інших країн і можливість там реалізуватись і підвищити власний рівень життя. Було доведено, що зазвичай, перевага позитивних факторів у країні можливого переселення переважає дію негативних факторів у місцях проживання. Встановлено, що тиск кризових чинників по-різному виявляється щодо різних етнічних груп в Україні, робиться передбачення, що потенційні можливості представників різних етносів у майбутньому можуть стати одним із основних чинників соціальної мотивації еміграції з України. |
