Анотація до роботи:

Титаренко О.Р. Соціальне християнське вчення в контексті релігійного модернізму. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.11 - релігієзнавство. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2004.

Дисертація є філософсько-релігієзнавчим дослідженням соціального вчення основних християнських конфесій на території України - православ'я, католицизму та протестантизму в контексті релігійного модернізму. В ході дослідження використаний комплексний метод, який інтегрує дві соціальні парадигми: модерністську і постмодерністську, що репрезентуються в релігійній сфері двома генетично пов'язаними парадигмальними поняттями - релігійним модернізмом і релігійним постмодернізмом.

Відтворено систему антропологічних і соціальних поглядів християнського богослов'я як загальної змістовної бази православної, католицької і протестантської соціальних концепцій.

Проаналізовані соціальні вчення католицизму, православ’я та протестантизму як системи „практичної” модернізації ставлення християнських конфесій до соціальних „викликів часу”. Показано наявність в кожному з основних напрямків християнства власних потенціальних можливостей та специфічних методів модернізації. Це дає змогу констатувати спроможність християнства пристосовуватися до різних суспільних умов існування в стрімко змінюваному сучасному світі.

У висновках відзначається доцільність використаного в дисертаційному дослідженні комплексного методу, який, інтегрує дві соціальні парадигми: модерністську і постмодерністську, що репрезентуються в релігійній сфері двома генетично пов'язаними парадигмальними поняттями - релігійним модернізмом і релігійним постмодернізмом.

1. Релігійний модернізм в цілому має на увазі взаємодію між релігією як духовно-соціальною підсистемою та суспільною системою, яка модернізується. Він представлений двома протилежними позиціями, які можуть бути репрезентовані християнською конфесією у відношенні до соціальної модернізації: промодерністською („аджорнаменто”, „обновленство” та інші) і контрмодерністською (традиціоналізм, консерватизм, фундаменталізм тощо). Крайньою формою релігійного модернізму можна вважати релігійний постмодернізм, який конституює деконструкцію християнства як духовно-соціальної підсистеми суспільства, а також його інтегруючих соціальних функцій.

2. Загальною змістовною базою православної, католицької і протестантської соціальних концепцій постає ґрунтована на Біблії система антропологічних і соціальних поглядів християнського богослов'я. Християнське соціальне вчення — не перелік практичних вказівок для рішення „соціального питання” і не добірка знань з сучасної соціології, придатних для християнсько-соціального вчення, а інтегративна складова частина християнського вчення про людину. Тому в документах християнських церков не вживається термін „модернізація”, бо з конфесійної точки зору мова йде про розвиток християнства в нових умовах.

3. Основною метою християнського соціального вчення є формування в людини християнського світогляду, надання християнину відповідей на питання сучасності та конкретних рекомендацій щодо моделі поведінки віруючого в різних життєвих ситуаціях.

4. Християнське соціальне вчення визначаться як сукупність соціально-філософських (взятих, по суті, із соціальної природи людини) і соціально-теологічних (взятих із християнського вчення про Спасіння) знань про сутність і устрій людського суспільства, ґрунтуючись на яких кожна християнська церква ставить свої завдання і формулює норми. У католицизмі, православ'ї і протестантизмі соціальні доктрини розрізняються в такий же спосіб, як відрізняються їх богословські концепції. Однак в дисертації виокремленні загальні для цих трьох напрямів сучасного християнства принципові умови, яким повинні відповідати їх соціальні концепції.

5. Метою соціальної доктрини будь-якої християнської конфесії є формування системи поглядів, які охоплюють всі сторони життя людства на межі тисячоліть - від глобальних процесів у світовому співтоваристві до соціальних вимог щодо окремого індивіда. Адже людина шукає в церкві універсальні відповіді на гострі питання власного буття і прагне відшукати стійкі моральні орієнтири у сучасному мінливому світі.

Аналіз соціального вчення християнства в контексті релігійного модернізму показав наявність в кожному з основних напрямків християнства власних потенціальних можливостей та специфічних методів модернізації. Це дає змогу констатувати спроможність християнства пристосовуватися до нових суспільних умов існування. Список опублікованих автором праць за темою дисертації:

1. Титаренко О.Р. Сучасна концепція виховання: між християнською традицією і державною освітою//Християнство і проблеми сучасності. Наук. зб. - К., 2000. – С. 205- 209.

2. Титаренко О.Р. Сучасне соціальне католицьке вчення: проблеми та тенденції//Релігія і церква в Україні: уроки минулого і проблеми сьогодення. – Наук. щорічник - К., 2003. - №7. – С. 65-70.

3. Титаренко О.Р. Християнське обґрунтування соціальної діяльності церкви в сучасних умовах//Науковий вісник Чернівецького ун-ту. Наук.зб. - Чернівці, 2003. - Вип. 163-164. Філософія. - С. 88-89.

4. Титаренко О.Р. Соціальні доктрини християнських церков: важливість філософсько-релігієзнавчого дослідження//Вісник Київського національного ун-ту імені Тараса Шевченка. -К., 2003. -Вип.54-55. Філософія. Політологія. – С. 133-134.

5. Титаренко О.Р. Філософсько-релігієзнавчий аналіз соціальних, доктрин християнських конфесій//Українське релігієзнавство. - К., 2003. - № 26 - С. 37-45.

6. Титаренко О.Р. Аналіз соціальної концепції Російської Православної Церкви як спроба діалогу церкви та суспільства //Наука. Релігія. Суспільство. - Донецьк, 2003. - № 2.- С. 56-61.