Анотація до роботи:

Удова Л.О. Соціальні аспекти трансформації організаційної структури сільського господарства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, Київ, 2006.

Досліджено формування соціальних чинників функціонування суб’єктів господарювання в аграрному секторі та обґрунтовано пропозиції щодо їх використання в умовах аграрних трансформацій. Визначено сутність поняття “соціальне середовище функціонування суб’єктів господарювання у сільському господарстві”. Розкрито взаємопов’язаність змін організаційної структури сільського господарства та його соціального середовища, реалізацію інтересів селян при різних формах організації сільськогосподарського виробництва, трансформацію форм і методів соціальної діяльності суб’єктів господарювання у сільському господарстві в умовах становлення ринкових відносин. Здійснено прогнозну оцінку поселенської бази розвитку організаційної структури сільськогосподарського виробництва, обґрунтовано пропозиції щодо заохочення суб’єктів господарювання в сільському господарстві до поліпшення соціального середовища їх функціонування.

1. Сільське господарство загалом і суб’єкти господарювання в ньому, які формують організаційну структуру галузі, функціонують у певному соціальному середовищі. Соціальне середовище функціонування суб’єктів господарювання у сільському господарстві – це сукупність зовнішніх чинників і умов, пов’язаних із формуванням, відтворенням та використанням трудового потенціалу галузі, які в кінцевому результаті впливають на результати діяльності господарюючих суб’єктів. Його утворюють: населення (жителі поселень, в яких здійснюють свою діяльність господарюючі суб’єкти), сільська поселенська мережа, соціальна інфраструктура села. В умовах кризи в усіх складових соціального середовища функціонування суб’єктів господарювання у сільському господарстві розвиваються негативні тенденції: посилюється депопуляція сільського населення, продовжується занепад соціальної інфраструктури і обезлюднення сіл.

2. Форми організації сільськогосподарського виробництва і їх соціальне середовище розвиваються у взаємозв’язку. Організаційна структура сільського господарства України, яка формується у процесі новітніх ринкових трансформацій, має більше можливостей для ефективного використання людського, поселенського, інфраструктурного потенціалу села, однак повніше використання цих можливостей потребує, з одного боку, подолання негативних тенденцій у соціальному середовищі сільського господарства, а з іншого – посилення соціальної спрямованості розвитку галузі.

3. Суб’єкти господарювання у сільському господарстві взаємодіють зі своїм соціальним середовищем через задоволення потреб та реалізацію інтересів селян. Поряд з цим нерідко на різних етапах розвитку галузі господарюючі суб’єкти неповною мірою враховували чи ігнорували ці інтереси. В період новітніх аграрних трансформацій невирішеними залишаються проблеми формування ефективного власника, подолання реального відчуження селянина-працівника від власності на землю та матеріальні засоби виробництва, реалізації в сучасних умовах феномену фермерства, у якому органічно поєднуються власник, суб’єкт господарювання і працівник. Повніша реалізація інтересів селян сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм сприятиме поліпшенню соціального середовища їх функціонування.

4. Соціальна діяльність сільськогосподарських підприємств, створених після реструктуризації колективних сільськогосподарських підприємств, пов’язана з виконанням наступних соціальних функцій: працевлаштування громадян, наслідком якого є отримання ними винагороди за працю та соціальних гарантій; надання виробничих і побутових послуг працівникам підприємства; повна або часткова компенсація соціально-культурних послуг, які надаються іншими організаціями, а також поліпшення умов життя працівників шляхом безпосереднього надання їм різноманітних благ; повне чи часткове забезпечення функціонування та участь у розвитку матеріальної бази об’єктів соціальної інфраструктури. Значні розбіжності між суб’єктами господарювання у сільському господарстві щодо виконання ними зазначених соціальних функцій не спостерігаються: все залежить від фінансового стану та ставлення адміністрації підприємства до соціальної діяльності. Поряд із цим, у сільськогосподарських виробничих кооперативах спостерігається повніше, ніж в інших видах підприємств, задоволення потреби селян у працевлаштуванні.

5. При становленні нової організаційної структури сільського господарства лише частково використано потенціал існуючої сільської поселенської мережі. Навіть при створенні на базі реформованого сільськогосподарського підприємства декількох нових вони часто розташовувалися у тому ж селі, де раніше була центральна садиба господарства, оскільки там були в наявності кращі трудоресурсні, організаційні та інфраструктурні умови розвитку виробництва. При цьому лише деякі господарства, зокрема фермерські, почали освоювати виробничий і соціальний потенціал середніх і малих сільських поселень.

6. Подальший розвиток організаційної структури сільського господарства повинен враховувати і використовувати наявність у сільській поселенській мережі вагомої частки малих сіл. Чисельність цієї групи поселень зростає і, оскільки потенціал малих сіл не використовується, частина їх повністю втрачає населення і знімається з реєстрації. Це спричиняє обезлюднення, деградацію територій. Прогнозні оцінки згортання сільської поселенської мережі свідчать, що у 2001-2010 рр. вона може втратити до 800 сіл, що негативно позначиться на розвитку сільського господарства.

7. У процесі аграрних трансформацій багато функцій щодо формування сприятливого соціального середовища функціонування суб’єктів господарювання у сільському господарстві перейшли до органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, але вони не в змозі забезпечувати їх належне виконання через брак фінансових і організаційних можливостей. При формуванні організаційно-економічних механізмів державного регулювання подальшого розвитку сільських територій необхідно передбачити засоби заохочення суб’єктів господарювання до поліпшення умов життя жителів сіл, у яких вони здійснюють свою господарську діяльність.

8. Результати анкетного опитування керівників сільськогосподарських підприємств двох районів Кіровоградської області щодо участі в утриманні та розвитку соціальної інфраструктури свідчать про те, що деякі об’єкти соціальної інфраструктури залишаються у їх власності, посильна допомога надається закладам, які перебувають у комунальній власності, водночас брати участь у розвитку матеріальної бази інфраструктури вони погоджуються за умови отримання певних пільг чи зустрічних заходів владних структур. Ця позиція суб’єктів господарювання повинна бути використана у механізмах державного регулювання розвитку села.

Публікації автора:

Статті у наукових фахових виданнях

1. Удова Л.О. Малі села як просторова база розвитку сільськогосподарського виробництва // Ресурсний потенціал АПК: концептуальні засади і механізм збалансованого відтворення та ефективного використання. – К.: ІЕ НАН України, 2002. – С. 143-150.

2. Удова Л.О. Трансформаційні процеси в сільському секторі України // Напрями стабілізації економічного розвитку України. – К.: ІЕ НАН України, 2002. – С. 64-75.

3. Удова Л.О. Трансформація соціальних функцій суб’єктів господарювання у сільському господарстві // Соціально-економічні пріоритети сталого розвитку. – К.: ІЕ НАН України, 2003. – С. 215-225.

4. Удова Л.О. Соціальне середовище функціонування сільськогосподарських підприємств // Економічні та соціальні аспекти розвитку АПК і сільських територій. – К.: ОІЕ НАН України, 2005. – С. 127-135.

Тези доповідей на наукових конференціях

5. Удова Л.О. Організаційна структура сільського господарства та сільська поселенська мережа // Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конф. “Розвиток дорадництва в аграрній сфері економіки”. – Тернопіль: ТАНГ, 2004. – С. 104-105.

6. Удова Л.О. Деякі поселенські аспекти організації пореформеного сільського господарства // Збірник наукових праць Першої Всеукраїнської науково-практичної конференція молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті”. – Тернопіль: Економічна думка, 2004. – С. 130-136.

7. Удова Л.О. Задоволення інтересів селян у аграрних підприємствах // Зб. наук. праць Міжнар. науково-практичної конф. “Удосконалення економічного механізму функціонування аграрних підприємств в умовах невизначеності”. – К.: КНЕУ, 2004. – С. 333-335.

8. Удова Л.О. Аграрные преобразования в Украине // Материалы Междунар. науч.-практ. конф. “Аграрная отрасль: социально-экономические и правовые проблемы становления и перспективы развития”. – Мн.: ГИУСТ БГУ, 2004. – С. 88-91.

9. Удова Л.О. До питання про соціальне середовище функціонування суб’єктів господарювання у аграрному секторі // Матеріали Міжнародного Форуму молодих вчених “Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн”. У двох томах. Т. 1. – Х.: ХНТУСГ. – 2005. – С. 116-117.