Анотація до роботи:

Баланда А. Л. Соціальні детермінанти національної безпеки України: теорія, методологія, практика. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.07 – демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. – Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України. – Київ, 2008.

У дисертації розроблено концептуально-методологічні засади дослідження соціальних детермінант національної безпеки України та обґрунтовано стратегію державної політики попередження демографічних та соціальних загроз національній безпеці України. В якості базових соціальних детермінант національної безпеки визначено: власність, рівень соціальної диференціації суспільства, конкуренцію й конфлікт у формі боротьби індивідів за таке становище в суспільстві, яке задовольняло б їх потреби. Показано, що соціальні детермінанти національної безпеки перебувають одночасно в двох функціональних станах: у якості об’єкта та суб’єкта впливу.

Запропоновано нові методологічні підходи до оцінки стану захищеності національних інтересів України з позицій їх детермінації соціальними факторами. Розроблено наукові засади оцінки ризиків соціальної стабільності українського суспільства, які ґрунтуються на порогових значеннях соціальних індикаторів та враховують суб’єктивні чинники його розвитку. Виявлено, що нині найбільш вагомим демографічним фактором трансформації чисельності населення України є смертність, у найближчій перспективі посилюватиметься роль народжуваності та міграційного руху. На основі побудованої моделі базових соціальних індикаторів безпечного суспільного розвитку запропоновано методичні підходи до визначення їх порогових значень.

Доведено, що актуальними загрозами національній безпеці, що детермінуються соціальними факторами, є такі: порушення рівноваги на вітчизняному ринку праці, зростання безробіття (структурного, застійного, прихованого), надмірне розшарування населення за рівнем доходів, демографічна криза, тінізація соціально-економічних відносин та корупція в суспільстві, криміналізація соціуму внаслідок недосконалості механізмів суспільного розподілу. Обґрунтовано стратегічні напрями вдосконалення державної політики забезпечення національної безпеки України, в основу яких покладено управління її соціальними детермінантами.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми – теоретико-методологічного обґрунтування державної політики попередження основних загроз національній безпеці України, джерелом яких виступають її соціальні детермінанти.

За результатами дослідження сформульовано такі висновки.

1. У зв’язку з недостатньою вивченістю проблем безпечного суспільного розвитку, у дослідженні формалізовано модель безпеки, виходячи з функціонального підходу, – це функція держави, суспільства, людини, спрямована на виявлення, попередження та усунення небезпек і загроз, що можуть їх знищити або позбавити фундаментальних матеріальних чи духовних цінностей. Це дало змогу уточнити понятійно-категорійний апарат дослідження національної безпеки – крім захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам, вона повинна передбачати також забезпечення громадянам гідного рівня життя, вільного розвитку та самобутності.

2. На основі узагальнення існуючих теоретичних підходів до дослідження сутності соціальних аспектів національної безпеки дисертантом обґрунтовується необхідність введення до наукового обігу та дається визначення поняття "соціальні детермінанти національної безпеки". Запропонована методологія їх дослідження ґрунтується на аналізі основних теоретичних концепцій впливу соціальних факторів на стан захищеності національних інтересів.

3. Доведено, що соціальні детермінанти національної безпеки поєднують у собі базові елементи, які не лише впливають на становище особи у суспільстві, демографічні показники розвитку, соціальну сферу та систему соціально-трудових відносин, а й генетично пов’язані з функціонуванням всієї безпекової системи. Серед базових методологічних принципів і концептуальних засад їх дослідження автор виділяє такі: принцип антропоцентризму (безпека людини, її захищеність від зовнішніх та внутрішніх загроз становлять основу національної безпеки); принцип безперервності (національна безпека виступає єдиним і цілісним явищем лише тоді, коли вона містить загальні (інваріантні) ознаки для різних країн та проміжків в історії їх розвитку); принцип поступовості у розвитку (на різних якісних фазах розвитку національна безпека проявляється у трьох часових площинах – як історичне явище, унікальне явище, характерне лише для даної епохи та унікальний комплекс поточних проблем розвитку нації); принцип просторової структури (національна безпека може розглядатися на різних рівнях – міжнародному, національному, регіональному).

Серед найбільш актуальних на сьогодні соціальних детермінант національної безпеки, які продукують загрози, виділено такі: демографічна криза, зростання майнового розшарування громадян, зростання рівня бідності, негативні тенденції розвитку ринку праці, "тіньова" економічна діяльність та корупція.

4. Обґрунтовано, що соціальні виклики й загрози визначаються ймовірністю виникнення соціального конфлікту чи кризових явищ. Основною характеристикою стану соціальних детермінант національної безпеки є рівень соціальної напруги в країні, який відображає ступінь психофізіологічної адаптації, а у багатьох випадках, і дезадаптації різних категорій населення до падіння рівня життя та соціальних катаклізмів. Вона проявляється у різкому зростанні незадоволеності, недовіри до властей, конфліктності в суспільстві, тривожності, а також в економічній та психологічній депресії, погіршенні демографічної ситуації тощо.

5. В роботі виділено основні індикатори безпечного національного розвитку. Пороговими значеннями соціальних показників запропоновано вважати граничні величини, недотримання яких перешкоджає соціально-економічному розвитку, нормальним суспільним відтворювальним процесам та призводить до формування негативних руйнівних тенденцій у забезпеченні національної безпеки, а також перетворює потенційні соціальні загрози національній безпеці у реальні. На основі проведеного аналізу встановлено, що для вирішення проблеми побудови порогових соціальних показників необхідно виходити з таких базових положень: множина індикаторів безпечного розвитку системи не може бути встановлена однозначно, оскільки між різними індикаторами існують причинно-наслідкові зв’язки і взаємозалежності; порогове значення того чи іншого індикатора може залежати від значень інших індикаторів, що спершу вимагає встановлення їх порогових величин; на практиці не існує точно відомого, попередньо визначеного порогу, при досягненні якого система відразу ж потрапляє до незворотного кризового стану. Доведено, що соціальним системам властива наявність порогової смуги, критичної зони, в межах якої ймовірність виникнення кризового стану стає відчутно високою. Система здатна перебувати у небезпечній зоні без повної втрати стабільності протягом деякого періоду, що залежить від наявності резервів та можливостей виживання системи.

6. Найбільш значущою демографічною детермінантою національної безпеки на сучасному етапі розвитку є смертність населення України. Загалом прискорений темп зростання смертності в Україні припадає на 1991 – 1995 рр., після чого фіксується деяке її зниження (1996 – 1998 рр.), починаючи із 1999 р. – рівень смертності населення середнього та старшого віку зростає. Особливо загрозливими є масштаби передчасної смертності чоловіків – у найбільш активному віці (20 – 54 роки) вона перевищує смертність жінок у 3,5 рази.

7. Наявні методики оцінки соціальної стабільності, що виходять з конкретних порогових значень соціальних індикаторів, для умов трансформаційного етапу розвитку України виявилися не зовсім прийнятними. З метою їх удосконалення запропоновано враховувати також суб’єктивні фактори національного розвитку: ментальні, соціально-психологічні та інформаційно-пропагандистські.

8. Стабільність означає збереження у визначених межах основних параметрів розвитку системи, які можуть змінюватися зі зміною умов її функціонування. У цілому, соціально-економічна система віддзеркалює особливості структурування суспільства, яке є наслідком умов господарювання. Однією з особливостей соціально-економічних систем є їх динамізм, що проявляється в постійному розвитку. За умови їхніх високих показників, рівновага може зберігатися відносно довго, швидка ж модернізація елементів системи при низьких темпах і хаотичності відповідних процесів може призвести до стану, коли нестабільність стає її перманентною властивістю. Найбільш зрозумілим і для масової свідомості є формування деякої рівноваги в доходах (чи споживанні), але цілком зрозуміло, що характеристики кожного індивіда чи соціального суб’єкта не можуть відповідати одній середній константі. Разом із цим доведено, що створення відповідного механізму рівноваги є цілком реальним завданням на рівні національних інтересів. Тоді стабільність буде розглядатися як цілеспрямований процес досягнення рівноваги в реалізації інтересів соціальних суб’єктів, груп у межах національно-державних інтересів країни.

9. На основі проведеного аналізу вітчизняного ринку праці сформульовано базові положення моделі його функціонування: по-перше, вітчизняний ринок праці не може бути віднесеним до стабільних, оскільки він функціонує з порушенням базових принципів (вартість та ціна робочої сили, свобода руху праці й капіталу, конкуренція, значні масштаби "тіньової" зайнятості); по-друге, триває процес вивільнення працівників у зв’язку з реорганізацією та ліквідацією нерентабельних підприємств, що актуалізує необхідність запровадження обмежень адміністративного характеру з метою зменшення масштабів можливих соціальних потрясінь; по-третє, сьогодні український ринок праці не становить загрози національним інтересам завдяки виваженій державній політиці у цій сфері. Разом з тим, непрозорість споживчого ринку та неринкові механізми ведення бізнесу призводять до формування нового монополістичного ринку, де державна монополія змінюється на монополію нових господарюючих суб’єктів. Це вкрай негативно впливає на розвиток вітчизняного ринку праці, оскільки будь-який монополістичний ринок не може вирішувати проблеми зайнятості апріорі.

10. На емпіричному рівні соціальні детермінанти національної безпеки знаходять свій вираз у соціальному становищі індивіда, яке характеризується його доходами та соціальною диференціацією. Протиріччя, що виникають між соціальною диференціацією і соціальним становищем індивіда, не повинні перевищувати прийнятних на даному проміжку часу параметрів, інакше постає загроза перегляду існуючого соціально-політичного устрою країни. Впливаючи на соціальні детермінанти національної безпеки, держава виходить не лише з того, що вона встановлює мінімальний соціальний стандарт, а й формує своєрідний максимум у вигляді соціальних прав, закріплених конституцією та документами міжнародних організацій. Цей своєрідний максимально можливий рівень безпеки дає змогу державі, виходячи з наявних соціально-економічних умов, легітимно змінювати соціальні стандарти. Державне управління соціальними детермінантами національної безпеки суттєво відрізняється від управління іншими об’єктами. Це можна пояснити тим, що основні елементи соціальної системи (людина, соціальна група) мають специфічну особливість – можливість діяти відповідно до власних інтересів, тобто таку систему можна назвати активною. Тому при виборі стратегії управлінського впливу необхідно зробити прогнозну оцінку можливої реакції суб’єкта управління. Ефективність кожного етапу управління (моніторинг, визначення цілей, оцінка ресурсів та ін.) безпосередньо залежить від наявності нормативної бази, можливості досягнення соціально-економічних показників на основі системи нормативів і стандартів. Перспективним напрямом визначення стандартів рівня життя є аналіз рівня та структури споживання, а також рівнів задоволення потреб у різних соціальних і демографічних групах.

11. Найбільш актуальною соціальною загрозою національній безпеці України на сьогодні є тінізація соціально-економічних відносин. "Тіньова" економіка є головним ресурсним фактором корупції, з іншого боку, корупція є вирішальним соціально-політичним фактором тінізації економіки України. Пануюча на сьогодні концепція силового вирішення проблеми корупції виходить з того, що необхідно лише проявити політичну волю. На основі побудованої моделі корупційної рівноваги робиться висновок про недієздатність цієї теорії – в результаті заходів силового впливу матиме місце лише вилучення з ділових мереж окремих державних корупційних ланок. Корупційна система почне відновлювати організаційний вакуум за рахунок знаходження більш захищених бюрократів чи пошуку обхідних шляхів. Це призведе не лише до самовідтворення корупційних схем, а й до тимчасових збоїв у функціонуванні соціально-економічного механізму. Тому безсистемні силові акції, в межах чергових кампаній пропагандистського характеру, не матимуть позитивних наслідків. Виходом може стати запровадження досить жорсткого адміністративного режиму та створення дієвої системи, за якої брати й давати хабарі стане невигідним та небезпечним.

12. Аналіз соціальних детермінант національної безпеки України дає змогу стверджувати, що вони носять об’єктивний та фундаментальний характер. Тому діяльність державних інституцій щодо забезпечення національної безпеки повинна мати системний характер та виходити з постійного моніторингу й мінімізації загроз стабільному функціонуванню соціально-економічної і політичної системи країни, а також інституційних перетворень, що здатні пом’якшувати руйнівний вплив цих факторів.

Публікації автора:

Монографії

1. Баланда А. Соціальні детермінанти національної безпеки України [монографія] / Анатолій Баланда. – К.: Вид-во Національної бібліотеки ім. Вернадського, 2008. – 413 с.

2. Оцінка ризиків соціальної стабільності в Автономній Республіці Крим / [ Баланда А. Л., Дмитренко М. А., Довгань О. Д., Котигоренко В. О., Лібанова Е. М., Пилипчук В. Г.]. – К.: НКЦ СБ України, 2007. – 232 с. (Автору належить розділ 1 та підрозділ 3.2).

Статті у наукових фахових виданнях

3. Баланда А. Л. Зарубіжний досвід дослідження неформальної зайнятості та його застосування в Україні / А. Л. Баланда // Україна: аспекти праці. – 1999. – № 5. – С. 39 – 42.

4. Баланда А. Л. Корупція в Україні: соціально-економічний вимір / А.Л. Баланда // Державна безпека України. – 2005. – № 2 (4). – С. 25 – 33.

5. Баланда А. Л. Інститут мінімальної заробітної плати: світовий досвід встановлення та проблеми України / А. Л. Баланда, О. М. Варецька // Україна: аспекти праці. – 2005. – № 4 – С. 38 – 45. (Автору належить аналіз системи формування заробітної плати в Україні та пропозиції щодо її оптимізації).

6. Баланда А. Л. Державне регулювання ринку праці в ринковій економіці / А. Л. Баланда // Формування ринкової економіки. Зб. наук. праць. Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики. – 2005. – Т. 3. – С. 29 – 34.

7. Баланда А. Л. Концепції державного регулювання ринку праці в ринковій економіці: обмеження та перспективи використання в Україні / А. Л. Баланда // Вісник Хмельницького національного університету. (Економічні науки). – 2005. – Т. 1. – № 3. – С. 62 – 65.

8. Баланда А. Л. Національні міграційні трудові стратегії в контексті європейської інтеграції / А. Л. Баланда // Вісник Львівської комерційної академії. (Серія економічна. Випуск 18). – 2005. – С. 15 – 19.

9. Баланда А. Л. Регуляторная политика государства на рынке труда (институциональный аспект) / А. Л. Баланда // Наукові праці Донецького національного технічного університету. (Серія економічна). – 2006. – № 103-3. – С. 116 – 120.

10. Баланда А. Л. Доходи населення в контексті безпечного розвитку особи та суспільства / А. Л. Баланда // Україна: аспекти праці. – 2006. – № 5. – С. 3 – 8.

11. Баланда А. Л. Ринок праці як економічна категорія / А. Л. Баланда // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 5. – С. 21 – 26.

12. Баланда А. Л. Європейська інтеграція України: дискурс економічної безпеки / А. Л. Баланда // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2006. – № 4 (27). – С. 20 – 23.

13. Баланда А.Л. Інтеграційні процеси як фактор соціальної диференціації / А.Л.Баланда // Вісник львівської комерційної академії. (Серія економічна. Випуск 20). – 2006. – С. 299 – 303.

14. Баланда А. Л. Соціальна складова національної безпеки України / А. Л. Баланда // Демографія та соціальна економіка. – 2006. – № 1. – С. 166 – 172.

15. Баланда А. Л. Державне регулювання ринку праці: проблема вибору моделей / А. Л. Баланда // Вісник Хмельницького національного університету. – 2006. – Т. 1 (84). – № 5. – С. 83 – 86.

16. Баланда А. Л. Міжнародна інтеграція України: дискурс відкритості економіки та безпечного розвитку / А. Л. Баланда // Вісник національного університету водного господарства та природокористування. Випуск 4 (36). – 2006. – С. 3 – 8.

17. Баланда А. Л. Соціальні фактори національної безпеки України: теоретичний аспект / А. Л. Баланда // Теорія та практика державного управління. Національна академія державного управління при Президентові України. Випуск 2 (14). – 2006. – С. 14 – 19.

18. Баланда А. Л. Соціальні аспекти національної безпеки України / А. Л. Баланда // Державна безпека України. – 2006. – № 1 (5). – С. 21 – 26.

19. Баланда А. Л. Базові соціальні індикатори національної безпеки України / А. Л. Баланда // Державна безпека України. – 2006. – № 3 (7). – С. 14 – 19.

20. Баланда А. Л. Ринок праці як ресурсний фактор забезпечення національної безпеки України / А. Л. Баланда // Вісник Харківського національного університету ім. Каразіна. (Економічна серія № 786). – 2007 – С. 3 – 7.

21. Баланда А. Л. Соціально-економічні ризики та наслідки безробіття в Україні / А. Л. Баланда // Економіка та держава. – 2007. – № 4. – С. 75 – 78.

22. Баланда А. Л. Безпека як соціальний феномен: дискурс людського розвитку / А. Л. Баланда // Україна: аспекти праці. – 2007. – № 1. – С. 25 – 29.

23. Баланда А. Л. Моделювання взаємообумовленості демографічної ситуації та соціально-економічних факторів суспільного розвитку / А. Л. Баланда // Підприємство, господарство і право. – 2007. – № 6. – С. 164 – 167.

24. Баланда А. Л. Безпека як функціональна характеристика соціально-економічного розвитку / А. Л. Баланда // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2007 – № 1 (30). – С. 118 – 122.

25. Баланда А. Л. Національне багатство як ресурсний фактор національної безпеки України: економіко-правовий аспект / А. Л. Баланда, Г. В. Новицький // Державна безпека України. – 2007. – № 8. – С. 12 – 17. (Автору належить розробка економічних аспектів формування національного багатства).

26. Баланда А. Л. Державне регулювання ринку праці в контексті забезпечення національної безпеки України / А. Л. Баланда // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2007. – № 1 (21). – С. 323 – 330.

27. Баланда А. Л. Методичні підходи до оцінки ризиків смертності населення України / А. Л. Баланда, А. Б. Качинський // Державна безпека України. – 2007. – № 9 – 10. – С. 23 – 31. (автору належить аналіз ризиків смертності за статистичними даними відносно коефіцієнтів смертності населення України)

28. Баланда А. Л. Криміногенна ситуація в Україні як чинник загроз безпечному суспільному розвитку / А. Л. Баланда // Демографія та соціальна економіка. – 2007. – № 2. – С. 155–169.

29. Баланда А. Л. Соціальна політика в контексті забезпечення національної безпеки України / А. Л. Баланда // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2008. – № 1 (25). – С. 269 – 275.

30. Баланда А. Л. Тіньова економічна діяльність в контексті захищеності національних інтересів / А. Л. Баланда // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – № 7. – С. 12 – 17.

31. Баланда А. Л. Соціальні ризики бідності в Україні / А. Л. Баланда // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2008. – № 3 (27). – С. 454 – 464.

32. Баланда А. Л. Світові тенденції розвитку та легалізації тіньової економіки / А. Л. Баланда // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2008. – № 3(38). – С. 21 – 27.

33. Баланда А. Л. Ключові проблеми формування системи забезпечення національної безпеки України: соціальний аспект / А. Л. Баланда // Державна безпека України. – 2008. – № 11 – 12. – С. 24 – 30.

34. Баланда А. Л. Трудовий потенціал, віково-статева структура населення України в контексті можливості забезпечення національних інтересів українського народу / А. Л. Баланда // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України (Серія економічні науки). – 2008. – № 2 (27). – С. 40 – 43.

35. Баланда А. Л. Фактори збалансованості ринку праці та безпеки суспільства: проблеми співвідношення / А. Л. Баланда // Україна: аспекти праці. – 2008. – № 5. – С. 25 – 32.

Статті в інших наукових виданнях

36. Інтеграція молоді в сучасні економічні відносини. Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України "Про становище молоді в Україні (за підсумками 2000 року)". - К.: Український ін-т соціальних досліджень, - 2001. – С. 10 – 17. (Автору належать підрозділи: "Економічна активність молоді: основні показники і тенденції розвитку. Зайнятість молоді за сферами та статусом. Зайнятість молоді в "тіньовій економіці").

37. Актуальні питання національної і державної безпеки. Дайджест наукових оцінок, ідей, рекомендацій / [Онищенко О. С., Горовий В. Г., Баланда А. Л., Пилипчук В. Г., Довгань О. Д.]. – [ Вип. 1]. – К.: НАН України, НКЦ СБ України. – 2006. – 436 с. (Автору належить виділення соціальних чинників національної безпеки України).

38. Актуальні питання національної і державної безпеки. Дайджест наукових оцінок, ідей, рекомендацій / [О. С. Онищенко, В. Г. Горовий, А. Л. Баланда, В. Г. Пилипчук, О. Д. Довгань]. – [ Вип. 3, ч. 1 – 3]. – К.: НАН України, НКЦ СБ України. – 2007. – 680 с.

(Автору належить узагальнення соціальних аспектів національної безпеки)

39. Баланда А. Л. Структура зайнятості населення України в контексті забезпечення захищеності національних інтересів / Е. М. Лібанова, А. Л. Баланда // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2008. – № 2. – С. 184 – 190.

(Автору належить аналіз сегментації вітчизняного ринку праці та структури зайнятості сектора безпеки).

Матеріали наукових конференцій

40. Баланда А. Л. Проблеми класифікації та вимірювання "тіньової" економіки / А. Л. Баланда // Проблеми статистики. НДІ статистики Держкомстату. (Доповіді міжнародної конференції. Випуск 2). – 2000. – С. 87 – 89.

41. Баланда А. Л. Незареєстрована зайнятість: спроба соціальної оцінки / Е. М. Лібанова, А. Л. Баланда // Тіньова економіка: соціальні проблеми неофіційної економічної діяльності в Україні. (доповіді міжнародної конференції). – К.: Інститут соціології НАН України. – 2000. – С. 65 – 73. (Автору належить аналіз специфіки неформальної та кримінальної зайнятості в Україні).

42. Баланда А. Л. Динамічна модель ймовірності рецидиву злочину / А. Л. Баланда // Статистична інформація про правопорушення і методи її аналізу. (Збірник матеріалів доповідей Всеукраїнської конференції). – Хмельницький: Хмельницький інститут регіонального управління та права, 2002. – С. 12 – 17.

43. Баланда А. Л. Застосування статистичного розподілу для оцінки реального стану злочинності / А. Л. Баланда, Є. Д. Скулиш // Правова статистика: проблеми теорії і практики. (Збірник матеріалів доповідей Всеукраїнської конференції). – Хмельницький: Хмельницький інститут регіонального управління та права, 2003. – С. 23 – 29.(Автору належить розробка теоретичної моделі злочинності).

44. Баланда А. Л. Адміністративна етика як чинник мінімізації рівня проявів корупції в Україні: теоретичний аспект / А. Л. Баланда // Протидія організованій злочинності: теорія і практика, досвід, проблеми сьогодення та шляхи їх вирішення. (Матеріали науково-практичної конференції). – К: НА СБУ, 2004. – С. 201 – 203.

45. Баланда А. Л. Теорії соціально-трудових відносин: пріоритети та можливості реалізації в Україні / А. Л. Баланда // Соціально-економічні аспекти промислової політики. Управління людськими ресурсами: держава, регіон, підприємство: Зб. наук. праць за матеріалами Міжнародної конференції. – Донецьк: НАН України. Ін-т економіки промисловості, 2004. – С. 203 – 207.

46. Баланда А. Л. Роль малого підприємництва у становленні нових соціально-трудових відносин: досвід країн з ринковою економікою / А. Л. Баланда // Регіональні проблеми зайнятості і ринку праці. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Тернопіль: Тернопільська академія народного господарства, 2004 – С. 250 – 251.

47. Баланда А. Л. Теоретичні проблеми державної політики забезпечення економічної безпеки України / А. Л. Баланда // Актуальні проблеми державного управління. (Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю). – К: НАДУ при Президентові України. – Т. 1, 2005. – С. 55 – 57.

48. Баланда А. Л. Державне регулювання ринку праці у контексті реалізації принципів соціальної держави / А. Л. Баланда // Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації. (Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції). – Полтава: Полтавський державний педагогічний університет. – Т. 1, 2005. – С. 110 – 115.

49. Баланда А. Л. Управління економічною міграцією як інструмент регулювання ринку праці країн Європейського Союзу / А. Л. Баланда // Проблеми європейської інтеграції і транскордонного співробітництва. (Матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції. – Луцьк: Волинський державний університет, 2005. – С. 285 – 289.

50. Баланда А. Л. Регулювання міграційних процесів у Європейському Союзі: новітні тенденції та можливі наслідки для України / А. Л. Баланда // Формування ринкової економіки. (Збірник наукових праць. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції "Демографічний розвиток України та пріоритетні завдання демографічної політики"). – К: КНЕУ, 2006. – С. 121 – 125.

51. Баланда А. Л. Соціальні фактори національної безпеки України / А. Л. Баланда // Оцінка ризиків та загроз національній безпеці в контексті європейської і євроатлантичної інтеграції України. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – К: Євроатлантикінформ, 2006. – № 5 (11). – С. 72 – 75.

52. Баланда А. Л. Конкурентоспроможність вітчизняної економіки як важлива умова забезпечення національної безпеки України / А. Л. Баланда // Конкурентні стратегії: теорія, практика, перспективи. Матеріали Другої міжнародної науково-практичної конференції. –Одеса: Одеський національний університет, 2006. – С. 59.

53. Баланда А. Л. Проблеми забезпечення економічної безпеки України в умовах розбудови економіки / А. Л. Баланда // Наукова робота – важлива складова діяльності сучасного університету. Матеріали науково-практичної конференції. – К: Вищий навчальний заклад Університет економіки та права "КРОК", 2006. – С. 259 – 264.

54. Баланда А. Л. Здоров’я населення як фактор національної безпеки України / А. Л. Баланда // Наука і соціальні проблеми суспільства: харчування, екологія, демографія. Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції. – Х.: Харківський державний університет харчування та торгівлі, 2006. – С. 243 – 249.

55. Баланда А. Л. Національні інтереси та соціальна сфера / А. Л. Баланда // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Актуальне проблемы управления человеческими ресурсами и маркетинга в контексте развития Украины (Сборник научных трудов). – Т. 1. – Донецк: НАН Украины. Ин-т экономики промышленности, 2007. – С. 105 – 110.

56. Баланда А. Л. Відкритість економіки та проблеми забезпечення національних інтересів України у контексті інтеграційних процесів / А. Л. Баланда // Україна в глобалізованому світі (Збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної конференції. – К.: НАН України. Ін-т світової економіки і міжнародних відносин; Нац. Б-ка України ім. В. Вернадського, 2007. – С. 123 – 127.

57. Баланда А. Л. Проблеми євроатлантичної інтеграції і національна безпека України / А. Л. Баланда // Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процесах. (Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції). – Луцьк, 2007. – С. 94 – 98.

58. Баланда А. Л. Феномен бідності в Україні / А. Л. Баланда // Соціально-економічні аспекти формування громадянського суспільства в Україні (Матеріали науково-практичної конференції). – Умань: Уманський державний аграрний університет, 2008. – С. 9 – 11.