Сучасний етап соціально-економічного розвитку залізничного транспорту, як ключового ланцюга виробничої інфраструктури України, зумовлює підвищення значення соціальних факторів. Соціальна політика є складовою частиною перехідної економіки. Забезпечення сталого соціально-економічного розвитку можливе лише при проведенні активної соціальної політики за умови врахування як інтересів суб’єктів цього процесу, так і усвідомлення ними відповідальності за долю держави та її місце у світовій співдружності. Тому в основу здійснення соціально-економічної моделі необхідно покласти принципи активізації соціальних чинників, а це можливо лише при формуванні в країні сприятливого психологічного клімату та проведенні узгодженої соціально-економічної політики. Необхідно посилити державне регулювання соціальних процесів, стимулювати значне підвищення рівня соціального розвитку держави, транспортної системи України та її підприємств і тим самим забезпечити формування і розвиток ринкових механізмів їх дії. Формування сприятливого соціального клімату визначають такі фактори, як політична стабільність, стан економіки і перспективи її розвитку, ступінь державного регулювання, податки, вартість робочої сили і сировини, вартість транспортної складової, зниження інфляційного процесу та безробіття, своєчасна виплата заробітної плати. Для створення сприятливого соціально-економічного клімату необхідно реформувати транспортну систему України, стимулювати інвестиційну діяльність, провести оновлення основних виробничих фондів, активізувати соціальні резерви підприємств. Для активізації соціальних резервів необхідні: створення системи координації діяльності органів державного управління та регулювання підприємствами з усуненням нераціональних та незаконних перешкод; організація планування, прогнозування та регулювання соціально-економічних процесів на підприємствах залізничного транспорту, що дозволить вирішити комплекс задач; забезпечити своєчасну підготовку трудових колективів і кожного їх члена до вирішення поточних і перспективних виробничих задач; створити умови для найбільш продуктивної і якісної роботи; підвищити економічну і соціальну ефективність транспортного виробництва на основі зростання його технічного рівня, впровадження наукової організації праці, поліпшення підбору і розміщення кадрів; стабілізувати контингент працюючих; скоротити втрати робочого часу; підвищити матеріальний добробут працівників, зростання їх освітнього і культурного рівнів, професійну підготовку і кваліфікацію; зміцнити виробничу дисципліну; створити атмосферу товариства і довіри, взаємної поваги і вимогливості; виховати у працівників сумлінне відношення до праці і зростання активності трудящих у керуванні виробництвом і громадському житті підприємства. Найважливішим аспектом здійснення соціально-економічної політики в Україні є створення сприятливих умов для підвищення рівня розвитку і формування підприємствами необхідних коштів, а також підтримка стійкої кон’юнктури на ринках капіталу та соціальних ресурсів. Необхідно активніше використовувати нові підходи в державній соціальній діяльності, тому основним напрямком реалізації соціально-економічної моделі є: 1. Підвищення рівня механізації й автоматизації у всіх галузях залізничного господарства при значному зниженні кількості робітників, зайнятих ручною працею і ручною працею із застосуванням механізмів. Сферою широкого застосування ручної праці та ручної праці із застосуванням механізмів є допоміжні роботи. При проектуванні нового будівництва, реконструкції і модернізації необхідно проводити широку експертизу на визначення рівня застосування ручної праці на знову створюваних робочих місцях. 2. Підвищення рівня утворення і кваліфікації робочих кадрів підвищує якісні показники виробництва, знижує брак і позначається на підвищенні ефективності транспортного виробництва і конкурентоспроможності. Також підвищується науково-технічна творчість працівників і їхня активність. 3. Повна комп'ютеризація робочих місць, виконана у відповідності до розробленої програми реструктуризації залізничного транспорту України. 4. Перепідготовка і навчання працівників, що вивільнилися, у зв'язку з утворенням нових робочих місць при додаткових обсягах перевізної роботи по міжнародних транспортних коридорах, що пройдуть через територію України. 5. У дисертації розроблені методологічні основи соціально-економічних показників і класифікація соціальних факторів, що дозволяють більш повно й об'єктивно оцінювати рівень соціального розвитку підприємств залізниць і визначають соціальний потенціал підприємств. 6. Запропонована методика ґрунтується на соціальних нормативах, що дозволяють здійснювати прогнозні розрахунки соціального планування (інтегрального показника, групових, структурних і часткових) як по підприємству в цілому, так і по частковому показнику окремо. 7. Для зростання ролі соціального планування на макроекономічному рівні слід розробляти прогнозні обсяги соціальних інвестицій за рахунок усіх джерел фінансування, для реалізації пріоритетних соціальних проектів та напрямків фундаментальних пошукових досліджень, концентрації та спрямування усіх соціальних ресурсів. 8. Прискорити впровадження моделі диверсифікованості транспортного виробництва для можливості одержання додаткових доходів за рахунок надання розширення зони послуг та домагатися зниження збитковості залізничного транспорту України. 9. Найважливішим аспектом здійснювання кадрової політики є створення необхідних умов для впровадження програми реструктуризації управління транспортної системи України. Обґрунтовано необхідність і розроблена програма реструктуризації керування залізничним транспортом у два етапи. Зроблено розрахунок пропонованих заходів, що дозволить значно підвищити ефективність транспортної системи України взагалі. Необхідно активніше використовувати запропоновані моделі реструктуризації управління на залізничному транспорті з метою зменшення державних дотацій. 10. Запропоновано застосування синергізму для малопотужних лінійних підприємств, до більш великих, з метою скорочення витрат виробництва за рахунок спільного використання ресурсів. 11. Розробити та забезпечити виділення в самостійну підгалузь, зі своїм балансом підрозділу пасажирського господарства для здійснення перевезень пасажирів дальнього сполучення. 12. Розглянути питання про реалізацію неробочого парку вагонів з метою поповнення засобів та сучасних технологічних пристроїв і скорочення витрат у частині транспортної складової. 13. Доцільно на законодавчому рівні розглядати питання дозволу акціонування потужностей, що вивільняються, з метою скорочення витрат галузі на утримання майна. 14. За запропонованою методикою зроблене соціальне планування показників загальної схеми і представлена соціально-економічна модель розвитку залізничного транспорту України. По розрахунках запропонованої методики залізничний транспорт України повинен перейти зі збиткового в прибутковий і конкурентноздатний. 15. З метою підвищення економічної ефективності галузі доцільно в програму реалізації моделі запровадити структуру керування. 16. Доцільним є впровадження соціально-економічної моделі розвитку залізничного транспорту України, яке повинно здійснюватися строго у відповідності до розробленої Концепції розвитку. Концентрованим вираженням реалізації розробленої концепції є фінансова стабілізація залізничного транспорту держави. | 