1. Особисте селянське господарство – це форма господарювання селян (фізичних осіб), яка заснована на приватній власності, ведеться силами членів сім’ї (родини) і передбачає виробництво та переробку сільськогосподарської продукції з метою не тільки особистого споживання, але й реалізацію її надлишків. ОСГ є формою організації виробництва, самозабезпечення сільської сім’ї всіма необхідними соціально-матеріальними потребами (праця, навчання, пенсії) з метою збереження і відтворення людських ресурсів. Економічна природа ОСГ ґрунтується на високій персональній мотивації їх власників, поєднання в одній особі власника-менеджера-виконавця, можливості передачі господарського досвіду наступним поколінням. При цьому особисте селянське господарство крім економічної місії виконує соціальну, морально-виховну, естетичну, екологічну функції, що мають незаперечне значення у відродженні сільських територій та збереженні навколишнього середовища. 2. Збільшення розмірів ОСГ внаслідок виходу селян із реформованих сільськогосподарських підприємств привели до перерозподілу обсягів виробництва валової продукції між агропідприємствами, включаючи фермерські господарства, та особистими селянськими господарствами на користь останніх. Основними виробниками сільськогосподарської продукції стали особисті селянські господарства. Отже, розпад суспільного сектора призвів до вимушеного посилення позицій і ролі особистих селянських господарств. 3. На даний час трактування економічної природи особистих селянських господарств, їх юридичного і соціального статусу не є однозначним. Це пояснюється тим, що з приєднанням до ОСГ земельних паїв створилися такі господарства, землекористування яких перевищує розміри фермерських підприємств. Вважаємо, що власників ОСГ, які приєднали свої земельні частки до присадибних ділянок і господарюють не узаконивши свої права на них, слід віднести до числа підприємців і на цій основі внести відповідні зміни до Закону України “Про особисте селянське господарство”. У результаті ОСГ можуть отримати статус фермерського (чи приватного) після реєстрації їх як юридичної особи. 4. ОСГ працюють на принципах самофінансування, а тому без значних капіталовкладень забезпечують ріст виробництва сільськогосподарської продукції. Вони менш залежні від різного роду енергоносіїв, їх вартості та інших матеріально-технічних ресурсів через використання ручної праці. Відрізняються від інших форм господарювання тим, що пропагують сімейне виробництво. А тому дана форма господарювання виявилася найбільш пристосованою до особливостей перехідного періоду і входження в ринок. 5. Проведена оцінка динаміки розвитку ОСГ характеризується такими тенденціями: зростає розмір земельної площі в обробітку, обсяг виробництва продукції та частки господарств населення у продовольчому кошику; спостерігаються зміни в структурі посівних площ, де вагому частку займають товарні культури; значно вищі показники продуктивності землі та тварин в порівнянні з сільськогосподарськими підприємствами; щорічно розширюється обсяг виробництва тваринницької продукції, але в основному за рахунок збільшення поголів’я худоби та птиці; зростають обсяги реалізованої продукції та рівень її товарності. Особливості функціонування особистих селянських господарств на пореформеному етапі розвитку аграрного сектора полягають у посиленні їх значення у забезпеченні життєвого рівня сільського населення на основі посилення їх комерційного спрямування, зростання рівня товарності та диверсифікації виробництва у зв’язку з можливістю розширення землі в обробітку за рахунок приєднання земельних часток (паїв), отриманих в результаті здійснення земельної реформи 6. Самозайнятість в ОСГ – це вид підприємницької діяльності фізичних осіб, що забезпечують самі себе роботою, самостійно обирають її напрями та беруть на себе відповідні ризики. В цьому контексті пропонуємо розширити форми самозайнятості сільського населення шляхом розвитку кустарних промислів, художніх ремесел, запровадження зеленого туризму, вирощування квітів та грибів, а також збір дикоростучих ягід, грибів, лікарських рослин. 7. ОСГ були поділені на групи за такими критеріями: чисельним складом сім’ї, розміром земельної ділянки та паїв, спеціалізацією, розміром сукупного доходу сім’ї, орієнтацією на ринки збуту своєї продукції. Проведена класифікація особистих господарств селян дозволила обґрунтувати варіанти стратегій їх розвитку, напрями і способи залучення до кооперативної взаємодії у структуроутворюючих процесах горизонтального та вертикального спрямування. Доцільно залучати ОСГ до формування ринково орієнтованого аграрного сектора, який спрямований на подолання їх технологічного відставання та економічної дискримінації з боку спекулятивно-посередницьких структур, а також забезпечення соціальної захищеності на основі розвитку виробничої та обслуговуючої кооперації. 8. Розвиток ОСГ в перспективі поєднає і взаємопов’яже чисельність сільського населення, обсяги виробництва сільськогосподарської продукції та питому вагу особистих селянських господарств у виробництві валової продукції сільського господарства в умовах зростаючої конкуренції з боку сільськогосподарських підприємств. Згідно прогнозу на перспективу, кількість особистих селянських господарств до 2010 р. зменшиться, проте зросте розмір їх землекористування та обсяги виробництва основних видів сільськогосподарської продукції: зерна – на 48%, цукрових буряків – на 75, м’яса у забійній вазі – на 20%. Ріст відбудеться за рахунок підвищення урожайності та продуктивності праці. 9. В існуючому вигляді ОСГ слід сприймати як тимчасовий вихід із складного економічного становища для забезпечення раціональної зайнятості і виживання більшості сільських сімей з низькими грошовими доходами. Основними напрямами подальшого розвитку ОСГ є: підвищення соціального і правового статусу особистих господарств селян; забезпечення їх машинами і механізмами малої механізації, добривами, засобами захисту рослин й іншими матеріально-технічними ресурсами; удосконалення організації закупівлі продукції в ОСГ; ліквідація дефіциту насіння високоврожайних культур, розведення високопродуктивних порід худоби, раціональне забезпечення їх кормами; впровадження інтеграційних зв’язків особистих селянських господарств із сільськогосподарськими та іншими підприємствами АПК. У цьому відношенні важливе значення має кредитування особистих селянських господарств шляхом створення селянських земельних банків, які б могли надавати довгострокові кредити під заставу землі і майна. 10. На базі ОСГ слід проводити формування нових організаційно-правових форм господарювання шляхом здійснення їх трансформації: у фермерські господарства, приватні підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю, а також інтеграції: з сільськогосподарськими підприємствами з метою виробництва, переробки та збуту продукції, одержання і надання взаємних послуг. 11. До актуальних проблем розвитку приватних господарств слід віднести: дефіцит обігових коштів і відсутність відчутної фінансово-кредитної й ресурсної підтримки малого бізнесу; низький рівень підприємницької ініціативи; складна система оподаткування, адміністративний тиск; нерозвиненість інфраструктури з підтримки підприємництва; низька продуктивність праці через відсутність сучасних високоефективних технологій; незадовільне забезпечення правовою й економічною інформацією, у тому числі про ринки збуту і ціни на сільгосппродукцію. Необхідність існування та подальшого розвитку малих форм господарювання на селі пов’язана з тим, що завдяки їм забезпечується: поповнення обсягу та асортименту сільськогосподарської продукції; збільшення додаткових грошових надходжень сільського населення; раціональне використання виробничих ресурсів; економія капіталовкладень у сільське господарство; скорочення втрат сільськогосподарської продукції; виховання молодого покоління у працьовитості та високій моралі; поповнення місцевого бюджету. |
