Анотація до роботи:

Гнибіденко І.Ф. Соціально-економічні проблеми зайнятості і соціального захисту населення в аграрному секторі економіки України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.09.01 – демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. – Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. – Київ, 2005.

У дисертації визначено та обґрунтовано властивості та функції зайнятості. Поглиблено методологію дослідження факторів зайнятості на селі. Розроблено і сформульовано підходи до вивчення тенденцій і закономірностей розвитку зайнятості в аграрній сфері. Розкрито сутність впливу на зайнятість перетворень у аграрному секторі. Обґрунтовано закономірності просторової організації зайнятості в аграрній сфері. Розроблено методичний підхід аналізу регіонального розвитку зайнятості й ринку праці села. Здійснено ранжування регіонів України за станом зайнятості та ринку праці сільського населення. Поглиблено методику аналізу регіональної зайнятості та ринку праці села та виділено відповідні типи регіонів. Обґрунтовано концептуальні напрями розвитку сфери зайнятості на селі. Розроблено модельну структуру регіональної програми розвитку зайнятості сільського населення. Удосконалено підходи щодо соціальної політики на селі. Виокремлено форми економічної адаптації сільського населення. Визначено сценарії розвитку аграрного сектора України та зайнятості в ньому на період до 2015 року.

У дисертації розроблено теоретико-методологічні засади забезпечення продуктивної зайнятості сільського населення, обґрунтовано методику оцінки стану його розвитку, запропоновано заходи по вдосконаленню соціальної політики на селі та механізму її реалізації відповідно до реалій сучасного етапу розвитку України. Результати проведеного дослідження дають змогу зробити висновки концептуального, теоретичного і практичного спрямування, основними з яких є наступні.

1. В роботі зайнятість населення розглядається як соціально-трудова система, метою функціонування якої є відтворення людського капіталу відповідно до рівня розвитку продуктивних сил та соціального і науково-технічного прогресу. Відповідно до цього зайнятість в аграрному секторі економіки дисертантом визначено як соціально-трудову систему, що охоплює цілісну сукупність сфер, відносин, форм і методів організації трудової діяльності економічно активного населення, обумовлених використанням землі як основного засобу виробництва і спрямованих на створення матеріальних і соціальних продуктів та забезпечення відтворення і розвитку людського капіталу, задіяного в цьому секторі.

2. Застосування системного підходу до дослідження сфери зайнятості є основою для комплексного вивчення її властивостей, що має велике теоретичне і прикладне значення для поглиблення методолого-методичного обґрунтування розв‘язання проблем зайнятості та ринку праці України й дозволить забезпечити необхідний рівень керованості та ефективності функціонування сфери зайнятості аграрного комплексу. Аналітична оцінка дає змогу сформулювати такі загальносистемні властивості зайнятості в аграрному секторі, як континуальність, безперервність еволюції та взаємодії з зовнішнім середовищем, цілісність, автономність, ієрархічність, складність, інтегративність, незворотність і флуктуактивність.

3. Встановлено, що розвиток сфери зайнятості та ринку праці як відкритих систем обумовлений дією складного комплексу факторів, що впливають на попит та пропозицію робочої сили і через них – на показники зайнятості і безробіття. У дисертації здійснено класифікайію цих факторів, яка дає змогу комплексно оцінити зміни, що відбуваються під їх безпосереднім впливом в сфері зайнятості.

4. Визначено, що сучасний етап соціально-економічного розвитку України пов‘язаний з посиленням впливу тенденцій і закономірностей суспільно-економічного розвитку наднаціонального, світового рівня., а саме: глобалізацією світового розвитку, переходу людства від індустріального до інформаційного (постіндустріального) суспільства, утвердження та поширення у загальносвітовому вимірі провідної ролі здатності людини до трудової діяльності інноваційного змісту, визнання людського капіталу як головної продуктивної сили. Своєрідно переломлюючись крізь призму особливостей розвитку економіки України, вони проявляють себе у змінах структури економіки та динаміки зайнятості.

5. Комплексне дослідження розвитку зайнятості в аграрному секторі економіки передбачає використання структурно-функціонального аналізу з метою системної об’єктивної оцінки сучасного стану і динамічних зрушень у чисельності та структурі зайнятості економічно активного сільського населення, його розміщенні по регіонах, галузях і сферах економіки, видах економічної діяльності. З цією метою автором запропоновано систему індикаторів і параметрів, які, відповідно до розроблених методологічних підходів, характеризують субстанційний, функціональний та реляційний аспекти сфери зайнятості. В роботі запропоновано також індексний підхід до визначення інтегрального показника інтенсивності структурних зрушень в зайнятості сільського населення.

6. Встановлено, що в Україні рівень безробіття серед сільського населення більш ніж у два рази перевищує аналогічний показник у містах.Частка найманих працівників, зайнятих у сільському господарстві, складає лише 40%. Об’єктивною тенденцією є абсолютне і відносне скорочення чисельності працюючих за наймом та збільшення чисельності самозайнятих і безкоштовно працюючих членів сім’ї. Більше половини працівників зайняті в особистих селянських господарствах, що стало наслідком ринкових реформ в аграрному секторі. Значного поширення набуло приховане та сезонне безробіття. Якщо не вжити запобіжних заходів, то можна очікувати подальшого збільшення незайнятого сільського населення і посилення напруги на сільському ринку праці.

7. Системне дослідження сфери зайнятості аграрного сектора економіки потребує застосування геопросторового підходу. У цьому контексті територіальна організація сфери зайнятості аграрного сектора економіки розглядається як просторова форма функціонування інституційно-правових та соціально-трудових відносин щодо відтворення людського капіталу; як процес управління формуванням, розподілом, перерозподілом та використанням робочої сили в межах певної території; як соціально-економічний та фінансовий механізм оптимізації територіального відтворення людського капіталу регіонів і держави загалом.

8. Метою вдосконалення територіальної організації сфери зайнятості в аграрному секторі економіки автором визначено забезпечення сталого людського розвитку, підвищення добробуту населення, досягнення повної продуктивної зайнятості, підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, раціональне використання земельних ресурсів та екологічну безпеку. Досягнення визначених цілей вимагає проведення систематичного регіонального моніторингу соціально-економічного розвитку на єдиній методологічній та методичній основі. В роботі запропоновано методичну процедуру комплексного аналізу соціально-економічного розвитку регіонів, яка включає чотири етапи і дозволяє виокремити основні проблеми, що обумовлюють і посилюють соціальну напругу, виявити особливості розвитку регіональної сфери зайнятості в АПК та проблемні депресивні регіони, дослідити рівень асиметричності розвитку регіонів.

9. Оцінка гостроти регіональних проблем ґрунтується на встановленні регіональної асиметрії розвитку сфери зайнятості та ринку праці сільського населення, яку автор визначає як політико-правову і соціально-економічну категорію, що відбиває стійкі в часі відхилення властивостей і параметрів регіональних систем від їх критеріальних значень. Розрахунок параметрів відхилень найбільш репрезентативних показників соціально-економічного розвитку аграрного сектору економіки та сфери зайнятості сільського населення України, а також оцінка регіонального розвитку за показником валової продукції сільського господарства на душу населення в динаміці свідчать про поступове зростання регіональної асиметрії, що посилює розрив між різними за економічними можливостями регіонами, призводить до накопичення і загострення соціальної напруги у суспільстві.

На основі відповідних розрахунків виявлено регіони високого рівня розвитку (Донецька область), регіони з задовільним станом зайнятості в аграрному секторі економіки (Дніпропетровська, Запорізька, Київська, Одеська Харківська області), депресивні регіони (АР Крим, Вінницька, Волинська, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Полтавська, Черкаська, Сумська області), слаборозвинені регіони (Житомирська, Херсонська, Хмельницька, Чернігівська області) та кризові (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області).

10. Основними елементами сучасної соціальної політики в роботі визначено: сприяння продуктивній зайнятості і захист від безробіття; вирівнювання та захист доходів населення; захист соціально вразливих груп населення; захист інтересів споживачів. Соціальний захист економічно активного сільського населення автор розуміє як комплексну багаторівневу систему заходів, спрямованих: на забезпечення продуктивної вільно обраної зайнятості або сфери діяльності на основі ефективного розвитку всіх секторів економіки та формування адекватної їм робочої сили; на створення умов для зростання доходів за рахунок високопродуктивної праці; на підтримання доходів і професійну переорієнтацію безробітних та незайнятих громадян. Ключова функція держави як суб'єкта соціальної політики полягає у формуванні соціально-економічного середовища, сприятливого для активної самореалізації кожного члена суспільства у власне економічній сфері, що гарантує достатній рівень стабільності і можливості розвитку. Основні напрями такого регулювання полягають у законодавчому захисті прав працівника як партнера соціально-трудових відносин, активній політиці зайнятості, що стимулює створення і поліпшення якості робочих місць, встановлення обґрунтованого державного мінімуму оплати праці.

11. В процесі дослідження встановлено, що інституціональні перетворення на селі спонукали сільських жителів виробляти власні способи економічної адаптації до ринкових умов, темпи і ступінь якої відрізняються за соціально-демографічними групами. Класифікація груп сільського населення за ступенем адаптивності визначається, насамперед, соціально-демографічними, професійно-кваліфікаційними і суб'єктивно-психологічними характеристиками особистості, завдяки яким індивід може (або не може) реалізувати ту або іншу адаптаційну стратегію. Для сільського населення в цей період були характерні такі типи соціально-економічних стратегій: добровільна активна; вимушена активна; вимушена пасивна; пасивна руйнівна. Розробка таких стратегій адаптації селян до умов ринкового господарювання дасть змогу підвищити обґрунтованість і адекватність регулюючих заходів соціальної політики на селі, досягти бажаних результатів суспільно-економічних трансформацій.

12. Вивчення досвіду становлення ринкового господарства в розвинутих країнах дозволяє виокремити такі елементи державного регулювання зайнятості сільського населення, доцільні для опрацювання та застосування в Україні, як: збереження достатньо сильних позицій держави у визначенні і здійсненні політики зайнятості та інтеграції останньої у загальну економічну політику; більшу гнучкість методів державної політики та зміщення акцентів з регламентуючих і обмежуючих заходів на стимулюючі, з регулювання попиту на робочу силу на регулювання пропозиції; активізацію підприємництва; узгодження макро- і мезорівня регулювання зайнятості та децентралізацію регулювання ринку праці; реструктуризацію робочих місць та збільшення попиту на трудові послуги шляхом розвитку соціальної інфраструктури у сільській місцевості.

13. В умовах подальшого поглиблення аграрної реформи актуалізується проблема пошуку нетрадиційних сфер докладання праці, в першу чергу за рахунок розширення самостійної зайнятості та розвитку різноманітних форм кооперування діяльності. Дослідження сектора самозайнятості сільського населення свідчать не тільки про переваги і можливі позитивні соціально-економічні результати його розвитку, але і перешкоди та загрози, основними з яких є недосконалість нормативно-правової бази, бюрократизм, нерозвиненість виробничої та обслуговуючої інфраструктури, нестабільність доходів та соціальна незахищеність працівників. Факторами розвитку самозайнятості сільського населення мають стати аграрна та майнова реформа; удосконалення законодавчої бази; послаблення податкового тиску і посилення соціальних гарантій; фінансово-кредитна підтримка; інфраструктурне забезпечення; розвиток співпраці і кооперування з великими сільськогосподарськими підприємствами; ресурсна підтримка самозайнятого населення, суб’єктів малого підприємництва та новостворених сільськогосподарських кооперативів, диференційована за регіонами залежно від рівня їх соціально-економічного розвитку та напруги на ринку праці.

14. Запропонована модельна структура Державної (Національної) та регіональних програм забезпечення продуктивної зайнятості сільського населення ґрунтується на розроблених концептуальних напрямах трансформації державного регулювання сфери зайнятості на якісно нових засадах відповідно до завдань поступового нарощування темпів економічного розвитку країни. Це дасть змогу: забезпечити спадкоємність виконавчої і законодавчої регіональної влади в регіональній політиці зайнятості сільського населення; оптимізувати регіональні й загальнодержавні економічні інтереси; гнучко підходити до формулювання економічних і соціальних пріоритетів регіону.

15. Стратегічними напрямами реалізації державної політики соціального захисту населення в аграрному секторі економіки мають стати: запобігання успадкованій бідності, яка притаманна сільському населенню; створення для працездатного населення економічних умов, що дають змогу за рахунок власних доходів забезпечувати більш високий рівень життя; формування сприятливого соціального середовища для забезпечення всебічного розвитку особистості; створення умов для розвитку і підвищення якості трудового потенціалу села та відродження мотивації до праці; сприяння процесам професійної і соціальної мобільності сільського населення; збереження і поліпшення навколишнього середовища, що вимагає відповідного удосконалення механізму соціального захисту. Запропонований механізм такого захисту населення в аграрному секторі економіки включає блоки формування та реалізації політики соціального захисту, а також організаційно-контролюючий блок, методи і регулятори здійснення політики соціального захисту. Викладені в дисертації система індикаторів і методика оцінки рівнів соціальної забезпеченості, соціальної напруженості та соціального благополуччя можуть бути використані регіональними органами влади у практичній діяльності при розв’язанні проблем зайнятості і соціального захисту населення.

Публікації автора:

Монографії, брошури

1. Гнибіденко І.Ф. Соціально-економічні проблеми зайнятості і соціального захисту населення в аграрному секторі економіки України. – К.: Соцінформ, 2002. – 336 с.

2. Гнибіденко І.Ф. Сільська соціальна інфраструктура: аспекти розвитку та зайнятості населення. – К.: РВПС України НАН України, 2003. – 54 с.

3. Доходи та витрати домогосподарств в сільській місцевості / Берданова О.В., Вітвіцький В.В., Гнибіденко І.Ф. та ін. – К.: УАДУ, 2003. – 76 с. (особистий внесок – розділ 3 “Пенсійне забезпечення, соціальні допомоги та субсидії”).

4. Трудовий потенціал села / Гнибіденко І.Ф., Гудзинський С.О., Вітвіцький В.В. та ін. – К.: УАДУ, 2003. – 72 с. (особистий внесок – розділ 3 “Трудові ресурси села, зайнятість та ринок праці”).

5. Гнибіденко І.Ф. (у співавт. з Ю.П. Лебединським, М.К. Орлатим та ін.) Економічний довідник державного службовця / – К.: УАДУ, 2003.– 412 с. (особистий внесок – розділ 3, 3.4 “Зайнятість населення”; розділ 4, 4.3 “Пенсійне забезпечення, соціальні допомоги та субсидії”).

6. Соціальна сфера села України: регіональний аспект / Амбросов В.Я., Білоконь І.В., Гнибіденко І.Ф. та ін.; За ред. П.Т. Саблука, М.К. Орлатого. – К.: НДІ „Украгропромпродуктивність”, 2003. – 605 с. (особистий внесок – розділ 2, 2.3 “Пенсійне забезпечення, соціальні допомоги та субсидії”).

7. Гнибіденко І.Ф. (у співавт. з Анішиною Н.В., Бондар І.К. та ін.) Проблемні питання праці та соціальної політики / За ред. М.М. Папієва, к.е.н., проф. Т.М. Кір’ян. – К.: Соцінформ, 2003. – 511 с. (особистий внесок – розділ 5 “Зайнятість сільського населення в умовах поглиблення аграрної реформи”).

Статті у наукових фахових виданнях

8. Гнибіденко І.Ф. Організаційно-правові аспекти подолання бідності в Україні // Україна: аспекти праці. Науково-аналітичний та соціально-політичний журнал. – 1997. – № 7. – С. 29–31.

9. Гнибіденко І.Ф. Функції та роль соціальних факторів у розвитку ринку праці // Зайнятість та ринок праці: Міжвід. наук. зб. – К.: РВПС України НАН України. – 1998. – Вип. 6. – С. 11–19.

10. Гнибіденко І.Ф. Соціальні проблеми України на етапі формування ринкової економіки // Зайнятість та ринок праці: Міжвід. наук. зб. – Київ.: РВПС України НАН України. – 1998. – Вип. 8. – С. 39–48.

11. Гнибіденко І.Ф. Особливості сучасного етапу соціального захисту населення у відповідності до ринкових відносин // Зайнятість та ринок праці: Міжвід. наук. зб. – К.: РВПС України НАН України. – 1998. – Вип. 11. – С. 141–152.

12. Гнибіденко І.Ф. Ефективність пенсійної системи в Україні та її реформування на страховій основі // Економіка України. – 1999. – № 12. – С. 15–18.

13. Гнибіденко І.Ф. Проблеми трудової міграції в Україні та їх вирішення // Економіка України. – 2001. – № 4. – С. 19–22.

14. Гнибіденко І.Ф. Зайцев Ю. Середній клас в Україні: проблеми ідентифікації та становлення // Україна: аспекти праці. – 2002. – № 8. – С. 11–15.

15. Гнибіденко І.Ф. Соціальна інфраструктура села: стан, тенденції, перспективи // Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету. Серія: економічні науки. – Луганськ: Вид-во ЛНАУ. – 2004. – № 38 (50). – С. 163–168.

16. Гнибіденко І.Ф. Ринок праці на селі: стан, проблеми, перспективи // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2004. – № 1 (71). – С. 35–39.

17. Гнибіденко І.Ф. Модульне навчання безробітних та підвищення ефективності управління реформою соціального захисту в Україні: досвід, проблеми, перспективи // Проблеми науки: Міжгалузевий науково-технічний журнал. – 2004. – № 3. – С. 3–9.

18. Гнибіденко І.Ф. Маргіналізація сільського населення як фактор соціальної безпеки держави // Україна: аспекти праці. Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. – 2004. – № 2. – С. 17–22.

19. Гнибіденко І.Ф. Підвищення рівня життя, удосконалення системи соціального захисту, пенсійного забезпечення та зайнятості сільського населення // Науковий вісник Національного аграрного університету. – К.: НАУ. – 2004. – Вип. 76. – С. 29–35.

20. Гнибіденко І.Ф. Сільське безробіття: проблеми, пошук, перспективи // Зайнятість та ринок праці: Міжвід. наук. зб. – К.: РВПС України НАН України. – 2004. – Вип. 19. – С. 57–63.

21. Гнибіденко І.Ф. Інноваційна модель системи соціального захисту населення // Проблеми науки: Міжгалузевий науково-технічний журнал. – 2004. – № 9. – С. 7–13.

22. Гнибіденко І.Ф. Шляхи реформування системи соціальної допомоги та зайнятості населення в Україні // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України: Наук.-практ. зб. – 2004. – № 4. – С. 5–13.

23. Гнибіденко І.Ф. Зайнятість сільського населення як похідна реформування аграрного сектора економіки // Управління сучасним містом. – 2004. – №. 4. – С. 52–58.

24. Купалова Г., Гнибіденко І., Лесько О., Дорошенко І. Сприяння розвитку малого підприємництва та самозайнятості безробітних сільських жителів // Україна: аспекти праці. Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. – 2004. – № 7. – С. 25–31 (внесок автора – дослідження проблем розвитку малого підприємництва і самозайнятості безробітних).

25. Гнибіденко І.Ф. Актуальні аспекти підготовки кадрів: стан, проблеми, перспективи // Економіка промисловості. Науково-практичний журнал. – 2004. - № 4., С. 23-27.

26. Гнибіденко І.Ф. Нові теоретико-методологічні аспекти дослідження властивостей та функцій сфери зайнятості // Проблеми науки. Міжгалузевий науково-технічний журнал. -2005. - № 2., С. 2-8.

27. Гнибіденко І. Соціальний вимір в умовах глобалізації як засіб забезпечення соціального захисту та прав людини // Україна: аспекти праці. – 2005. - № 2., С. 33-38.

Тези доповідей

28. Гнибіденко І.Ф. Соціальна спрямованість розвитку економіки: стан та перспективи // Матер. регіон. наук.-практ. конф. “Соціально-економічні проблеми перетворення громадянського суспільства: сучасне та майбутнє” (м.Луганськ, 23–24 квітня 2004 р.) / Під заг. ред. д.е.н., проф. Г.В. Саєнка. – Луганськ: НДІ соціально-трудових відносин. – 2004. – С. 9–14.

29. Гнибіденко І.Ф. Базова захищеність населення – основа соціальної безпеки держави // Зб. доповідей і тез Міжнародного економічного форуму „Теорія і практика розвитку корпоративного сектора економіки України в контексті цілей тисячоліття та світової глобалізації”. – К.: Видавничий дім „Корпорація”, 2004. – С. 51–56.

30. Гнибіденко І.Ф. Вплив реформування аграрного сектора на зайнятість населення регіону // Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю “Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (м.Київ, 28 травня 2004 р.): У 2 т. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – Т. 2. – С. 3–5.

31. Гнибиденко И.Ф. (выступление на заседании круглого стола «Социальное государство: от демократии к воплощению» (г.Москва, май 2004 г.) // Человек и труд (г.Москва). – 2004. – № 8. – С. 13.

32. Гнибіденко І.Ф. Соціальний вимір в умовах глобалізації як засіб забезпечення соціального захисту та прав людини // Матеріали науково-практичної конференції „Удосконалення змісту, методів та форм навчального процесу відповідно до міжнародних стандартів. – КНЕУ. – 2004.

Інші публікації

33. Гнибіденко І.Ф. Перспективи розвитку ринку праці в сільськогосподарських районах // Проблеми економіки праці, соціально-трудових відносин та соціального захисту населення. – Луганськ. – 2003. – Вип. 1. – С. 9–19.

34. Гнибіденко І.Ф. Соціальна безпека: пошук нової парадигми. Зб. наук. ст. – К.: ЦПСД; НАУ, 2003. – С. 24–29 (Серія „Соціальна безпека: пошук нової парадигми”. Вип. 1).

35. Гнибіденко І.Ф. Скорочення масштабів бідності – головне завдання соціальної політики країни на початку нового тисячоліття // Реалізація цілей розвитку тисячоліття ООН в Україні: подолання бідності та підвищення життєвого рівня населення. Збірник наукових праць // За ред. д.е.н., проф.. В.М.Новікова. – К.: Інститут демографії та соціальних досліджень НАНУ, 2004. – С. 10–15.

36. Гнибіденко І.Ф. Вплив соціальної інфраструктури села на стан регіонального ринку праці // Збірник наукових праць кафедри управління трудовими ресурсами і розміщення продуктивних сил Тернопільської академії народного господарства. – Тернопіль: Економічна думка. – 2004. – Вип. 9. – С. 56–60.