У дисертаційній роботі вирішено актуальну науково-прикладну задачу удосконалення процесу формування соціально-економічного механізму розвитку господарської діяльності промислових підприємств з метою забезпечення їх конкурентоспроможності, що сприяє створенню передумов для стабільного функціонування господарюючих суб’єктів. Результати дослідження дозволили зробити такі висновки: 1. Досліджено і зроблено висновок, що на сучасному етапі розвитку економіки України, в умовах її безупинної трансформації, господарська діяльність підприємств також повинна якісно змінюватися. Її рамки в міру просування до ринку розширюються й охоплюють не тільки процеси виробництва і реалізації продукції, але і багато інших видів діяльності, у тому числі: інноваційну, інвестиційну, маркетингову, соціальну сферу. 2. Виявлено, що в умовах глобальних структурних змін у виробництві стійкий розвиток машинобудівного підприємства залежить від активізації інноваційної діяльності та людських ресурсів, ефективного управління ними на основі концепції якості трудового життя. Відповідно до цієї концепції люди розглядаються не просто як трудові ресурси певного складу і кількості, а в тісному зв'язку з умовами, у яких вони можуть оптимально реалізувати свої можливості як особистості. 3. Розгляд особливостей розвитку господарської діяльності промислових підприємств в умовах реформування економіки дозволив визначити необхідність формування мотиваційного середовища, яке сприяє ліквідації відчуження персоналу від інтересів підприємства та створенню «єдиної команди», зацікавленої у кінцевих результатах діяльності. Тобто, щоб досягти успіху в ринкових умовах, реалізація стратегії розвитку господарської діяльності підприємства повинна бути пов’язана зі створенням умов, які забезпечують його успішну діяльність. 4. Проаналізовано фактори, що роблять істотний вплив на трудову мотивацію, та за допомогою соціологічного опитування підтверджено, що головною диспропорцією в організації оплати праці працівників є невідповідність між розмірами заробітної плати і результатами їхньої праці, умовами, у яких відбувається праця. Недостатній облік факторів, які впливають на оплату праці, веде до негативних соціальних наслідків: безробіття, виробничого травматизму. 5. Аналіз інноваційної діяльності підприємств показав, що ще не створено умови, необхідні для переходу економіки на всіх її рівнях на інноваційний шлях розвитку, і тому потрібні додаткові заходи щодо активізації інноваційного потенціалу підприємств. Це допоможе вітчизняним підприємствам посісти гідне місце на міжнародних ринках. 6. На основі дослідження стану інформаційної бази підприємства обґрунтовано, що в сучасних умовах аудит на підприємствах не обмежується функцією контролю і може бути ефективним інструментом організації управлінської діяльності, у тому числі й управління якістю трудового життя персоналу з метою забезпечення умов для активної, високорезультативної трудової діяльності людини. 7. Обґрунтовано, що процеси підвищення якості трудового життя персоналу підприємства повинні здійснюватися в межах спеціально розробленої стратегії, реалізація якої буде сприяти підвищенню рівня конкурентоспроможності підприємства. Рішення цього завдання пов'язано з застосуванням адекватного механізму формування стратегії підвищення якості трудового життя. Удосконалено процес розробки стратегічного плану за допомогою формування та включення розділу «Якість трудового життя» з додатком програми її підвищення. 8. Використання системного підходу дозволило виявити набір основних внутрішніх факторів, що сприяють підвищенню якості трудового життя і, як наслідок, – високої результативності господарювання. Вони можуть служити орієнтиром для вітчизняних промислових підприємств під час розробки ними стратегії підвищення якості трудового життя. Запропоновано модель формування та оцінки системи підвищення якості трудового життя персоналу підприємства, яка допоможе реалізувати функцію контролю соціальних процесів на промисловому підприємстві. 9. Визначено й обґрунтовано напрями і фактори формування стійких конкурентних переваг підприємства. Сукупність напрямів і факторів сформовані як цілісна система, компоненти якої мають єдину цільову спрямованість – забезпечення конкурентоспроможності підприємства в умовах реформування економіки України. 10. Удосконалено методичний підхід щодо аналізу та оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства, на основі економіко-математичної моделі взаємозв’язку показників, що характеризують забезпечення конкурентоспроможності. Первинними об'єктами аналізу та оцінки рівня конкурентоспроможності служать окремі напрями забезпечення її запланованого рівня. Вони реалізуються за допомогою визначених факторів і характеризуються групами часткових показників, на базі яких визначається узагальнююча оцінка кожного напряму. |