В дисертації вирішено науково-прикладну задачу удосконалення соціально-економічного механізму управління підприємницькою діяльністю на промислових підприємствах, що забезпечує створення передумов для стабільного і високоприбуткового функціонування господарюючих суб’єктів. Результати дослідження дозволили дійти таких висновків: 1. Дослідження існуючих підходів до управління економікою показує, що на теперішній час в світі не існує загальноприйнятого визначення підприємництва. Відсутність однозначного трактування пояснюється складністю і багатогранністю цього явища. Проблеми підприємницької діяльності як економіко-філософського феномену далекі від задовільного стану їх розв’язання. Аналіз феномена підприємництва як особливого типу особистого буття неможливий поза межами нашого православного духу. Практичний вибір того чи іншого варіанту підприємництва як елементу економічного регулювання із величезного спектру потенційно можливих рішень визначається, в першу чергу, господарською культурою нашої країни, її соціокультурними характеристиками, особливостями її національно-економічної ментальності. 2. Установлено, що універсальним критерієм економічної мотивації праці, як і раніше залишається відповідність заробітної плати професійній кваліфікації. В умовах змішаної економіки неможливо виробити єдиний мотиваційний підхід відповідно до людей, які працюють на підприємствах різних форм власності, з різними методами ведення господарства. Для того, щоб простежити взаємозв’язок відносин власності та мотивації підприємництва, слід розглянути цей взаємозв’язок у його історичній обумовленості. 3. Дослідження принципів малого і середнього підприємництва дозволило визначити, що важливе значення малого та середнього бізнесу в економіці, що розвивається, обумовлено тим, що він є достатньо вагомою та суттєвою її часткою, фундаментальною базою та інтегральним елементом конкурентного ринкового механізму. Без його участі в трансформаційних процесах та активного функціонування розвиток ринкової економіки не є можливим. 4. Установлено, що на сучасному етапі в промисловому комплексі України, зокрема машинобудуванні та металургії, спостерігається позитивна динаміка кількості малих підприємств та працюючих на них. Проте, ситуація в секторі малого та середнього підприємництва ще не відповідає реальним потребам економіки та далека від рівня інших економічно та соціально-розвинутих країн. Крім того, незважаючи на стійку тенденцію зростання, темпи та абсолютні показники залишаються на низькому рівні. 5. Визначено, що однією з найважливіших умов успішного розвитку підприємницьких структур є посилення державної підтримки підприємницької діяльності у напрямку удосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємництва, формування єдиної державної регуляторної політики, активізації фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки суб’єктів підприємництва. 6. При порівнянні основних характеристик вітчизняного підприємництва з його класичним зразком можна констатувати неканонічний характер першого. Дані, отримані в результаті аналізу економічних, індивідуально-особистісних, духовно-раціональних та культурно-історичних чинників розвитку підприємництва, свідчать про те, що соціально-економічні умови життя українців не могли сприяти формуванню у українській нації прихильності до підприємництва та ринкової поведінки. Цей історичний чинник необхідно враховувати при аналізі причин, які гальмують темпи реформування вітчизняної економіки. 7. Дослідження підтверджують, що формування класу підприємців є однією з найважливіших довгострокових стратегічних задач держави в процесі будування ринкових відносин. Українське підприємництво має деякі специфічні риси: прагнення до максимальної самостійності; поєднання в межах одного малого підприємства декількох видів діяльності; загальний низький технічний рівень і низька технологічна оснащеність у поєднанні з вагомим інноваційним потенціалом; низький управлінський рівень; прагнення вийти за рамки локальних ринків, у тому числі, й на міжнародні ринки; робота в умовах відсутності повної і достовірної інформації про стан і кон’юнктуру ринку. 8. Визначено основні причини, які стримують розвиток промислового підприємництва. Ними є: недосконалість законодавства; надмірні податки; недостатність джерел фінансування; нерівні можливості щодо конкуренції з номенклатурним великим бізнесом; недостатня підтримка з боку держави; недостатнє інформаційне та консультаційне забезпечення; професійна непідготовленість самих підприємців. 9. Розроблено методологію розбудови механізму управління мотиваційними процесами, що базується на створенні розгорнутої і всебічної системи державної підтримки та формуванні сприятливого середовища для розвитку підприємництва. Механізми підтримки повинні формуватися на державному рівні, а конкретна допомога повинна здійснюватися на регіональному і місцевому рівнях. | 