Анотація до роботи:

Романова О.М. Соціально-філософський аналіз детермінант формування екологічної свідомості. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Донецький національний університет, Донецьк, 2007.

У дисертації досліджуються об’єктивні та суб’єктивні детермінанти формування екологічної свідомості, опозиція яких виявляє протиріччя у відношеннях “людина – природа”, “суспільство – природа” та “людина – суспільство”.

Розглянуто та проаналізовано існуючі дефініції екологічної свідомості. Виявлено та обґрунтовано статус екологічної свідомості як неосновної форми суспільної свідомості. Визначено зміст екологічної свідомості періоду модерну, який складає осмислення особливостей фундаментальних взаємодій “людина – природа”, “суспільство – природа”, “людина – суспільство”.

Розглянуто різні погляди щодо джерел сучасного вульгарно антропоцентристського відношення людини та суспільства до природи, сучасні екофілософські концепції. Розроблено та обґрунтовано власну дефініцію екологічної свідомості.

Визначено та класифіковано детермінанти формування екосвідомості, розроблено методологію їх дослідження в межах новітніх after-постмодерністських тенденцій.

Розроблено основні положення стратегії екобезпечного розвитку, яка формується в екологічній свідомості, та представлено інші соціокультурні механізми оптимізації процесу формування екосвідомості: екологічне виховання, екологічна освіта та формування екологічної культури соціуму.

1. Екологічну свідомість визначено як духовний феномен суспільної свідомості, що віддзеркалює екологічні реалії та протиріччя світоглядних орієнтацій, регулює відношення людини, суспільства і природи як рівнозначних і рівноцінних форм буття, обумовлює етичні норми поведінки і межі дій людини у природному середовищі, виходячи з усвідомлення природи як найголовнішої цінності.

2. Проведене дослідження виявило статус екологічної свідомості у структурі суспільної свідомості. З одного боку, екологічна свідомість знаходиться у сфері наукової свідомості з огляду на те, що екологія є фундаментальною наукою про природу. З іншого боку, екологічна свідомість сьогодні виходить за межі виключно науки, тому що її зміст стосується більш широкого контексту філософських, етичних, релігійних, політичних, правових та естетичних аспектів відносин Людина–Природа. Зазначені факти надають підстави визначити екологічну свідомість як неосновну форму суспільної свідомості. Взаємодія екологічної свідомості з філософією, мораллю, релігією, політикою й естетикою сприяла появі синтетичних духовних утворень, що поєднують риси обох форм суспільної свідомості: екологічна філософія, екологічна етика, релігія природоохорони, екологічна політика, екологічна естетика тощо.

3. Вивчення природи глобальної екологічної кризи привело до визрівання ідеї, що її першопричиною є криза світогляду, яка ґрунтується на ідеї “центральності” людини. Перегляд ідейних основ антропоцентризму спричинив появу нових світоглядних орієнтацій, зокрема, таких, як біоцентризм, екоцентризм, антиантропоцентризм, неоантропоцентризм. Абсолютизація одного із “центрів” свідомості людини згодом виявила обмеженість, спекулятивність відповідних філософських концепцій, у межах яких людина і природа стають категоріальними опозиціями, для зняття протиріччя яких виникла потреба у застосуванні комплексного, цілісного підходу.

4. Виокремлено ті соціокультурні фактори, що визначають (детермінують) процес формування та наявний стан екологічної свідомості, та які можна схарактеризувати як її детермінанти. Залежно від походження зазначених детермінант вони можуть бути умовно поділені на об’єктивні та суб’єктивні.

До об’єктивних детермінант формування екологічної свідомості віднесені ті природні явища та процеси, які, впливаючи на суспільну свідомість, самі від неї не залежать.

До суб’єктивних детермінант формування екологічної свідомості відносяться ті чинники, що віддображають особистісні моменти сприйняття об’єктивних змін, що відбуваються у природному та соціальному середовищі.

5. Опозиція об’єктивних та суб’єктивних детермінант формування екологічної свідомості виявляє протиріччя у взаємодіях “людина – природа”, “суспільство – природа” та “людина – суспільство”, осмислення особливостей компонентів яких складає зміст екологічної свідомості періоду модерну. Важливий факт полягає у тому, що сам феномен екологічної свідомості є продуктом епохи постмодерну. У межах постмодерністської ретроспективи зазначені фундаментальні взаємодії набувають статусу бінарних опозицій, подолати які можливо методологічним синтезом. Із методологічної точки зору заперечення бінарності фундаментальних взаємодій “людина – природа”, “суспільство – природа”, “людина – суспільство” долається в межах постмодерністських інтенцій, які зосереджуються на критичному – і як наслідок – переважно деструктивному моменті, тернарними залежностями.

6. Традиція after-постмодерну, яка йде на зміну постмодерну, з її поверненням до класичних методологічних побудов, з урахуванням здобутку як модерну, так і постмодерну, сприяє оформленню концепту екоантропосоціальної тотальності, яка визначає рівноцінний та рівнозначний статус усіх субконцептів, що входять до її складу. Із концепту екоантропосоціальної тотальності, інтегратором якої є культура, випливає неприпустимість ієрархічних побудов об’єктивних та суб’єктивних детермінант, тобто людина, суспільство, природа в рівній мірі виступають “співавторами” екологічної свідомості.

7. Виявлені детермінанти формування екологічної свідомості та розроблена методологічна база її дослідження передбачають розробку певних соціокультурних механізмів, за допомогою яких має здійснитися оптимізація екосвідомості. До таких соціокультурних механізмів належать розробка оптимальної стратегії екобезпечного розвитку цивілізації, екологічне виховання, екологічна освіта та формування екологічної культури соціуму. Для оптимізації процесу формування екологічної свідомості необхідно розробити кардинально нову освітню парадигму, яка здатна протистояти нинішній технократичній свідомості та подолати “цінності” технократичної цивілізації.

8. Для оптимізації екологічної свідомості необхідно задіяти такі соціокультурні механізми, як екологічне виховання, екологічна освіта, формування екологічної культури, а також здійснити такі заходи: визнати цілісність відношень людини, суспільства і природи з позицій екоантропосоціальної тотальності, відмовитися від такого типу відношень як “центр – периферія”; визнати за планетою статус живої істоти, виходячи із рівнозначності людини, суспільства та природи як рівноцінних форм буття; проводити коригування категоріального апарату екології.

Публікації автора:

Статті у фахових виданнях:

1. Романова Е.Н. К вопросу об экологическом образовании и формировании экологической культуры социума // Ноосфера і цивілізація. Випуск 2(5). – Донецьк: ДонНТУ, 2005. – С.128-133.

   Романова Е.Н. К вопросу о структуре экологического сознания // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В.П.Бех. – Вип.41. – К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. – С.26-36.

   Романова Е.Н. О проблеме дефиниций экологического сознания // Ноосфера і цивілізація. Випуск 3(6). – Донецьк: ДонНТУ, 2006. – С.101-106.

   Романова Е.Н. Экоантропосоциальная тотальность как основа исследования экологического сознания // Ноосфера і цивілізація. Випуск 4(7). – Донецьк: ДонНТУ, 2006. – С.57-62.

   Романова О.М. Класифікація детермінант формування екологічної свідомості // Культура народов Причерноморья. Выпуск 89. – Симферополь: ТНУ им.В.И.Вернадского, 2006. – С.119-123.

   Інші публікації:

   6. Романова Е.Н. Мировоззренческие основы нового экологического сознания // Збірка доповідей ІІІ Міжнародної наукової конференції аспірантів та студентів “Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів”, 13-15 квітня 2004 р. – Донецьк: ДонНТУ, ДонНУ, 2004. – Т.1. – С.182-183.

      7. Романова Е.Н. Концепция ноосферы В.И.Вернадского в свете идей нового экологического сознания // Ноосфера і цивілізація. Випуск 1(4). – Донецьк: ДонНТУ, 2004. – С.196-202.

      8. Романова Е.Н. К вопросу об экологизации общественного сознания // Тези доповідей науково-філософської конференції студентів і аспірантів ДонНТУ “Філософське розуміння проблем духовності людини і суспільства: історія і сучасність”, 24 травня 2004 р. – Донецьк: ДонНТУ, 2005. – С.36-39.

      9. Романова Е.Н. Экологизация общественного сознания // Материалы международной научно-практической конференции “Экологические проблемы индустриальных мегаполисов”, 01-04 июня 2004 г. – Донецк: ДонНТУ, 2004. – С.167-171.

      10. Romanova E.N. Eco-consciousness or ego-consciousness? // Материалы международной конференции “Мировоззрение и трансформации современного общества”, 22-25 сентября 2004 г. – Симферополь: ТНУ им.В.И.Вернадского, 2004. – С.74-76.

      11. Романова Е.Н. Биосфера В.И.Вернадского и “Гея” Дж.Лавлока: вопрос о приоритетах // Доповіді і повідомлення 4-ї Міжнародної наукової конференції “Творча спадщина В.І.Вернадського і сучасність” (“Вернадські читання”), 21-25 квітня 2005 р. у м.Донецьку / Під редакцією Л.О.Алексеєвої. – Донецьк: ДонНТУ, 2005. – С.216-217.

      12. Романова Е.Н. Роль экологического образования в решении проблем индустриальных мегаполисов // Труды II международной научно-практической конференции “Экологические проблемы индустриальных мегаполисов” (24-27 мая 2005 г.) / под редакцией Д.А.Баранова, М.Г.Беренгартена, Н.И.Гданского, Н.Е.Николайкиной. – М.:МГУИЭ, 2005. – С.64-67.

      13. Романова Е.Н. Система “человек – природа” как фактор формирования нового экологического сознания // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: “Гуманітарні науки”. Випуск 86. – Донецьк: ДонНТУ, 2005. – С.101-107.

      14. Романова Е.Н. К вопросу об интеграции экологических знаний в систему образования инженеров-педагогов // Информационно-методический журнал издательства Херсонского государственного университета “Печатное слово”. – 2006. – №7(18). – С.96-97.

      15. Романова Е.Н. К вопросу о необходимости изменения ценностных ориентиров техногенной цивилизации // Тези повідомлень науково-філософської конференції студентів, магістрантів і аспірантів “Філософія людини: світогляд, наука, техніка”, присвяченої 85-річчю ДонНТУ. – 1 червня 2006 року. – Донецьк: ДонНТУ, 2006. – С.133-134.

      16. Романова Е.Н. О роли социальной идентичности в формировании экологического сознания // Матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції “Ідентичність у сучасному вимірі”. – Донецьк: ТОВ “Юго-Восток, Лтд”, 2006. – С.160-162.

      17. Романова О.М. Екологічна свідомість як феномен духовного життя // Творча спадщина В.I.Вернадського та проблеми формування сучасної екологічної свідомості. (Вернадськi читання): Доповiдi i повiдомлення 5- Мiжнародної науково конференцiї 26-27 квiтня 2007 р. у м.Донецьку / Пiд редакцiєю Р.О. Додонова. – Донецьк: ДонНТУ, 2007. – С. 210-211.