Анотація до роботи:

Корсак К.В. Соціально-філософський аналіз тенденцій розвитку тріади „людина-суспільства-освіта” на початку ХХІ століття. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук із спеціальності 09.00.10 – філософія освіти. – Інститут вищої освіти АПН України. – К., 2006.

На основі залучення філософії і даних багатьох природничих і гуманітарних наук вивчено стан, тенденції змін і перспективи розвитку тріади „людина –суспільство – освіта (ЛСО)” з метою створення нових загальних філософських, соціальних та освітніх підходів до формування світобачення, наносвідомості і продуктивної компетентності громадян України ХХІ ст. Виявлено і досліджено різноманітними методами понад 60 провідних явищ у сучасній еволюції ЛСО, поділених на сім груп: людина “природна”; людина в соціально-суспільному вимірі; організація й умови стійкого розвитку соціуму; модернізація засад виробництва і життєдіяльності; оборона і національна безпека; розвиток науково-виробничого комплексу; освіта і культура та зміни діяльності навчально-виховного комплексу під час побудови суспільства знань.

Отримано багато важливих світоглядних, евристичних і ергономічних висновків. Виявлені соціально-філософські закономірності використано для аналізу еволюції моделей освітніх реформ і доведено, що в сучасних умовах в Україні успішною може бути лише законодавчо-демократична модель. Розвинуто теорію освітньо-компаративістичних досліджень і запропоновано великий авторський курс з порівняльної педагогіки. Узагальнено багаторічні дослідження в цій сфері, створено Світову енциклопедію освіти і розпочато роботу над україномовною версією Європейського освітнього тезаурусу.

Запропоновано нові підходи до утвердження високої культури моніторингу і забезпечення якості освіти в Україні, виявлено провідні тенденції еволюції цілей і змісту вищої освіти у ХХІ ст. як основи удосконалення освітніх реформ. На прикладі фізики досліджено стан і тенденції змін у викладанні точних наук в розвинених державах та Україні, запропоновано концепцію і програми викладання фізики у 12-річній школі з врахуванням розвитку нано- піко- і фемтонаук. Як засіб оновлення викладання точних наук в гуманітарних та інших профілях освіти може стати створена автором інноваційна й інтегральна дисципліна – „Природознавство-ХХІ”. Вона спирається на синергетичні підходи й узагальнює головні новітні відкриття точних наук, висвітлюючи у першій частині появу і закони розвитку неживої, а у другій частині – живої речовини та всієї біосфери з акцентуванням сучасних наукових знань про людину.

1. Дисертація узагальнює 35-річні авторські пошуки відповідей на засадничі питання, що стосуються стану і перспектив розвитку тріади „людина – суспільство – освіта (ЛСО)”. Дослідження розпочиналися з фізики й споріднених наук, але надалі вимушено охоплювали все ширше коло природничих і гуманітарних сфер знань. Для максималізації результатів використовувалася концепція „руху на випередження” і лише ті джерела з різних наук, які датуються періодом 1990-2005 рр. У філософському полі провідною думкою дослідження стало усвідомлення того, що слід не лише вдосконалювати макросвідомість, а й шукати шляхи побудови у представників нових генерацій наносвідомості як основи засвоєння нано-, піко- і фемтонаук і формування на цій основі цивілізаційної компетентності громадян суспільства знань.

2. Під час вивчення тріади ЛСО виявлено нові докази того, що головною рисою її сучасного розвитку є прискорення руху держав світу по сходинках суспільної еволюції від доаграрної до знаннєвої стадії. Причиною цього прискорення стали відкриття фундаментальних наук та інформаційно-високотехнологічна революція. Складено розширений список 60 провідних всепланетних тенденцій, притаманних сучасному етапу еволюції ЛСО і здійснений їх аналіз після поділу на сім груп: людина “природна”; людина в соціально-суспільному вимірі; організація й умови стійкого розвитку соціуму; модернізація засад виробництва і життєдіяльності; оборона і національна безпека; розвиток науково-виробничого комплексу; освіта і культура та зміни діяльності навчально-виховного комплексу під час побудови суспільства знань. Цей аналіз дав багато важливих світоглядних та ергономічних висновків.

3. У рамках ідеї формування наносвідомості виявлено факт накопичення молодими точними науками критично-оперативного масиву знань про людину, який дає змогу здійснити сальтаційний прогрес у психології, педагогіці, соціології, політології й інших науках з гуманітарної сфери. Складений план того, як саме можна ефективно включити нові знання про людину у навчально-виховний процес і вирішити проблеми підвищення якості освіти, ліквідації маній і девіантної поведінки молоді, підвищення духовності і виробничої компетентності нових поколінь. Доведено, що уникнення шкоди від валеологічної чи статевої освіти можливе лише на основі вмілого застосування всього масиву сучасних природничо-наукових досягнень.

4. Аналізом найновіших світових джерел ще раз підтверджено той факт, що головним рушієм розвитку людства є прогрес у засобах виробництва і життєзабезпечення – винайдення і застосування все більш досконалих і природовідповідних технологій та інструментарію. Наведено нові докази того, що у найближчі роки нас чекає масове поширення надвисоких технологій, що спроможні вирішити не лише весь комплекс економічних проблем і викликів, а й назавжди ліквідувати екологічні та інші глобальні загрози існуванню людства. Лише нові технології забезпечать вихід на шлях стійкого (довготривалого) і цивілізовано-гуманістичного розвитку. Їх джерелом стануть нано-, піко- і фемтонауки, метою яких є керована побудова структур і виробів з окремих атомів і молекул на просторових інтервалах 10^-9 – 10^-15 метра.

5. Здійснено аналіз частини досягнень нано-, піко- і фемтонаук під кутом їх значення для формування наносвідомості й нових філософсько-світоглядних уявлень. Запропоновано для використання в освіті нові приклади того, як саме нові відкриття дають змогу на основі квантових законів здійснити те, що цілковито неможливе у межах макросвіту з його класичними законами і лінійними рівняннями руху і взаємодій. Доведено, що Україна услід за Фінляндією, Ірландією й іншими країнами-лідерами має інтенсифікувати розвиток і використання свого нанонаукового потенціалу – головного засобу прискорення розвитку.

6. Ці модернізаційні кроки дадуть вищий ефект, якщо врахувати той факт, що стару систему освіти, яка спиралася на філософію елітарності й адаптаційну парадигму, необхідно трансформувати у трисекторну систему „первинної освіти (Initial Education)”, покликаної навчати молодь упродовж 19-22 років і виводити її на ринок праці з університетським дипломом чи профкваліфікацією високого рівня. Нова освіта має спиратися на філософію егалітарності і принцип меритократизму, конвенції про права людини і захист дітей, використовувати для вдосконалення змісту і методів навчання всі досягнення людинознавчих наук та ін. Здійснено поглиблений аналіз освітніх систем розвинених держав та України і на цій основі запропоновано низку кроків для успішного поєднання високої якості атестатів і дипломів з вільним доступом до вищих рівнів освіти та нашою успішною інтеграцією в європейський освітньо-науковий простір в рамках Болонського процесу та інших континентальних проектів.

7. Вперше в Україні зроблено спробу застосувати закони і тенденції еволюції тріади ЛСО до аналізу теорії і практики освітніх реформ. Здійснено історичну ретроспекцію еволюції моделей цих реформ, виявлено межі застосовності тих чи інших моделей, доведено, що спроби застосування старих підходів приречені на невдачу чи досягнення неістотних результатів, які не виправдовують втраченого часу і зусиль. Доведено, що єдиною перспективною моделлю освітніх реформ нашого часу є законодавчо-демократична і наведено кілька прикладів її успішного застосування у розвинених країнах Європи.

8. Узагальнено багаторічні пошуки автора у сфері освітньої компаративістики (порівняльної педагогіки), яку досліджено як наукову царину і навчальну дисципліну, запропоновано її принципово нову авторську програму, що враховує значну кількість новітніх досягнень людинознавчих наук. Запропоновано перейти від традиційного для України погляду на освіту через призму педагогіки до включення в теорію і практику великого комплексу наук про освіту. Вперше в Україні проведено порівняльно-педагогічні дослідження кількох вищих сутнісних рівнів, які охоплюють велику кількість країн і стосуються комплексних проблем сучасної освіти. Створено рукопис Енциклопедії світової освіти.

9. Узагальнено ті піонерські дослідження, які автор провів у сфері змін цілей і змісту вищої освіти з врахуванням багатьох чинників впливу. Виявлено нові тенденції і перспективні напрями еволюції змісту навчання для більшості освітніх рівнів, доведено необхідність внесення значних і принципових змін у нещодавно створений в Україні варіант державних освітніх стандартів. Запропоновано нові підходи до вибору рівня стандартів та їх сутнісного наповнення, продемонстровано їх результативність на прикладі створеної автором нової концепції і комплексу програм для викладання фізики в модернізованій 12-річній середній школі України ХХІ століття. З цього доробку (підручників і методичної літератури) опубліковано ще дуже мало.

10. Акцентовано питання того, якими ж засобами освітня система може розвивати наносвідомість молоді, формуючи у представників нових генерацій нове світобачення і високу фахову компетентність, придатні для життєдіяльності у суспільстві знань. Виявлено факт ігнорування в Україні проблеми формування подібного світогляду і появи виключно сприятливих умов для поширення хибних і антинаукових поглядів. Підкреслено особливу небезпеку цієї ситуації для підвищення якості життя громадян України.

Запропоновано реальні шляхи подолання цієї негативної ситуації. Зокрема, нами створено і доведено до стадії рукопису навчальний посібник нової дисципліни „Природознавство ХХІ століття”, яка, на відміну від поширеної в навчальному процесі ВНЗ Росії історизованої дисципліни „Концепции современного естествознания”, акумулює більшість провідних наукових досягнень останніх років і місяців. Вона спроможна ліквідувати шкоду від поширених міфів і забезпечити формування у випускників системи первинної освіти наносвідомості, нового світобачення й сприяти оволодінню ними синергетичними підходами до вирішення особистісних і загальносуспільних проблем в умовах суспільства знань.

Виконані дослідження не вичерпують всі аспекти тенденцій сучасних змін тріади „людина-суспільство-освіта”, навпаки, вони відкривають нові горизонти як для автора дисертації, так і для молоді з його наукової школи.

Публікації автора:

Монографії:

1. Освіта, суспільство, людина в ХХІ столітті: інтегрально-філософський аналіз: Монографія. – Київ–Ніжин: Вид-во НДПУ ім. М.Гоголя, 2004. – 224 с. (26.2 д.а.)

2. Світова вища освіта. Порівняння і визнання закордонних кваліфікацій і дипломів: Монографія. – К.: МАУП-МКА, 1997. – 208 с. (14.2 д.а.).

Статті у наукових журналах та збірниках наукових праць

3. Педагогіка нового століття – шляхи розвитку й участі в побудові суспільства знань // Вища освіта України. – 2005. – №3. – С.21-26. (0,5д.а.)

4. Межі використання ідей постмодернізму в реформуванні освіти України // Вища освіта України. – 2004. – №4. – С. 50-55. (0,5 д.а.)

5. „Ефект хоттабізації” і пріоритети оновлення змісту освіти в Україні // Вища освіта України. – 2004. – №4. Додаток. – С. 170-173. (0,5 д.а.)

6. Формування культури оцінювання і забезпечення якості роботи вищих шкіл // Вища освіта України – 2004. – №1. – С. 41-48. (0.6 д.а.)

7. Рух Європи до суспільства знань, Болонський процес і Україна // Вища освіта України. – 2004. – №3. – С. 22-28. (0.6 д.а.) (співавтор Каленюк І.С.)

8. Інтегрований курс "Основи сучасного природознавства" як засіб формування синергетичного світобачення у студентів / Вища освіта України. – 2003. – №2. – С. 94-98 (0.5 д.а.)

9. Приватний сектор світової вищої освіти у вирі суперечливих тенденцій // Вища освіта України. – 2003. – №1. – С. 111-117. (0.5 д.а.)

10. Традиційні уроки і лекції: сучасний стан і майбутні перспективи // Вища освіта України. – 2002. – №3. – С. 75-80. (0.5д.а.) (співавтор Зінченко Т.В.)

11. Про забезпечення якості природничо-технічної освіти // Вища освіта України. – 2002. – №1. – С. 39-47. (0.6 д.а.)

12. Система освіти Франції: цілі, структура, досягнення і проблеми // Вища освіта України. – 2001. – №1. – С.91-104. (1.0 д.а.)

13. Суспільства і освіта ХХІ століття – дороговкази для футурологів // Людинознавчі студії. Зб. наук. праць ДДПУ. – 2002. – Вип. 5. – С. 4-15. (0.5 д.а.)

14. Гендерна проблематика в освіті та 22-й з 44 глобальних процесів // Людинознавчі студії. Зб. наук. праць ДДПУ. – 2003. – Вип. 8. – С. 124-135. (0.5 д.а.)

15. Глобальні системні процеси – причини і наслідки // Теорія і практика управління соціальними системами. – №1. – 2003. – С. 46-54. (0.7 д.а.)

16. До проблеми планування в освіті // Теорія і практика управління соціальними системами. – 2001. – № 1. – С. 39-45. (0.6 д.а.) (співавтор Гранюк Л.А.)

17. Лидеры ХХІ столетия (задачи и гипотезы) // Персонал. – 2004. – №4. – С. 64-69. (0.6 д.а.) (співавтор – Бойчук О.С.)

18. Реформы образования: цели и средства // Персонал. – 2002. – №1. – С. 63-67. (0.5 д.а.) (співавтор – Похресник А.К.)

19. Женщины – персонал XXI века // Персонал. – 2001. – №3. – С.39-42 (0.5).

20. Образовательная доктрина как элемент национальной стратегии // Персонал. – 2001. – №6. – С. 48-51. (0.6 д.а.) (співавтор – Одерій Л.П.)

21. Рынок, компьютеризация и качество высшего образования // Персонал. – 2000. – №6. – С. 90-95 (0.7 д.а.) (співавтор – Одерій Л.П.)

22. КПД выпускника. Оценка эффективности образования // Персонал. – 1998. – №3. – С.92-95. (0.6 д.а.)

23. В ХХI век – с новой парадигмой образования // Персонал. – 2000. – №1. – С.66-72. (0.5 д.а.)

24. Homo Sapiens: сущность и мотивы поведения // Персонал. – 1998. – №6. - С.82-86 (0.5 д.а.)

25. Уровень образованности граждан Украины и некоторые задачи дистанционного образования // Персонал. – 1999. - №5. - С.60-69. (0.8 д.а.).

26. Сотрудничество МКА и CEPES в области образования // Персонал. – 1999. – №4. — С. 78-81. (0.4 д.а.).

28. Проблемы качества образования и модель выпускника вуза ХХI века // Сб. научн. трудов “Менеджмент качества современного образования”. Приложение №4 к журналу “Персонал”. – 1999. – №5(53). – С.16-22. (0.5 д.а.)

29. Суспільство і освіта – тенденції коеволюції у ХХІ столітті // Сучасна українська політика: Політика і політологи про неї. Випуск 3. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2002. – С. 189-201. (0.7 д.а.)

30. Світ нового століття і його освіти // Віче. – 2002. – №1 (118). – С. 58-66. (0.8 д.а.)