1. Дошкільна освіта у процесі загального розвитку системи освіти в Україні на всіх етапах була її специфічною галуззю з властивими тільки для неї багатьма підходами у організації та управлінні нею. На відміну від системи загальної середньої освіти рівень наукової розробленості проблем управління дошкільною освітою є значно нижчим. Більша частина наукових досліджень присвячені проблемам змісту дошкільної освіти, дидактичним підходам до його формування, методикам реалізації завдань. Наукові розробки вищезгаданих напрямів мають досить глибокий зміст у теоретичному і практичному аспектах. Тому система управління дошкільною освітою та її розвитком у різні періоди суспільства користувалась аналогічними методами, виходячи із результатів управлінських досліджень у галузі загальної середньої освіти. Водночас зазначаємо, що протягом усіх періодів розвитку система управління дошкільною освітою мала власну специфіку. 2. Ретроспективний аналіз становлення системи дошкільної освіти в Україні показав, що динаміка її розвитку містить декілька періодів. Визначено сім періодів функціонування та розвитку системи дошкільної освіти в Україні та управління нею: – середина ХІХ ст. – до 1917 р. – зародження дошкільного виховання та поява перших суспільних закладів; – 1917 -1940 рр. –становлення та розвитку суспільного дошкільного виховання; – 40-і рр. ХХ ст. – розрухи та первинного відновлення після війни; – 50-60-і рр. ХХ ст. – відродження системи дошкільного виховання; – 70-80-і рр. ХХ ст. – активного створення навчально-матеріальної бази системи суспільного дошкільного виховання та її стабільного розвитку; – 90-і рр. ХХ ст. – кризового стану та занепаду суспільного дошкільного виховання внаслідок переходу економіки держави від планово-директивної до ринково-орієнтованої; – з 2000 р. до теперішнього часу – усвідомлення управлінських помилок минулого десятиліття, відродження та становлення дошкільної освіти. У своєму історичному розвитку система дошкільної освіти об’єктивно включала відповідну систему управління нею, котра забезпечувала процеси становлення, відродження та стабільного розвитку суспільного дошкільного виховання. Ця система успішно себе проявляла в умовах планово-директивних підходів до управління всіма соціально-економічними процесами у державі. На початку 90-х рр. ХХ ст. при переході від командно-адміністративної до ринково-орієнтованої системи управління економікою стара система управління дошкільною освітою показала свою повну неспроможність, на відміну від системи управління загальною середньою освітою, котра виявилась більш стійкою. Це свідчить про необхідність розробки нових підходів до управління розвитком дошкільної освіти в державі у цілому та в кожному регіоні зокрема. Незважаючи на те, що вищий законодавчий орган України – Верховна Рада прийняла закони України „Про освіту” (1991 р., 1996 р.), “Про дошкільну освіту” (2001 р.), в яких дошкільна освіта визначена як первинна обов’язкова ланка у структурі загальної системи освіти, її розвиток від цього не поліпшився. Щоб забезпечити розвиток дошкільної освіти, її законодавчий статус повинен бути підкріплений адекватним рівнем розвитку системи управління цією галуззю. 3. З метою підготовки до розробки функціональних напрямів управління розвитком дошкільної освіти в сучасних умовах здійснено соціально-педагогічний аналіз концептуальних змін і виявлено чинники впливу на підходи до управління розвитком дошкільної освіти що об’єктивно виникли на сучасному етапі. Такі концептуальні зміни та адекватні їм чинники систематизовано в аспектах: методологічному, теоретичному, стратегії і розвитку, технології управління, управлінського впливу, стилю управління, інноватики. Визначені нові чинники впливу мають свою соціально-економічну природу та обумовлюють якісно новий підхід щодо визначення ролі і місця системи дошкільної освіти у законодавстві України. 4. Визнаємо, що збереження системи дошкільної освіти у регіоні та її сталий розвиток може забезпечити управлінська діяльність, яка базується на комплексі функціональних напрямів управління розвитком дошкільної освіти, котрий є всеохоплюючим за змістом та адекватним сьогоднішнім процесам і соціально-економічним змінам у суспільстві. Завдання функціональних напрямів відображають соціально-педагогічні умови, тобто синтез трансформованих у педагогічне середовище політичних, економічних і соціальних процесів, які відбуваються в суспільстві. Визначено і теоретично обґрунтовані наступні функціональні напрями: управління стратегією розвитку, організація системи управління, управління персоналом, управління підготовкою до навчально-виховного процесу та власне навчально-виховним процесом, управління охороною праці та збереження здоров’я дітей, управління організацією методичної роботи, забезпечення взаємодії дошкільного навчального закладу з сім’єю та школою, управління процесом професійного росту співробітників, управління якістю навчально-виховного процесу, організація системи маркетингу навчально-виховних послуг дошкільного навчального закладу в регіоні обслуговування, управління маркетингом навчально-виховних послуг, управління фінансами, бухгалтерським обліком та економічним розвитком, управління працею і заробітною платою, управління комерційною діяльністю, управління матеріально-технічним забезпеченням, управління обслуговуючим господарством і транспортом, управління соціальним розвитком, управління зовнішніми зв’язками, статистична та аналітична робота. Визначено сукупність завдань, які забезпечують реалізацію кожного із 19 функціональних напрямів. Виділено та охарактеризовано 130 завдань, які диференційовано щодо ієрархічних рівнів управління дошкільною освітою в регіоні. 5.Теоретично обґрунтовані завдання функціональних напрямів у межах формуючого експерименту було покладено в основу організації роботи постійно діючого семінару для провідних спеціалістів, методистів з дошкільної освіти РОУО та окремих керівників ДНЗ, семінарів-практикумів, конференцій, ділових ігор, методичних посібників з проблем управління розвитком дошкільної освіти. Найбільш переконливим фактом результативності проведення роботи є той, що у статистичному аналізі розвитку освіти України регіон дослідження (Хмельницька область) – єдиний серед усіх, у якому система дошкільної освіти не мала різких показників спаду та виявила позитивні тенденції розвитку. Виконане дослідження дозволило сформулювати методичні рекомендації щодо забезпечення управління розвитком дошкільної освіти на рівні регіонального органу управління освіти та дошкільного навчального закладу, які введено у післядипломну освіту практичних управлінських працівників системи дошкільної освіти регіону під час курсової перепідготовки та підвищення кваліфікації, а також для студентів факультету дошкільного виховання вищих педагогічних навчальних закладів. Однак проведене дослідження не претендує на вичерпне розв’язання висунутої проблеми. Подальшого вивчення потребують такі аспекти: розробка науково-практичних підходів до управління інноваційними формами надання дітям дошкільної освіти в сучасних умовах; дослідження фінансово-економічних умов управління розвитком дошкільної освіти в регіоні. | 