Котуков Олександр Анатолійович. Соціально-політичний маркетинг як один з механізмів раціональної взаємодії органів державного управління з населенням : Дис... канд. наук: 22.00.07 - 2002.
Анотація до роботи:
Котуков О.А. Соціально-політичний маркетинг як один з механізмів раціональної взаємодії органів державного управління з населенням. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.07 – соціологія управління. – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Україна. – Харків, 2002.
Дисертація присвячена дослідженню проблем оптимізації взаємодії в полі “влада-народ” в сучасній Україні. Визначаються фактори, що впливають на характер і зміст існуючої структури соціально-політичних взаємодій в цьому полі. На основі діяльнісно-структурної соціологічної парадигми автором виокремлюються чинники, які обумовлюють можливості раціоналізації соціальних дій, взагалі, та дій органів державного управління, зокрема.
Емпіричний аналіз структурно-культурних ресурсів державних службовців регіонального рівня виявив наявність у них певних інноваційних характеристик, що підтверджують здатність до переходу від патримоніального до раціонального типу реалізації державного управління.
Доведено, що одним з головних чинників раціоналізації діяльності управлінських структур може стати застосування маркетингових методів та процедур в діяльності органів державної виконавчої влади. Соціально-політичний маркетинг в контексті дослідження виступив у якості прикладної науково-практичної теорії та, водночас, комунікативної діяльності, спрямованої на забезпечення оптимальної взаємодії між владними структурами та населенням. А прикладним вектором реалізації запропонованих автором ідей стала пропозиція створення національної соціально-політичної маркетингової служби, за допомогою якої стало б можливим якісне покращення інформаційного забезпечення діяльності органів державного управління і, водночас, наближення політики, що проводиться, до реальних запитів населення.
Суттєві проблеми, що виникли під час соціально-економічних і політичних перетворень в українському суспільстві протягом останніх десяти років, поставили перед органами державного управління та науковцями завдання пошуку нових форм реалізації управлінських впливів, якісної перебудови діяльності державного управлінського апарату. Однак в умовах соціального простору, що трансформується, розмитості та нестійкості соціальних зв’язків і відносин, маргіналізації багатьох суспільних прошарків, у тому числі, і групи державних службовців, раціоналізація діяльності органів державного управління має потребу в серйозних теоретичних і науково-практичних обґрунтуваннях та чітко визначених механізмах її втілення в життя.
За результатами дисертаційного дослідження зроблено такі основні узагальнені висновки:
1. Процеси, що відбуваються в Україні, вимагають використання якісно нових теоретичних підходів щодо виявлення існуючих в умовах суспільних трансформацій соціальних зв’язків і відносин, діючих соціальних агентів. Особливо актуалізується зазначене відносно до органів державного управління, що направляють і реалізують соціально-політичні перетворення в Україні.
2. З’ясовування змісту поняття “соціальної дії” дозволяє виявляти різні типи соціальних взаємодій, конкретизувати безпосередні та опосередковані об’єктивні і суб’єктивні фактори її запровадження, осмислити “вбудовані” у свідомість індивідів узвичаєні схеми сприйняття реальності (габітус), через які заломлюються діяльнісні властивості соціальних агентів. Успадковані узвичаєні схеми сприйняття реальності (певною мірою як архетипи культури) в умовах українського суспільства виявляються у більшості соціальних агентів в патерналістських соціальних очікуваннях стосовно держави.
3. Ключовими характеристиками сучасних соціально-політичних взаємодій в українському суспільстві є криза довіри до існуючих структур влади, наслідком чого стає високий ступінь політичного ризику в державній управлінській діяльності. Відтак, актуалізується необхідність докорінної перебудови принципів і підходів у державному управлінні, розробки для органів державного управління нових організаційних стратегій соціальної дії. В зазначених умовах основними напрямками реорганізації діяльності органів державного управління можна вважати:
формування чіткої і зрозумілої кожному громадянину державної політики, з науково (раціонально) обґрунтованими цілями, задачами і конкретними соціальними технологіями їх забезпечення у розвитку суспільства;
надання максимально можливих прав і повноважень територіальним громадам та іншим представникам громадянського суспільства, що сприяло б деконцентрації соціальної відповідальності за проведення суспільних перетворень, стимулювало б діяльнісні потенції численних соціальних агентів;
забезпечення правових умов для реалізації творчого потенціалу соціальних агентів;
запровадження ефективних технологій формування кадрового резерву для державної служби, адекватних засобів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців як “служників народу і для народу”;
формування в усіх агентів соціальної взаємодії (завдяки розвитку демократичних інститутів) активістської політичної культури, позбавленої впливу усталених регулятивних зразків та конвенцій, що привнесені у свідомість індивідів авторитарними методами соціального управління;
створення гнучких та прозорих організаційних структур органів державного управління, здатних своєчасно реагувати на зміни потреб та запитів населення відповідних територій.
Запропоновані в дисертації критерії раціональної соціальної дії дозволяють виявити якісно нові управлінські стратегії в діяльності органів державного управління, що ґрунтуються на методах і підходах соціально-політичного маркетингу і сприяють раціоналізації управлінських практик.
Характерною рисою раціонального типу державного управління є взаємопроникнення, взаємодія управлінських і громадських структур, цілеспрямована спільна діяльність, що пов’язана з інституціональними гарантіями максимально можливого врахування інтересів і потреб будь-якого громадянина у процесі прийняття і реалізації управлінських рішень. Соціальне управління за даним підходом здійснюється як суб’єкт-суб’єктні взаємодії, а управлінці здатні набувати якісно нових ознак: демократичності мислення, високого рівня теоретичної і практичної підготовки, готовності до інновацій, раціональності соціальних дій, – на противагу патримоніальним рисам, що домінували до теперішнього часу: авторитарність і консервативність мислення, традиційність в соціальних діях.
Незважаючи на те, що представники органів державного управління в сучасній Україні, значною мірою успадкували традиції патримоніального типу соціального управління, вони володіють суттєвим інноваційним потенціалом. Значна частина державних службовців, як свідчать результати дослідження, не є сьогодні ані номенклатурою, ані елітою та готові до проведення адміністративної реформи, повернення роботи органів управління до запитів і потреб населення, розуміють важливість якісної трансформації розповсюджених моделей соціальних взаємодій.
Найбільш перспективним з погляду на раціоналізацію управлінської діяльності є розвиток комунікативної моделі соціальної дії державних службовців, яка відрізняється домінуванням рівноправних відносин з реципієнтами органів державного управління. Виходячи з цього, реальна державна влада представляється як реалізована в політичному полі у рамках моделі “вплив-вплив” взаємодія, що здійснюється з метою максимального задоволення потреб індивідів (клієнтів та партнерів органів державного управління) у духовному, економічному і соціальному розвитку.
Соціально-політичним маркетингом можна вважати комунікативну діяльність у політичному полі, що пов’язана з формуванням соціальних очікувань з приводу розподілу і здійснення влади, взаємним впливом реципієнтів на тих, хто надає соціальні послуги і забезпечує соціальні умови для досягнення очікувань. Модель маркетингових взаємодій у політичному полі, що розроблена в дисертації, припускає здійснення комунікативного обміну між органами державного управління як суб’єктами соціально-політичної взаємодії та іншими суб’єктами, які виступають споживачами управлінських послуг зі своїми специфічними соціальними інтересами, ресурсами і соціальними очікуваннями.
Оптимізація соціально-політичної взаємодії між органами державного управління й іншими соціальними агентами в сучасній Україні вимагає створення національної соціально-політичної маркетингової служби, що займалася б моніторингом соціально-політичної ситуації, сегментуванням соціального простору, налагодженням зворотного зв’язку з усіма реальними і потенційними, індивідуальними і колективними соціальними агентами.
Котуков А.А. А рационален ли был выбор? Приложение теории рационального выбора к ситуации политического выбора // Харьковские социологические чтения – 98: Сб. науч. работ. – Х.: ЦЭПП “Радар”, 1998. – С. 308 – 313.
Котуков О.А. Дзюндзюк В.Б. Основні напрямки соціальної політики на регіональному рівні: погляд експертів // Актуальні проблеми державного управління: Наук. зб. – Х.: УАДУ (ХФ), 1999. – № 2. – С. 120 – 122.
Котуков А.А. Политическая культура студенческой молодежи: ее влияние на отношение к власти // Актуальні проблеми розвитку суспільної думки і практики управління: Зб. наук. праць / Запорізьк. ін-т держ. і муніцип. упр-ня. – Вип. 5: Доповіді учасників Міжнародної наукової конференції “Влада та культура”, Запоріжжя, 21 – 22 квітня 1999 р.: У 2 ч. – Ч. 1. – Запоріжжя: РВП “Видавець”, 1999. – С. 186 – 190.
Котуков А.А. Портрет современного государственного служащего: установки и стереотипы сознания // Вісник Харьківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. “Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи”. – 2000. – № 462. – С. 183 – 187.
Котуков А.А. Региональная управленческая элита: на пути от стратегического к коммуникативному социальному действию // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу суспільства: Зб. наук. праць. – Х.: Вид. центр Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2001. – С. 180 – 184.
Котуков О.А. Регіональна управлінська еліта: на шляху до формування соціальної ідентичності // Вісник Харьковского національного університету ім. В.Н. Каразіна. “Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи”. – 2001. – № 511. – С. 121 – 125.
Котуков А.А. Отношение: “власть-народ” в преддверии предстоящих выборов в Верховный Совет Украины // Шестые Харьк. Пол. чтения “Политико-правовые аспекты избирательного процесса”. – Х.: Ред.-изд. отдел Хар. гум. ин-та “Народ. Укр. Акад.”, 1997. – С. 54 – 55.
Котуков А.А. Концепция социально-политического маркетинга в условиях трансформирующейся социальной системы или как политическим деятелям завоевать расположение харьковских студентов // Вісник Харківського державного університету. “Особистість і трансформаційні процеси у суспільстві. Психолого-педагогічні проблеми сучасної освіти”: Зб. наук. праць. – Частина 4, 5. – 1999. – № 439. – С. 262 – 264.
Котуков О.А. До питання про аполітичність студентської молоді // Актуальні проблеми державного управління: Наук. зб. – Х.: УАДУ (ХФ), 2000. – № 1. – С. 197 – 201.
Мамонова В.В., Філонич А.В., Котуков О.А. Результати експертного опитування, проведеного 5 квітня 2000 року серед учасників науково-практичної конференції “Роль та завдання місцевої влади в підвищенні якості та ефективності надання громадських послуг”// Управління сучасним містом. Наук.-інформ. бюллетень. – Х., 2000. – С. 55 – 57.
Котуков О.А. Образ другої палати парламенту в уявленнях представників регіональної еліти // Регіональна політика в Україні: Матеріали Міжнарод. наук.-практ. конф. 24 – 25 травня 2000 р. – Х.: УАДУ (ХФ), 2000. – С. 64 – 68.
Котуков О.А. Проблема взаємодії органів виконавчої влади з населенням як чинник оптимізації соціального діалогу // Зб. наук. праць Укр. Академії держ. управління при Президентові України / Державне управління та місцеве самоврядування: У 6-ти частинах. Ч. V. – Х.: УАДУ (ХФ), 2001. – С. 79 – 81.
Лебець В.С., Котуков О.А. Громадянське суспільство в оцінках експертів // Шляхи формування громадянського суспільства в Україні. Забезпечення права людини на свободу слова та інформацію (за матеріалами засідання “круглого столу”, проведеного 11 квітня 2000 року в м. Харкові): Наук. зб. – Х.: УАДУ ХФ, 2001. – С. 106 – 111.
