У висновках узагальнено результати проведеного дослідження, а також окреслено перспективи подальшої розробки проблеми. 1. Процес оптимізації психічного стану жінок детермінується індивідуально-психологічними та методичними характеристиками. До індивідуально-психологічних детермінант змін психічного стану слід віднести вік та пов’язаний із ним рівень розвитку рис самоактуалізації жінок, суб’єктивну оцінку стану фізичного здоров’я, персонологічний тип жінки - закріплений життєвий сценарій особистості, який формує її позиції щодо власної активності. Методичні детермінанти включають психокорекційні методи та прийоми, тривалість перебування учасниці у програмі. 2. Домінантною індивідуально-психологічною детермінантою змін особистісних якостей є вік жінки: молодший вік є предикатом позитивної динаміки показників впевненості, самоактуалізованості та суб’єктивних оцінок себе за категоріями “щастя” та “успіх”. При цьому до втручання самосприйняття себе за категорією “любові” є низьким у жінок молодшого віку, що зумовлено більшою актуальністю для них потреби в любові порівняно з жінками старшого віку . 3. Високий рівень розвитку рис самоактуалізації детермінує позитивні зміни рівня впевненості в собі та поваги до себе, а суб’єктивна оцінка фізичного стану здоров’я виступає детермінантою рівня самооцінки як складової “Я-концепції” особистості за шкалами “щастя”, “повага”, “успіх”, “впевненість у собі” та “любов”. Неадекватно завищений рівень самооцінки за шкалою “здоров’я” та низький рівень самоактуалізації до проведення втручання пов’язані зі станом співзалежності. 4. Диференціація змін психічного стану визначається певним персонологічним типом жінки (рятівний, мученицький, апатичний, контролюючий), який детермінує вибір оптимальних шляхів корекції: індивідуальної, в більшій мірі спрямованої на зміни в когнітивно-емоційній сфері особистості, для рятівного та апатичного типів і групових методів, що діють через специфічні терапевтичні фактори групової взаємодії, для контролюючого і мученицького типів. 5. Оптимальною моделлю втручання, що зумовлює найбільш позитивну динаміку психічного стану співзалежних жінок, які зазнали насильства в сім’ї, зокрема з огляду на показники самооцінки, впевненості, самоактуалізації, тривожності, є комплексна програма психокорекції: індивідуальна короткострокова психотерапія з наступною участю жінок у тренінгу асертивності порівняно з результатами впливу окремих названих видів втручання - складових програми. 6. Проведення індивідуальної роботи перед участю в тренінгу асертивності дає змогу не лише зменшити прояви певних характеристик стану жінок (підвищену тривожність, невпевненість, пасивність), але й активізувати жінок до роздумів про зміни та підвищити їхню мотивацію до участі в груповій роботі, що особливо актуально для жінок більш старшого віку. Індивідуальна психокорекція сприяє зменшенню опору та агресивності в жінок, створює умови для ідентифікації їхніх власних проблем, аналізу їх причин, що сприяє розвиткові самоактуалізації. 7. Модифікований тренінг асертивності дає змогу досягати позитивної динаміки змін такої інтегральної характеристики особистості жінки, як асертивність у зовнішньому, поведінковому аспекті (поведінка, яка характеризується впевненими висловлюваннями про свої права та цінності), у внутрішніх процесах, зокрема когнітивному (сукупності уявлень про себе) і афективному (емоційного ставлення до себе), що сприяє виробленню позитивної “Я-концепції”, адекватної самооцінки. 8. Поряд із поведінковими техніками тренінгу асертивності (моделювання, тренування), дієвими є процедури, що грунтуються на методичних прийомах релаксації, активізації ресурсів організму та когнітивного реструктурування, що сприяє корекції когнітивних ірраціональних стереотипів і настанов щодо ролі та місця жінки в ієрархічній системі гендерних стосунків, традиційної жіночої самоідентифікації, а також щодо зміни ставлення до проблеми психологічного насильства, стану співзалежності. 9. Найбільш сталою характеристикою співзалежних жінок, що зазнають насильства в сім’ї, є тривожність: подвійна їх травматизація зумовлює афективне та поведінкове закріплення тривожності, яка, в свою чергу, знижує успішність корекційного процесу. Однак за індивідуальної психокорекції та за більших значень рівня поваги до себе, щастя і успіху спостерігається краща динаміка змін показника тривожності. Ефективними стратегіями зменшення значень останнього є вплив на рівень впевненості в собі, з яким вони перебувають у кореляційних зв’язках. Перспективним напрямом досліджень є вивчення інших шляхів оптимізації психічного стану, які ґрунтуються на сімейній взаємодії та принципах роботи груп самодопомоги. |
