Отримані результати узагальнені у таких висновках: 1. Отримані у дослідженні результати дають вагомі підстави стверджувати, що ключовою умовою подолання пануючої в системі навчальних закладів технічної освіти тенденції до побудови керівниками цих закладів виробничо-господарського типу організації управлінських взаємин є радикальна трансформація останніх на засадах гуманістичного підходу. 2. Підтверджено, що продуктивною основою діагностики й оптимізації процесу управління навчальними закладами, включно і багатопрофільної технічної освіти, є особистісно-центрований підхід. Змістовою реалізацією вказаного підходу у матеріалі даного дослідження є уявлення про керівника як ініціатора встановлення дійових взаємостосунків в системі управлінських взаємин на основі активного, самостійного і ефективного оволодіння новими видами і засобами управлінської діяльності, відповідно і новими формами інтеракцій в організації як колективному суб’єкті діяльності. 3. Показано, що здатність до управлінської діяльності як системна суб’єктна якість охоплює низку психологічних складників, єдністю і взаємопов’язаністю яких забезпечується ефективність виконання суб’єктом управлінських функцій. До вказаних складників належать: система цільових настановлень, життєвих орієнтацій, стильові особливості керівництва і спілкування. 4. Встановлено, що спосіб структурування зазначених складників утворює відносно інваріантну їх констеляцію, яка за своїм психологічним змістом і діяльнісними корелятами, відповідає певному типу управління (зокрема, помірковано-адаптивному і інноваційно-пошуковому). 5. У ході дослідження знайшло підтвердження припущення про те, що ефективним психологічним засобом оптимізації управлінської діяльності керівника слугує впроваджена нами система спеціальних прийомів розвивальних впливів (рольові ігри, групові дискусії, моделювання управлінських ситуацій, рефлексивне навчання), застосування яких значно розширює простір можливостей для успішної реалізації керівником управлінської діяльності, а також сприяє підвищенню загальної ефективності навчально-виховного процесу через створення у педагогічному і студентському колективах сприятливих психологічних передумов – соціально-психологічного клімату і мотивації 6. Показано, що рівень інтеграції практичних навичок взаємодії і особистісних властивостей керівника, що був досягнутий завдяки запропонованій у дослідженні програмі соціально-психологічної підготовки, істотно сприяє підвищенню самооцінки ним власних можливостей, емоційного тонусу, соціально-психологічної адаптованості, мотиваційній готовності до інноваційних прийомів управління, значному зростанню ефективності управлінської діяльності загалом. Очевидно, що поданий у даному дослідженні матеріал залишає низку дискусійних питань, що потребують додаткового дослідження і пояснення. У цьому зв’язку перспективним, на наш погляд, убачається звернення до генетичного методу, що дозволить з’ясувати умови і особливості становлення управлінських здібностей особистості на ранньому етапі, відтак спрямувати психологічну думку на пошук відповідних засобів диференційної діагностики і прогнозування управлінського потенціалу особистості як умови успішного керування нею закладами освіти. |