У висновках підводяться підсумки проведеного дослідження, формулюються основні положення, що випливають з його предмета, визначаються практичні рекомендації, накреслюються шляхи дальшого вивчення проблеми. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми комунікативної культури студентів, її впливу на успішність наступної професійної соціалізації. Результати дослідження дають підстави для таких висновків: Культура спілкування – складна психологічна якість. Її утворюють такі складники: а) комунікативна компетентність, б) система моральних цінностей, актуальних для певної спільноти, в) соціально-психологічні (групові) характеристики, властиві спільноті. Комунікативна компетентність включає: особистісно-рефлективні уявлення про розкриття особистісних пріоритетів у соціальному контексті та уміння реалізовувати усвідомлені цінності в спілкуванні; соціально рефлективні здобутки – соціальний інтелект особистості як представника спільноти. Комунікативна компетентність – синтезовий прояв досвіду особистісної та соціальної рефлексії. Професійна соціалізація випускників внз уможливлюється успішним подоланням кризи переходу від навчальної до професійної діяльності. Умова подолання кризи – високий розвиток особистісної та предметної (фахової) рефлексії, прояв якої здійснюється засобами комунікації. Саме розвиток комунікативної компетентності визначає конструктивний або деструктивний вплив рефлексії на перебіг професійної соціалізації. Висока рефлективність як така ще не забезпечує успішності професійної соціалізації. Комунікативна компетентність виступає ланкою, що опосередковує проявлення рефлексії у трудовому процесі. Висока рефлективність у поєднанні з високою комунікативною компетентністю сприяє успішній професійній соціалізації; висока рефлективність у поєднанні з низькою комунікативною компетентністю ускладнює цей процес. Відтак успішний перебіг професійної соціалізації вимагає наявності двох необхідних умов (жодна з яких не є достатньою): 1) розвитку особистісної та соціальної рефлексії, 2) комунікативної компетентності. Виходячи з характеру взаємодії рефлективності та комунікативної компетентності, слушно стверджувати, що програма психологічного супроводу академічних груп у внз неодмінно має включати заходи, спрямовані на розвиток цих психологічних якостей. Актуалізація, в контрольованих умовах соціально-психологічного супроводу навчального процесу когнітивного дисонансу між цінностями навчання у внз та майбутньої професійної діяльності уможливлює формування базисного новоутворення, що виступатиме підґрунтям процесу становлення індивідуально-психологічної адаптованості студентів до професійних криз. Елементи кризи можуть актуалізуватись шляхом одночасного впровадження альтернативних вимог щодо мотивів, умов та способів діяльності; амбівалентних обґрунтувань її сенсу; варіювання статусу учасників тренінгу; введення елементів змагальності та діяльності в умовах дефіциту часу, інформації та ресурсів. |