Анотація до роботи:

Мітрошенко Г.А. Соціальний конфлікт у побуті. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського, Одеса, 2007.

Дисертаційне дослідження присвячене соціально-філософському осмисленню сутності соціального конфлікту у побуті та його місця в життєдіяльності особистості.

Проаналізовані погляди представників філософської думки, які зверталися до проблем побуту і соціального конфлікту від античності до наших днів. Означається специфіка поглядів на конфлікт сучасних філософів, розкривається взаємозв’язок між кризовими явищами у суспільстві та соціальним конфліктом у побуті.

Введене поняття соціально-побутового конфлікту, під яким розуміється якість взаємодії між людьми, яка виражається в протиборстві сторін для досягнення своїх цілей і інтересів і яка виявляється в побутовій сфері життєдіяльності особистості.

Розкрито особливості соціального конфлікту у побуті сучасного українського суспільства.

В дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, сутність якого полягає у соціально-філософському осмисленні сутності соціального конфлікту у побуті та його місця у життєдіяльності особистості.

Здійснене дослідження дає можливість в узагальнено-теоретичній формі зробити такі висновки:

1. Конфлікт – це якість взаємодії між людьми (чи елементами внутрішньої структури особистості), що виражається в протиборстві сторін заради досягнення своїх інтересів і цілей.

2. Кризу звичайно викликають ускладнення, які з’являються в процесі взаємодії індивідів. Поняття “криза” відбиває не дії у взаємодії, а протидії. Поняття “криза” також відбиває втрату єдності у взаємодії індивідів, тобто процес розходження взаємодіючих індивідів, що підсилюється, превалює над протилежним процесом посилення єдності. Утрата єдності у взаємодії і є кризою. Утрата єдності у взаємодії спричиняє посилення розходжень, породжує конфлікт.

3. Вихід із кризи припускає відновлення порушеної єдності, вихід з конфлікту припускає відновлення порушеного розходження. Вихід із кризи припускає ліквідацію розходжень, що накопичилися, у взаємодії, вихід з конфлікту припускає ліквідацію єдності, що накопичилася. Відповідно до цього вихід із кризи може привести до конфлікту, вихід з конфлікту, навпаки, – до кризи.

4. Взаємозв’язок між соціальним конфліктом та соціальною кризою у суспільстві наступний. Людська умова сучасності належить побутовій сфері життя. Щоденне життя повинне бути спрямовуваним початковою сферою реальності. Побутове життя може піддаватися небезпеки, а людська умова – погрозі при сучасних умовах більш, ніж коли-небудь. Кризовий стан побутова сфера буття здатна перебороти сама, але уникнути катастрофічного розвитку кризової ситуації вона може тільки при наявності балансу між трьома сферами реальності: “реальності у собі”, “реальності для себе” і “реальності-для-себе-і-в-собі”.

5. Кризові явища є детермінуючими, рушійними силами будь-яких видів соціальних конфліктів, у тому числі і побутових.

6. Об’єктивними основами конфліктної взаємодії в сучасному Українському суспільстві є пануючі відносини, пронизані меркантилізмом і цинізмом у відношенні індивіда.

7. Соціально-побутовому конфлікту, як і будь-якому іншому, притаманні дві основні функції конфлікту – позитивна (конструктивна) та негативна (деструктивна). Позитивною можна назвати таку функцію, котра зменшує чи ліквідує суспільні протиріччя та напругу в побутовій сфері, що існували раніше. Вона, відповідно, сприяє росту ефективності взаємодії людей, що беруть участь в конфлікті, сприяє задоволенню їх конкретних потреб, веде до більш раціонального та справедливого розподілу благ, прав та обов’язків в побутовій сфері суспільної групи. Що стосується негативних функцій конфлікту, то вони не ліквідують та не послаблюють цих суспільних протиріч, а скоріше посилюють їх. На стан конфліктності в сучасній Україні істотно впливають трансформація суспільного буття, зумовлювана реформаційними заходами, та руйнування усталених світоглядових орієнтацій переважної більшості соціальних груп. Однією з особливостей соціального конфлікту сучасного українського суспільства є прояв побутового конфлікту як відображення соціальної кризи. Особливе місце займають соціально-побутові конфлікти серед молоді. Сучасна молодь проходить своє становлення в дуже складних умовах ламання багатьох старих цінностей і формування нових соціальних відносин. Звідси розгубленість, песимізм, невір’я в сьогодення і майбутнє. Сьогоднішні молоді українці поставлені в подвійно екстремальні умови: переворот у соціально-економічному укладі супроводжується обвальною кризою ціннісної свідомості. Світовий досвід свідчить, що недостатня увага до молодого покоління, що вступає в життя, перетворює його в могутній фактор дестабілізації суспільства. Прояви соціального конфлікту притаманні будь-яким соціальним утворенням, вони мають свою специфіку, свої характерні риси, але можна визначити, що головною детермінантою соціального, у тому числі і соціально-побутового конфлікту, є кризові явища, які розгортаються в суспільстві.

8. Соціально-побутовий конфлікт виявляє відсутність згоди в сформованій системі взаємодії між людьми. Будь-яке врегулювання конфлікту чи його попередження спрямовані на збереження існуючої системи міжособистісної взаємодії. Однак джерелом конфлікту можуть виявитися такі причини, що ведуть до руйнування сформованої системи взаємодії.

9. Здійснений аналіз допомагає зрозуміти причини виникнення соціально-побутового конфлікту та шляхи його розв’язання, що в цілому може привести до стабілізації як на рівні особистості, так і на рівні суспільства.

Публікації автора:

1. Мітрошенко Г.А. Щодо питання про зміст поняття “соціальний конфлікт” // Перспективи - № 1 (29) – 2005 – С. 109-113

2. Мітрошенко Г.А. Побут та соціально-побутовий конфлікт як категорія соціальної філософії // Перспективи - № 2 (30) – 2005 – С. 79-85

3. Мітрошенко Г.А. Соціально-філософське осмислення кризових явищ // Перспективи - № 3 (31) – 2005 – С. 59-64