На основі проведеного у дисертаційній роботі дослідження здійснено теоретичне обгрунтування і практичне вирішення актуального завдання, що виявляється у розкритті онтологічного статусу свідомості в процесі соціодинаміки екзистенційних самовизначень особистості. Основні висновки дослідження полягають у наступному: феномен свідомості в якості визначення дійсності демонструє в своєму змісті перехрещення внутрішнього і зовнішнього, сутності й існування, індивідуального і суспільного топосів досвіду. Свідомість характеризує такий спосіб існування суб’єктивності, в якому свідчення об’єктивності в своїй даності набувають статусу очевидності для себе; однією з найважливіших характеристик онтології свідомості виступає поняття “духовності” як способу інтеграції особистості в “життєвий світ” й одночасно умовою формування її “Я”. Багатовимірність “Я” в духовному є умовою впорядкованості внутрішнього світу індивіда й становлення його персоніфікованої ідентичності; аналіз соціодинаміки свідомості виявляє цілісність особистості в її соціальності. Якщо міра аутентичності співпадає зі ступенем зв’язку між сутністю та існуванням, то питання принципової оцінки духовного змісту людини акцентується на розумінні зв’язку “Я” з “Я”, “Іншого” – з “Ти”. Як соціально-духовне утворення особистість реалізує себе в сукупності чуттєво-предметних відношень до іншої (інших) особистостей; духовна сутність людини формується в процесі подолання суперечностей “дійсного” і “недійсного” буття. Культурна реальність набуває смислу зосередження “онтологічних можливостей”, завдяки чому “дійсна” якість індивіда визначається в першу чергу його духовними потенціями, конституйованих у вигляді смисложиттєвих орієнтирів; феномени суб’єктивно-свідомого, духовно-культурного досвіду, включені в діяльно-буттєвий ряд опредметненої реальності, визначають смисл життя як певний “образ”, котрим можуть виступати різні духовні артефакти, і серед них – свобода. Імперативи світоглядних орієнтирів є способом самопізнання особистоті, які уможливлюють відповідність міри свободи потребам внутрішньо-необхідної діяльності; універсальність ціннісних смислів має динамічне структурування, їх розмаїта єдність реалізується в свідомості через ідеал, в якому предмети духовних почуттів виступають смисложиттєвими цілями в їх спрямованості у майбутнє. Природа і призначення цілепокладання полягає в творчості нового і надання йому смислу, у постійному виході за межі наявного в творенні майбутнього; суттєвим структурним компонентом свідомості є проблема співвідношення “душі” та “духу” в національній свідомості, яка визначає неповторність людського буття. Доки існують нації, існує й національна свідомість, ядром якої є національна ідея. Екзистенціали цілісної особистості – совість, добро, мораль, свобода, культурні традиції, справедливість, етнічна спільнота є самоцінною сферою, в котрій здійснюються національно-свідомі виміри життя. Національна свідомість є умовою розкриття інтелектуально-творчого потенціалу особистості, формування її неповторності й унікальності. Список опублікованих праць за темою дисертації. Фахові видання: 1.Машталер А.А. Соціокультурні основи духовного буття особистості // “Наукові записки” Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Філософія, Економіка.- № 4, 2000. – С.40-45. 2. Машталер А.А. Ментальні архетипи формування суспільної свідомості в процесі самоідентифікації особистості // Вісник КНТЕУ.– 2000. - № 6. - С. 103 – 110. 3.Машталер А.А. Духовність: екзистенціальні виміри релятивності культуротворчого процесу // Мультиверсум. Філософський альманах. Зб.наук.праць. – Вип. 17. – К.: Український Центр духовної культури, 2000. – С. 155 – 163. 4. Машталер А.А. Екзистенціально-смислова сутність діяльності людини (аксіологічний аспект) // “Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія.Філософія”. Зб.наук.праць Національного педагогічного університету ім.М.П.Драгоманова. – Вип. 8. – К.: НПУ ім.М.П.Драгоманова, 2001. – С. – 3-10. 5. Машталер А.А. Актуалізація сенсу життя в цілепокладанні свідомості // Вісник КНТЕУ. – 2002. - № 4. С. 35-48. Інші видання: 6. Машталер А.А. Особистий вимір поліфункціонального буття культури // Гуманітарні науки і сучасність: Зб.наук.праць. – К.: Київ.нац.торг.-екон.ун-т, 2001. – С.29 – 37. 7. Машталер А.А. Культурний вимір політичних процесів державотворення // Зб.наук.праць Української Академії державного управління при Президентові України. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – Вип. 2. – В 4 ч.Ч. II. – С.386 – 390. 8. Машталер А.А. Духовні аспекти самотрансформації особистості // Матеріали 6-ої Міжнародної науково-практичної конференції “Творчість свободи як свобода творчості”. – К.: НТУУ “КПІ”, 2001. – С. 206 – 207. 9. Машталер А.А.Духовні виміри ефективності управлінської діяльності (когнітивний аспект) // Збірник матеріалів Першої Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні проблеми управління”. – К.: ІВЦ “Політехніка”, 2001. – С. 238 – 239. 10. Машталер А.А. Феномен “духовного” в контексті суб’єктивного досвіду особистості //Гуманітарні науки і сучасність: Зб.наук.праць. – К.: Київ.нац.торг.-екон.ун-т, 2002. – С.17 – 24. Анотації | 