В дисертації здійснене теоретичне узагальнення і нове розв‘язання наукового завдання, що виявляється в розробці методологічного підходу до вивчення явища маніпуляції. Основною метою дослідження була розробка концептуальної моделі явища маніпулятивного впливу як способу здійснення соціальної комунікації, яка досягнута шляхом розробки та обґрунтування теоретичної моделі маніпулятивного впливу. На її підставі обґрунтована теза про те, що проблематика впливу пов’язана найперше зі способом його здійснення, а не стільки з ефектом або особливостями каналу комунікації. За підсумками роботи можна стверджувати, що згідно сучасного стану суспільних відносин, утвердження демократичних цінностей стратегічні комунікаційні впливи набувають прихованого маніпулятивного виразу. Обґрунтовано, що забезпечити виявлення загальних механізмів здійснення маніпулятивного впливу можливо лише за умови встановлення способу розгляду цієї соціальної дії, єдиного на всіх рівнях комунікації функціонально. Специфіка маніпулятивної дії на кожному рівні комунікації зумовлена специфікою умов і обставин комунікативного акту. Отже, соціальна маніпуляція, хоча і скерована на свідомість, передбачає, в першу чергу, контроль над комунікативною ситуацією, у якій знаходиться реципієнт, на відміну від психологічного рівня цього явища. Реконструйовані в теоретичній моделі механізми маніпулятивного впливу свідчать про небезпечність технологізації та масовізації цього явища, оскільки вони сприяють спрощенню масової свідомості та відчуженню реципієнта від інформаційних процесів. Визначено, що здійснення захисту від маніпулятивного впливу забезпечується поєднанням соціального досвіду типових комунікаційних ситуацій реципієнта та його соціокультурної компетентності. Це дозволяє як відтворювати старі, так і передбачати нові ситуації маніпуляцій в різних сферах та умовах суспільного життя. Обґрунтовано, що можливості маніпуляції лежать у технології оперування соціальною інформацією, яка є провідною компонентою впливу. Разом з тим, маніпуляція розкривається у можливостях оперування змістовними соціокультурними характеристиками інформації в середовищі мови та дискурсу за допомогою невербальних знакових систем, а загалом цінностей, які слугують орієнтирами у зміні дій реципієнта. З'ясовано, що соціокультурний характер маніпулятивного впливу зумовлює специфікацію маніпулятивної технології у способах маніпулювання змістом інформації та визначає її системну організацію через категорії інсценування та гри. Проведений аналіз дозволяє виділити найбільш актуальні напрямки досліджень, спрямованих на удосконалення методів вивчення маніпуляції та осягнення маніпулятивного впливу як суто комунікативного явища. Насамперед, це дослідження діалогічного способу здійснення комунікації, уточнення функціональних особливостей маніпулятивної та діалогічної дії; розгортання прикладних досліджень, скерованих на уточнення механізмів захисту від маніпулятивного впливу. Необхідними є дослідження специфіки механізму маніпуляції на різних рівнях комунікації, включаючи невербальний. Для цього потрібна розробка комплексних кількісних та якісних досліджень, що дозволили б розкрити питання впливу вербальної та невербальної компонент соціальної інформації в їх поєднанні. Нарешті, украй важливим є дослідження маніпуляцій в різних комунікаційних сферах, де перетин предметних площин дозволить розглянути тему маніпуляції крізь призму інших галузевих та спеціальних соціологій в рамках окремих соціальних процесів та явищ. | 